Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Головне — йти в ногу з часом!

  04/01/2020     166      Paul    

Інтерв’ю з Володимиром Неткачем

Під кінець року прийнято підбивати підсумки. Ми вирішили зробити це з людиною, яка постійно тримає руку на пульсі всіх подій в нашому Товаристві і в країні — відомим нечуючим блогером Володимиром Неткачем. Про те, чим запам’ятався йому рік, що минає, і про плани на майбутнє, а також про інші сторони нашого життя — в сьогоднішньому інтерв’ю.

— Перш за все, Володимире Андрійовичу, хотілося б дізнатися основні віхи Вашої біографії.

— Я народився в селі Хмельовик Баришівського району Київської області. Коли підріс, почав ходити до масової школи, але провчився там недовго: за три місяці навчання вчителі виявили, що я не завжди реагую на звуки. При перевірці лікарі виявили втрату слуху, а оскільки я не міг навчатися в масовій школі, в 1978 році мене перевели до спецшколи-інтернату № 13 в Києві (її потім перейменували у школу-інтернат № 18).

Навчався я як зазвичай: ані добре, ані погано. Після закінчення школи в 1988 році вступати нікуди не захотів і пішов працювати на СПКТБ УТОГ, де почав з професії слюсаря-інструментальника, а потім працював токарем, шліфувальником, гальваніком. Освоїв також професію обмотувача двигунів. Коли в цеху № 5 почалися проблеми із замовленнями, я перейшов до друкарні СПКТБ УТОГ наладчиком, там працював деякий час і потім влаштувався на поліграфічну фірму в Бучі, де й працюю зараз оператором різальних машин.

— З чого почалося Ваше захоплення соціальними мережами?

— У 2012 році була така соціальна мережа — «Мой Мир». Зареєструвавшись у цій мережі, отримав перший досвід віртуального спілкування і обміну думками з іншими користувачами, в основному такими ж, як і я, нечуючими людьми з різних областей України та інших країн. Але в кінці 2013 року, особливо після відомих подій на Майдані, в соціальних мережах з’явилися деякі обмеження для доступу до них. Крім того, в таких мережах, як «Мой Мир», «ВКонтакте», йшла суцільна пропаганда: людей налаштовували проти України, в соціальних мережах писали дуже багато негативних коментарів про події в нашій країні. Спостерігаючи все це, прийшов до висновку, що потрібно цьому якось протистояти. Так я вирішив записувати свої коментарі про події в Україні у вигляді відеороликів і розміщувати їх в соціальних мережах.

Якраз тоді з’явився Фейсбук, де я спочатку приєднувався до різних груп (зокрема, до групи «360dntv» відомого нечуючого блогера Олега Попова), а потім поступово розвивав навики блогерства і в червні 2014 року створив свою групу під назвою «Deaf By Boroda & Co». Ця група існує до цього часу, в ній я за допомогою відеозвернень жестовою мовою розповідаю новини, передаю різну інформацію і не тільки про політику. Метою своєї групи я вважаю боротьбу проти хибної інформації і фейкових новин.


— Як вдається поєднувати роботу і захоплення блогерством? Чи не заважає одне одному?

— Зазвичай мій день починається о 4–5 ранку, у вільний час заходжу в соціальні мережі, читаю інформацію про новини та різні події. О 7:30 йду на роботу, і коли у мене під час перерви з’являється час, знову заходжу в соціальні мережі і стежу за тим, що відбувається. Після роботи, ввечері, якщо не сильно втомлююся, займаюся розміщенням відеороликів у групі. Захоплення блогерством ніяк не впливає на мою роботу та особисте життя, цілком вдається поєднувати все це.

— Серед користувачів, які дивляться Ваші коментарі подій, є багато і однодумців, і опонентів. Чи завжди вдається знаходити компроміс? Чи час­то Ви відправляєте своїх опонентів «в бан»?

— У моїй групі встановлені такі правила: люди, які є в групі, повинні між собою спілкуватися ввічливо і проявляти шанобливе ставлення один до одного. Так, іноді бувають такі моменти, коли в групу приходять нові люди і відразу починають ображати тих, хто думає інакше, ніж вони. Перший раз я просто попереджаю їх, а на другий раз відразу ж видаляю з групи, адже в інтернеті є багато інших груп, адміністратори і модератори яких не встановлюють таких суворих правил. Я ж вважаю, що наша група створена не для того, щоб наштовхуватися на негатив. Час­то мене звинувачують, що я зловживаю своїм статусом адміністратора, але в цьому я непохитний. Демократія, звичайно, є, але й про повагу до іншої думки і ввічливість забувати не варто.

— З огляду на те, що зустріч з Вами проходить незадовго до Нового року, хотілося б з Вами разом озирнутися на минулий рік і підвести його підсумки — в плані того, що відбувалося в УТОГ, оскільки наша газета відображає події в нашому Товаристві глухих.

— Відверто кажучи, я приділяю більше часу загальним новинам в країні й у світі, але й цікавлюся подіями в житті УТОГ.

Якщо оцінювати роботу нашого Товариства глухих у році, що минає, то можу згадати багато цікавих подій: зокрема, зустрічі на вищому рівні, з людьми, які можуть сприяти у вирішенні різних питань і проблем глухих. Наприклад, зовсім недавно, 3 грудня, в Міжнародний день осіб з інвалідністю, відбулася зустріч І.І. Чепчиної з президентом України В.О. Зеленським. У цей день був підписаний важливий президентський Указ (від редакції — детальніше про цю подію та текст Указу читайте на 1 і 6 сторінках «НЖ»).

— На наступний рік у планах Товариства передбачено провести конкурс глухих блогерів і всіх, хто розміщує в соціальних мережах різну інформацію. Яким Ви бачите цей конкурс і хто, на Вашу думку, повинен брати в ньому участь?

— Ідея про те, щоб провести конкурс глухих блогерів, пропонувалася не раз, але, відверто кажучи, в Україні є багато блогерів, які займаються не тим, чим слід. Адже як можна назвати людину блогером, коли вона в своїх інформаціях зачіпає тему особистих відносин, обманює, образливо висловлюється про інших? Я вважаю, що блогер — це той, хто займається інформуванням про щось цікаве, корисне. Наприклад, є блогер з Одеси, який розміщує на своїй сторінці розповіді і відеоролики про подорожі. Є ті, що ведуть блоги про кулінарію, про різні хобі. А у мене, наприклад, — інформування про важливі події та цікаві новини.

Тому при проведенні такого конкурсу потрібно чітко прописати критерії оцінки роботи блогерів і якості самих блогів.

Думаю, спроба провести такий конкурс — важка для здійснення, але цікава.

— Напередодні Нового року прийнято загадувати бажання і складати плани на майбутнє. Що б Ви побажали собі й нам усім?

— Перше, що я хочу побажати і рядовим членам УТОГ, і його керівництву — це щоб всі поставлені завдання і цілі, які у них є, були реалізовані. По-друге, я бажаю глухим людям, незважаючи на те, що відбувається в Україні, на всі важкі умови і не завжди радісні події, прагнути бути в курсі всього, що відбувається, не намагатися «ховатися від життя» — адже в будь-якому випадку потрібно володіти інформацією, щоб, попри відсутність слуху, йти в ногу з часом. Всього найкращого і щастя в Новому році!




Підготувала Тетяна КОРНІЄНКО



газета Наше Життя

Головне — йти в ногу з часом!

2020-01-04
Відео https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2020-01/1577979621_prevjunzh.jpg Під кінець року прийнято підбивати підсумки. Ми вирішили зробити це з людиною, яка постійно тримає руку на пульсі всіх подій в нашому Товаристві і в країні — відомим нечуючим блогером Володимиром Неткачем. Про те, чим запам’ятався йому рік, що минає, і про плани на майбутнє, а також про інші сторони нашого життя — в сьогоднішньому інтерв’ю.
газета Наше Життя