Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Першій любові він не зрадив

  31/05/2017     290      Paul    

Народився Юрій Антонович Верещака 17 квітня 1937 року в мальовничому місті Полтава в сім’ї нечуючих.

 

Батько, Антон Андрійович, працював столяром. І саме він захопив малого Юрка грою в шахи і шашки. Вдома батько і син часто влаштовували баталії то за шаховою, то за шашковою дошками. Юрій Антонович, згадуючи ті поразки від батька, говорить, що в дитинстві їх часто переживав. Але коли врешті виграв — щастю й радості не було меж. Доб­розичливості і сімейному затишку маленький Юрій завдячує своїй любій мамі — Галині Григорівні. Адже заспокоювати й підбадьорювати затятих спортсменів доводилося саме їй.

Як і всі діти із сімей нечуючих, Юрій Антонович часто разом з батьками бував у клубі глухих Полтави, де вони проводили свій вільний час, граючи в різноманітні ігри (шахи, шашки та ін.), спілкуючись з друзями і знайомими.

Малим хлопчаком Юрію Антоновичу довелося пережити і роки окупації, і голод, і нестатки. Але біда оминула його. В 1944 році він пішов до Полтавської школи-інтернату для нечуючих дітей. Як згадує Юрій Антонович, усі глухі учні приблизно одного віку були зібрані в одному класі, де був лише один стіл на всіх, збудований з дощок та козел, та лави, на яких всі сиділи один біля одного. Для малого Юрка це було одне з найгарніших спогадів дитинства, адже серед розбомбленої Полтави залишився вцілілим будинок школи, який став другою домівкою для нього. Потім, з 1950 до 1953 року, він навчався у школі-інтернаті м. Золотоноша, а закінчував здобуття освіти в 1954 році у Лебединській школі для глухих (Сумська обл.).

У цьому ж році він став учнем слюсаря на Полтавському УВП № 2 УТОГ. На посаді слюсаря-складальника він пропрацював до осені 1959 року, коли  вступив до Харківського механічного технікуму транспортного машинобудування, який закінчив у 1963 році. На УВП № 2 УТОГ, куди він повернувся працювати, колектив з повагою та шаною ставився до Юрія Антоновича і у 1964 році обрав його майстром виробничої дільниці. На цій посаді він сумлінно й плідно пропрацював аж до виходу на пенсію в 2001 році. За успіхи у роботі Юрій Антонович нагороджений медаллю «Ветеран праці», відзначений почесними грамотами президії ЦП УТОГ, а у 1999 році — званням «Почесний член УТОГ».

Не дивлячись на таке насичене трудове життя, Юрій Антонович ніколи не полишав свою першу любов — шашки і шахи. За цей час він став 16­разовим чемпіоном України з шашок, 6­разовим чемпіоном СРСР серед нечуючих та 6­разовим чемпіоном в командному чемпіонаті СРСР, чемпіоном України у змаганнях Товариства ДСО «Спартак» в 1974 році. Виконав норму майстра спорту СРСР з шашок у фіналі першості ДСО «Спартак» у славетному місті Києві. Є багаторазовим чемпіоном Полтавської області з шашок серед чуючих спортсменів.

Після виходу на заслужений відпочинок у 2001 році, він став працювати тренером з шахів і шашок. Його активність та наполегливість відзначилася здобутками його учнів, завдяки яким у 2007 році йому присвоєно звання заслуженого тренера України з шахів.

За активне пропагування шашок у 2011 році Юрій Антонович був обраний першим президентом  Шашкової федерації глухих України.

Завдяки його клопотанню, вперше в історії в 2012 році відбувся чемпіонат Європи зі стокліткових шашок серед спортсменів з вадами слуху, на якому він виборов перше місце.

2016 року він став срібним призером чемпіонату світу з шашок­64 (бразильська версія) в Болгарії.

З нагоди 80­річного ювілею бажаємо Юрію Антоновичу міцного здоров’я, щастя, натхнення та ще багато-багато років плідного і творчого життя.

 

Полтавська облорганізація УТОГ, Полтавська ОО СФГУ.





газета Наше Життя

Першій любові він не зрадив

2017-05-31
Спорт глухих https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2017-05/1496060264_img_8409.jpg

Народився Юрій Антонович Верещака 17 квітня 1937 року в мальовничому місті Полтава в сім’ї нечуючих.

газета Наше Життя