Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Наші художники на пленері у Білорусі

  06/09/2019     375      Paul    

Черговий творчий захід для художників з порушеннями слуху відбувся 22.06-04.07.2019 року в Білорусі. Враженнями від поїздки діляться його учасники від Київської спілки нечуючих художників (КСНХ) «Натхнення» — Олексій Нашивочніков, Ольга Матвєєва та Євгенія Коляденко.


Олексій НАШИВОЧНІКОВ, архітектор, голова КСНХ «Натхнення»:

«Починаючи з 2013 року, українські глухі художники постійно беруть участь у міжнародних пленерах, що проводяться в Білорусі під чуйним керівництвом тендітної жінки з промінистою усмішкою, пані Наталії Миколаївни Єрмолович. Першим учасником був Михайло Поплавко, фундатор КСНХ «Натхнення». Торік кияни Євген Фіненко та Євгенія Коляденко з львів’янином Олегом Думинцем здійснили поїздку до мальовничого містечка Накваси, що знаходиться у 60 кілометрах від Мінська. Цього року, завдяки посильній фінансовій допомозі від ЦП УТОГ, за яку ми дуже вдячні, троє членів Київської спілки нечуючих художників «Натхнення» знову мали змогу взяти участь у ХVIII Міжнародному пленері глухих художників «R+Я» в Наквасах.

Нас гостинно приймали чудовий господар агросадиби Василь Вергейчук з дружиною Аллою. На цьому пленері ми зустріли старих друзів-колег за мистецьким цехом, які торік брали участь у нашому Міжнародному пленері «Київські каштани» на базі НВЦ УТОГ у Пущі-Водиці — Санту та Робертса Кесенфелдсів з Латвії, молодих білорусів Олександра Покотила, Маріанну Бондарчук і Андрія Ігнатенка, президента Асоціації глухих художників Росії Анатолія Микляєва. Також були патріарх нечуючих митців Білорусі Василь Сидоренко з Гомеля, Оксана Ковнер (Москва) і Анатолій Мельник (Тула). Далі своїми враженнями поділяться Ольга і Євгенія».


Ольга МАТВЄЄВА, художниця, член КСНХ «Натхнення»:

«Агросадиба Накваси Дзержинського району Мінської області – приклад сучасного екофермерства, яке природньо вписалося в екосистему з лісами, полями.

Тут дуже привітні люди, з якими ми вільно спілкувалися як з перекладачем, так і без, бо було головне – бажання розуміти один одного. Це було спілкування на тлі природи, з цікавезними екскурсіями.

Побували у будинку творчості у Великому Селі. Там є невеличкий будиночок, в якому зібрані предмети старовинного побуту, інструменти, картини. А ще там є ляльковий театр, схожий на наш вертеп — шафа з дверцятами й полицями-ярусами, на яких розігруються лялькові спектаклі. Здивували характерні ляльки — кожна зі своїм унікальним обличчям. Виліплені вони неймовірною Наталією Єрмолович — художником-архітектором, керамістом і дуже багатогранною людиною, яка залюбки спілкується з нечуючими: допомогають записки, артикуляція, емоційність і чуйне ставлення.



Ми мали можливість замальовувати білоруські краєвиди та архітектуру. Завдяки господарю садиби Накваси, нас возили автобусиком, тож етюдники, полотна вміщалися без проблем. Через день відправлялись у якесь нове місце. Наприклад, Рубіжевичі — село, в якому здавна проживало багато євреїв, з них мало хто вижив під час німецької окупації. Їхні нащадки з США відновили старовинне єврейське кладовище. На старих надгробках тонким шрифтом ідишу висечені імена… Пані Єрмолович розповіла, що сфотографовані написи надіслала подрузі в Ізраїль. І та не змогла перекласти, бо написи дуже старі, такі слова тепер не використовують…

Для учасників пленеру влаштували можливість виставити власні роботи з художниками міста Дзержинськ на День Незалежності Білорусі (3 липня). Уздовж алеї центрального парку міста на підготовлених щитах художники з Латвії, Росії, Білорусі, України розмістили графіку й живопис.

Побували ми й у місті-герої Мінську. Відвідали музей Великої Вітчизняної війни, відкритий якихось 5 років тому. Для осіб з інвалідністю — вхід безкоштовний, чим ми й скористалися. Цей музей — приклад поєднання сучасності й давнини з використанням 3D-анімації, відсканованими оригінальними документами, які можна прогортати в електрон­ному вигляді. Встигли також відвідати художній музей в Мінську і були вражені великою кількістю добре збережених і відреставрованих картин…

Здивували центральні вулиці Мінська, забудовані вже після Великої Вітчизняної війни — широкі, просторі. Здивувало також спартанське оформлення станцій метро. Вразила чистота на вулицях і неможливість купити на кожному кроці стаканчик кави (може, тому на вулицях менше сміття)...

Ми бачили дбайливе ставлення до власної історії, яке прищеплюють й студентам Мінської художньої академії, роботам яких притаманні стриманий колорит і майстерне використання культурного надбання у власних роботах.

Відвідали ми й Культурний центр Товариства глухих у Мінську.

Гостинність і доброзичливість, взаємодопомога й відсутність меркантилізму — так я можу охарактеризувати враження від нашої поїздки. Кожен з учасників пленеру — особистість зі своїм характером. Працьовиті мінчани спроможні з пейзажу зробити символ, узагальнивши та прибравши зайві квіточки та дерева. Так, О. Покотило змалював пейзаж: фрагмент дерев‘яної хати у зарослому садку. В результаті вийшов символ Білорусі, яка поступово зникає... Подружжя Кесенфелдсів з Риги здивувало й промальовкою пейзажу — до дрібних деталей, й дружністю.

Впевнилася, що немає переможців у мистецтві: переможець той, хто об‘єднує людей та гідно займається власною справою. Ми не лише писали етюди, але й робили спільно виставку, сплели усі разом на згадку мотузковий килимок. Створили позитив у сьогоденні, що обов‘язково вплине на майбутнє — як у мистецтві, так і у відносинах. Велика подяка організаторам поїздки за відкриття нових горизонтів».


Євгенія КОЛЯДЕНКО, художниця, член КСНХ «Натхнення»:

«Коли я дізналася про черговий міжнародний пленер для художників у Білорусі й отримала на нього запрошення — дуже зраділа і з задоволенням погодилася, оскільки брала участь у ньому минулого року і мені дуже сподобалося. Такі пленери є дуже корисними для художників, бо відкривають багато нових можливостей. У них беруть участь художники з різних країн, різного віку і різного творчого напрямку. Під час пленеру відбувається обмін досвідом, уміннями, знаннями. Мені, як наймолодшій учасниці пленеру, було дуже цікаво спостерігати за роботою таких різних за творчістю митців. Також можу впевнено сказати, що організована творча робота на природі відкриває нові можливості для самого митця. Коли час дозвілля повністю підпорядкований художній творчості в оточенні гарної природи — з’являється натхнення, яке залишається, навіть коли пленер закінчився. Приїжджаю додому з новими ідеями для картин і бажанням творити далі.




У швидкому ритмі великого рідного міста важко організувати самому собі такий захід, тому я дуже вдячна за таку чудову можливість і корисно проведений час, за нові знайомства і дружнє спілкування, за нові враження і приємні спогади».




Олексій НАШИВОЧНІКОВ,
архітектор, голова КСНХ «Натхнення»



газета Наше Життя

Наші художники на пленері у Білорусі

2019-09-06
В світі глухих https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2019-09/1567421198_c-_users_001_.jpg
Черговий творчий захід для художників з порушеннями слуху відбувся 22.06-04.07.2019 року в Білорусі. Враженнями від поїздки діляться його учасники від Київської спілки нечуючих художників (КСНХ) «Натхнення» — Олексій Нашивочніков, Ольга Матвєєва та Євгенія Коляденко.
газета Наше Життя