Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Чуюча людина у світі глухих

  05/08/2019     222      Paul    

Робін Кесседі, молода авторка статей та блогер, народилася в Огайо (Канада). Натхнення вона черпає із різноманітного досвіду зі свого дитинства та дорослого життя. Після втрати першої дитини у 2014 році, Робін заснувала спільноту «Щоденник жінки, що не втратила надію» для зустрічей людей та об'єднання їх для підтримки й любові. 

У цій статті авторка розповідає про свій досвід спілкування з глухими людьми, ще за часів її студентства.


Здатність чути – це дар, який багато хто з нас приймає як належне кожного дня нашого життя. Я це зрозуміла завдяки досвіду спілкування з глухими людьми.

З 21-річним симпатичним хлопцем я познайомилася в Інтернеті, а потім зустрічалася з ним протягом двох років. На фото у своєму профілі він здавався веселим та кумедним. Деякий час ми листувалися, аж поки не вирішили побачитися у кафе, і це було до того, як я дізналася, що він не чує. Пам’ятаю, під враженням від цієї новини моя перша думка була: «Я не можу зустрічатися з глухим хлопцем». Він був наче іноземець для мене. Однак через мою схильність постійно шукати щось нове і бажання щодня навчатись, це мене не відштовхнуло.

Ми багато часу проводили разом. Я почала вивчати американську жестову мову, спілкуючись з ним, його сім’єю та друзями. Так, усі вони глухі. Я не просто входила у новий світ – це було справжнім випробуванням для мене. Я швидко вчилася, дякуючи інтернету та відео на YouTube, які допомагали мені навчатися жестам, правильно рухати кистями рук, тілом і обличчям. Я дізналася, що існує два різновиди ЖМ: калькована та природня мова глухих. У залежності від того, яким з них ви спілкуєтеся, глуха людина миттєво зрозуміє, чи є жестова мова для вас рідною, природною.

Мене добре прийняли у спільноті глухих та в сім’ї мого друга, а за кілька тижнів наймолодша сестра мого хлопця дала мені жестове ім’я. До речі, коли відбувається це своєрідне «похрещення» – це певною мірою має сприйматися як винагорода, як визнання своїм серед своїх.

Спільнота глухих часто справляє на чуючих людей відлякуюче враження, а почуваються вони невпевнено, особливо якщо не поділяють з глухими їх переконання, думки, погляди або мову. Я відчувала цей дискомфорт лише на початку наших стосунків, коли мій хлопець брав мене на громадські заходи глухих (наприклад, до школи для глухих у Огайо). Зрештою, його друзі почали питати мене, чи я сама є глухою, тому що мені вдалося досить швидко оволодіти природною жестовою мовою.

Але так сталося, що через два роки наші стосунки з хлопцем змінилися і я більше не бачила в ньому чоловіка, з яким хотіла би бути у відносинах. Але перша спроба припинити ці стосунки закінчилася невдало, бо мені подобалося бути у товаристві глухих, я обожнювала родину свого хлопця і його друзів і відчувала, що розриваючи наші стосунки з ним, буду змушена залишити їх усіх. І я залишилася…

Врешті-решт, ми розійшлися, бо я просто не могла бути у відносинах з чоловіком, з яким у мене не було ніякого зв’язку, окрім дружби. Мені мало виповнитися 24 роки і мені треба було думати про своє майбутнє, але воно було не з ним... Сьогодні зі мною спілкується лише один член його сім’ї, із зрозумілих причин.

Одного разу, на прем’єрі фільму, я стояла у черзі в кафе, як раптом побачила родину глухих неподалік від себе. Я дивилася на них краєм ока, бо хотіла переконатися, що все ще пам’ятаю жестову мову майже через рік після того, як повністю вийшла із спільноти глухих. Раптом я помітила, що молода дівчина за прилавком не розуміє, що намагалася замовити родина глухих. Тоді я підійшла й торкнулася плеча глухої жінки, запитуючи жестовою мовою, чи потрібна їм допомога. Вона подякувала й дозволила мені перекласти її замовлення касирові.

Після цього епізоду я відчула себе так добре! І не тільки тому, що допомогла комусь, але й через те, що не забула мову, на вивчення якої витратила багато часу й зусиль.

Світ глухих може бути незрозумілим або помилково зрозумілим для чуючих людей. До того, як я провела два роки серед глухих людей, я також їх не зрозуміла і думала, що їхня глухота є інвалідністю (адже нам нав’язують саме таке ставлення). А насправді глухі – це звичайні люди, із звичайними почуттями, думками, емоціями і мріями. Попри те, що стосунки з моїм хлопцем закінчились, я отримала так багато від них і від спільноти глухих, яка колись прийняла мене з відкритими обіймами.

Джерело: 
Хаффінгтон Пост – американське інтернет-видання і блог для відомих колумнистів
Посилання: 
https://www.huffpost.com/entry/my-last-boyfriend-was-deaf-heres-what-he-taught-me_b_7085300



Іванна НАЗАРОВА



газета Наше Життя

Чуюча людина у світі глухих

2019-08-05
В світі глухих https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2019-07/1563555166_robin-cassady.jpg Робін Кесседі, молода авторка статей та блогер, народилася в Огайо (Канада). Натхнення вона черпає із різноманітного досвіду зі свого дитинства та дорослого життя. Після втрати першої дитини у 2014 році, Робін заснувала спільноту «Щоденник жінки, що не втратила надію» для зустрічей людей та об'єднання їх для підтримки й любові. У цій статті авторка розповідає про свій досвід спілкування з глухими людьми, ще за часів її студентства.
газета Наше Життя