Для нашої газети вже стало певною традицією запрошувати до розмови активних й ініціативних людей, які не обмежуються у житті чимось одним, а встигають проявити себе у багатьох сферах. Безсумнівно, яскравим прикладом є вчителька жестової мови Полтавської спецшколи-інтернату, а за сумісництвом — художній керівник Полтавського ОБК УТОГ Ада Миколаївна Лук’янова.

Слова, винесені у заголовок нашої публікації, сказала колись молоденькій студентці Київського технікуму легкої промисловості Ліді Остапчук її вчителька, наставниця і «друга мама» — Наталія Василівна Іванюшева. З того часу минуло вже понад три десятки років… Заступник директора з навчально-виховної роботи Білоцерківського ВП «Весна» УТОГ Л.І. Остапчук не лише добре запам’ятала уроки Н.В.

Робота і спілкування з глухими людьми мають свою специфіку: це знання їх психології, володіння жестовою мовою, безмежне терпіння, а головне — розуміння складного життя у сучасному світі.

Серед наших позаштатних авторів газети «Наше життя» УТОГ безумовним лідером у всіх починаннях завжди була і є керівник кореспондентського пункту газети «Наше життя» по Донецькій області Р.Г. Биковська. І навіть зараз, незважаючи на всі події останніх років, вона не пориває зв'язків з газетою. Її ім'я часто зустрічалося не тільки під нотатками та інформаціями, але і під численними фотографіями.

«Якщо ти хочеш мати сім’ю, якщо хочеш залишатись чоловіком, — то неодмінно мусиш працювати, незважаючи ні на що». Такі судження висловив хмельничанин Анатолій Анатолійович Рибак.

21 грудня 2019 року закінчився довгий життєвий шлях Почесного члена УТОГ КУРАЧЕНКОВОЇ Валентини Василівні… Чимало пережито, багато зроблено, і перш за все — у наданні допомоги для осіб з порушеннями слуху на Івано-Франківщині.

«Жизнь моя, иль ты приснилась мне?» Цими словами видатного російського поета С.Єсеніна Валентина Іванівна Семенова – голова Одеської обласної організації УТОГ – закінчила свій лист, якого написала мені 2-го липня 2003 року. А з самого початку цього листа відзначила: «Я совсем выдыхаюсь после таких масштабных мероприятий. Много мне стоит сил и здоровья, чтобы Одесса была на высоте…»Це дійсно так.

27 серпня 1957 року. Мілан. Італія. VІІІ Всесвітні ігри глухих. Щойно закінчилися змагання з метання диску і штовхання ядра. На вищу сходинку почесного п'єдесталу двічі піднімається українська спортсменка, робітниця Львівського учбово-виробничого комбінату №1 Українського товариства глухих (УТОГ) Фаїна Антонова.

В этом году Запорожскому ПП «Неон» исполнилось 85 лет и этой к юбилейной дате я хочу рассказать о замечательном человеке, который внес огромный вклад в его развитие и процветание. Почти 40 лет Тихон Иванович Орехов работал на нелегком посту директора ЗПП «Неон».

У липні 1957 року на запрошення керівництва Львів­ського облас­ного відділу УТОГ до Львівської громади глухих на гастролі із Тбілісі (столиці Грузії) приїхав творчий колектив художньої самодіяльності з великою культурно-просвітницькою програ­мою. До неї включили показ драми «Арсен», танці Грузії та світу, художнє слово й пісні жестовою мовою.Львів’яни друже­любно прийняли гостей з хлібом та сіллю