Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Який він, цей «світ безмовності»?

  11/06/2018     92      Paul    

З 18 до 20 травня у Києві проходив Міжнародний фестиваль-конкурс дитячо-юнацької журналістики «Прес-весна на Дніпрових схилах». Столична гімназія біотехнологій № 177 взяла участь у конкурсі й посіла 1 місце у номінації «Радіоробота». Ми вітаємо юних журналістів Дарію Кльоц, Тимура Проказова, Сашка Васильківського та їхнього керівника гуртка «Журналістська майстерність», члена НСЖ України Світлану Бартошко з перемогою. Висловлюємо їм щиру вдячність за висвітлення актуальної теми.

Пропонуємо нашим читачам текстовий варіант радіогазети «Я змінююся».


Ми раді вітати вас на хвилях радіо «Промінь» гімназії біотехнологій № 177. У нашій передачі йтиметься про людей, які нас змінили.

…На перший погляд, вони такі ж, як і ми. Але від народження чи хвороби ці люди позбавлені здатності розмовляти, чути. Бо вони — люди з порушеннями слуху.

Шановні друзі! Чи цінуєте ви те, що природа вам дала здатність чути, можливість говорити? Напевно ви навіть і не замислювалися над цим питанням. Чуєте навколишній світ — ну і добре. А про вуха згадуєте лише в свій день народження, коли вам їх тягнуть. Або прикрашаєте їх сережками, встромляєте у вушні раковини навушники.

Українська мова рясніє фразеологізмами на кшталт: «глуха тетеря», «вуха в’януть». На нашу думку, ці стилістичні перли некоректні. В них відчувається неповага до людей з порушеннями слуху.

Історія зберігає чимало підтверджень того, як люди з проблемами слуху досягали поставленої мети. Згадаймо імена деяких із них: Костянтин Ціолковський, Людвіг ван Бетховен, Джонатан Свіфт, Жан-Жак Руссо, Олександр Саєнко. Ну а здобутки українських дефлімпійців — це тема для окремої розмови.

У деяких відомих людей були родичі з порушеннями слуху. Винахідник телефону Олександр Белл ніколи не телефонував матері та дружині, бо ці жінки були нечуючими.

А як живуть пересічні люди з порушеннями слуху в Україні? Чи потрібна їм наша допомога?

Щоб глибше зануритися в світ без звуків, група гімназистів провела експеримент, мета якого: знайти шляхи ефективного навчання дітей з проблемами слуху. На уроці учні вдягнули навушники. Своїми враженнями від незвичного дослідження ділиться Тимур Проказов: «На уроці я намагався читати за артикуляцією губ, міміки вчителя. Не зводив очей із записів на дошці. Зізнаюся, було цікаво, але трохи незрозуміло. От якби ще було субтитрування на спеціальному екрані — це покращило б сприйняття інформації. Також треба вивчити жестову мову», — зауважив п’ятикласник.

У Києві у дітей із порушеннями слуху є вибір де їм краще навчатися: у спеціальних загальноосвітніх інтернатах № 6, № 9 та № 18. Або в інклюзивних класах.

У нашій гімназії успішно навчалися діти з порушеннями слуху. Їхні малюнки й нині прикрашають шкільну галерею. Якщо у гімназії навчатиметься учень з особливими потребами, ми залюбки допомагатимемо йому.

Спостерігаючи за насиченим, повноцінним життям людей з порушеннями слуху, поступово змінюється і наше відношення до людей з особливими потребами. Нарешті в Україні виведено з ужитку в законодавстві та в побуті слово «інвалід». Нагадаємо, слово «інвалід» в перекладі з латинської означає «немічний», «нездатний», «непридатний». Коли ми спілкуємося з нашими мовчазними друзями, язик не повертається назвати їх немічними. Безумовно, їм треба допомагати, але переважно в інформаційній площині. Адже навіть сьогодні, деякі літні люди з порушеннями слуху по-старому (з блокнотом, олівцем) рушають до лікарень, аптек, ЖЕКів, до вокзальних кас тощо. Так зване «блокнотне» спілкування нервує людей.

Не полегшують сприйняття оперативної інформації й телеканали. Пропонуємо глядачам під час перегляду новостійної програми вимкнути звук. Ну що, встигаєте читати рухомий рядок плюс розглядати телесюжет? Ні! Отож-бо й воно! Також в українських телеефірах замало передач із сурдоперекладом.

А як вирішуються ці питання за кордоном? У більшості країн медики, поліціянти, працівники держустанов, таксисти володіють мінімальним обсягом жестової мови. У об’єктах громадського призначення розміщена візуальна інформація, яка представлена відповідними символами. Телепередачі рясніють титрами, віртуальними сурдоперекладачами.

Втім, й в Україні є чим пишатися. В деяких супермаркетах з’явилися каси, які обслуговують людей з проблемами слуху. У церк­вах проводять богослужіння жестовою мовою. Справжнім проривом став мобільний додаток BeWarned, який розробили талановиті українці. Та головне наше досягнення, що для людей з порушеннями слуху створені сприятливі умови для їхньої творчої реалізації. У цьому можна переконатися, завітавши до Культурного центру Українського товариства глухих. Нагадаємо, що УТОГ незабаром відзначатиме 85-річчя від дня свого заснування. Щодня учні та вчителі гімназії проходять повз його центру. Для нас є звичайною картина зустріти людей з порушеннями слуху, що розмовляють жес­товою мовою. Вони поспішають до свого затишного осередку культури.


Гімназист Олександр Васильківський настільки перейнявся темою людей з порушеннями слуху, що написав пісню «Світ безмовності».

Так сталось: навкруги біда, —
Не знаєш з ким і хто ти.
Невпевнена твоя хода,a
Не радують красоти.
Ти солов’я не чуєш трель, —
Таке життя суворе.
Не зовсім здатний менестрель, —
Куди не глянеш — горе.

Приспів:
Нехай в душі настане мир,
Хоч не чекаєш чистих звуків.
Тебе життя підхвате вир, —
Прийде пора здобутків!

Життя спішить, летять роки.
Пора з бідою розпрощатись.
Хвилини — то малі струмки,
В них легко можна заплутатись!
Ти скрізь за ними поспішай:
Всіма світ фарбами багатий!
Нехай життя — не світлий рай,
Але щасливим можеш стати!

Приспів.

В свій час ти досягнеш вершин:
До них потрібно йти невпинно.
Бо ти людина — Божий син:
Страждання у житті злочинно!
Щасливим будеш, так і знай,
Лише в співдружності з душею!
День з посмішкою зустрічай,
З рання освячений зорею!

Приспів.

Найближчим часом актори театру «Райдуга» УТОГ перекладуть цей музичний твір жестовою мовою.


С. БАРТОШКО, керівник гуртка «Журналістська майстерність», член НСЖ України



газета Наше Життя

Який він, цей «світ безмовності»?

2018-06-11
Відео https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2018-06/medium/1528653045_utog_5.jpg

З 18 до 20 травня у Києві проходив Міжнародний фестиваль-конкурс дитячо-юнацької журналістики «Прес-весна на Дніпрових схилах». Столична гімназія біотехнологій № 177 взяла участь у конкурсі й посіла 1 місце у номінації «Радіоробота». Ми вітаємо юних журналістів Дарію Кльоц, Тимура Проказова, Сашка Васильківського та їхнього керівника гуртка «Журналістська майстерність», члена НСЖ України Світлану Бартошко з перемогою. Висловлюємо їм щиру вдячність за висвітлення актуальної теми.

газета Наше Життя