Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Мов два крила у птаха…

  10/10/2015     1 536      Paul    

10 вересня в сімї Балюків відзначили визначну подію — смарагдове весілля. 55 років прожили разом Василь Володимирович та Лідія Іванівна. Це не просто дата чи ювілей — це історія, яку необхідно записувати та демонструвати молодому поколінню з метою наслідування.

 

В Уманській ТО УТОГ, за весь час її існування, це вперше, коли члени УТОГ відзначають смарагдове весілля. Подружжя Балюків багато хто знає в нашому місті. Вони не тільки активісти у діяльності Товариства глухих (він у минулому — активний учасник спортивних змагань серед нечуючих області, неодноразовий чемпіон з шахів серед інвалідів не тільки міста, а й області; вона — одна з найкращих учасників художньої самодіяльності), а й у міських заходах. Їх завжди можна побачити на спартакіадах міста, приурочених до державних свят, де вони займають призові місця. Роботи Лідії Іванівни можна побачити на виставках, які проводяться в місті до Дня інвалідів.

Та не тільки цим вони відомі багатьом уманчанам. Знають їх ще і як дуже працьовитих ветеранів. Василь Володимирович пропрацював більше 27 років на заводі «Уманьфермаш», до того ж, у літейному «гарячому» цеху, у складних умовах, у третю нічну зміну — більше 10 років.
Лідію Іванівну добре знають і пам’ятають як швачку високого класу, якій доручали найтяжчий процес у пошитті одягу. Швейній фабриці вона віддала 42 роки свого життя. Працювала б ще, та здоров’я вже не те.

Подружжя часто можна побачити і на їхній дачній ділянці, на якій вони трудяться, попри всі негаразди із здоров’ям, вже півстоліття. Лідія Іванівна дуже гарна господиня. Всі, хто бував у неї в гостях, завжди смакували смачні страви, пироги та торти.

Між подружжям панує повага, взає­морозуміння, готовність прийти на допомогу один одному, а очі світяться коханням, як і 55 років тому.

Складний шлях випав на долю наших ювілярів. У тяжкі воєнні роки пройшло їхнє дитинство, обох спіткала хвороба і втрата слуху, далі була школа-інтернат для глухих дітей. Після школи працювали та одночасно брали активну участь у життєдіяльності УТОГ, у спортивних змаганнях серед глухих. На одному з таких змагань у Черкасах вони й познайомились. Гарна, чорноброва, з довгою косою дів­чина одразу сподобалась юнакові. І вже через кілька місяців, дізнавшись її адресу, він приїхав у м. Смілу зізнатись їй у щирому коханні та запропонувати навіки своє серце. Батькам дівчини сподобався добрий, сором’язливий, світлочубий парубок з голубими як небо очима. Знали, що він не з заможних, та й вона із багатодітної родини. Проте по його очах було зрозуміло, що кохає і ніколи не скривдить їхньої доньки. Весілля пишного не було, бо не ті статки… Позичили піджак, сорочку, та й розписалися і на згадку сфотографувалися. Зараз це фото — сімейна реліквія.

Доля подарувала їм двох донечок — Тетянку та Вірочку, яким дали дорогу в життя, навчили як по совісті жити, людям допомагати, добро творити. Отож і працюють вони на користь людям: Тетяна — вчитель української мови та літератури в одній з київських шкіл, а Віра більше 25 років працює перекладачем жестової мови в Уманській організації глухих, де допомагає таким же людям з обмеженими можливостями, як і її батьки.

Ростуть на радість дідусю та бабусі 4 онуків та 2 правнуків. Та на цьому ще не кінець, чекають поповнення в родині.

Члени УТОГ та працівники Уманської ТО УТОГ засипали їх привітаннями та побажаннями на урочистому вечорі, на якому господиня пригощала всіх солодощами та пирогом, якого вона приготувала власноруч.

 

 

Голова Уманської ТО УТОГ В. ДУХНІЦЬКИЙ.







газета Наше Життя

Мов два крила у птаха…

2015-10-10
Святковий настрій https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2015-10/1444308062_scan1.jpg

10 вересня в сімї Балюків відзначили визначну подію — смарагдове весілля. 55 років прожили разом Василь Володимирович та Лідія Іванівна. Це не просто дата чи ювілей — це історія, яку необхідно записувати та демонструвати молодому поколінню з метою наслідування.

 

газета Наше Життя