Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

На захисті прав глухих

  08/10/2017     563     Admin        


Історія Клаудії Л. Гордон справді цікава та унікальна. Ця жінка зламала одразу кілька стереотипів, що існували у Сполучених Штатах Америки та існують ще й до­сі на території країн СНГ — попри все Клаудія довела всім, що глуха темношкіра жінка може бути одним з кращих адвокатів та повноцінно захищати права людей. Про неї — читайте далі у нашій рубриці «Глухі можуть усе!».


ДИТИНСТВО

Клаудія народилася на Ямайці у сільській місцевості у звичайній родині. Росла у жі­ночому оточенні — разом з тіткою та ба ­бусею. У той час її мама жила в Нью-Йорку, намагаючись заробити достатньо коштів, щоб перевезти дітей в США, працюючи прислугою та в пральні.

У 8 років Клаудія втратила слух. Дівчин­ка відчула гострий біль в середньому вусі, і тітка відвела її до маленької поліклініки, бо поблизу їхнього селища не було ані ад­міністративних центрів, ані великих ліка­рень. Так сталося, що на той час не було чергового лікаря, а медсестра не знала, що робити…

Спочатку Клаудія відмовлялася вірити в те, що більше не зможе чути. Дівчинка зчи­тувала з губ, коли хтось звертався до неї, і заспокоювала себе, думаючи, що чує го­лос. Коли мама дізналася про глухоту доч­ки, вирішила забрати її до Нью-Йорка. На це були вагомі причини…

Пізніше в одному з інтерв’ю Клаудія го­ворила: «Моє життя змінилося за одну ніч». Хоча вона й була найбільш тямущою й ак­тивною дитиною в класі, через глухоту її все одно відрахували зі школи на Ямайці, во­на втратила друзів, сиділа вдома, з неї на­сміхалися. «Я думала, що я — єдина глуха дитина в світі». На Ямайці до глухих людей та інших інвалідів ставляться зневажливо. Гордон згадує, що одну глуху жінку оточен­ня обзивало тупою, а діти на вулиці кидали в неї каміння. Клаудія казала: «На Ямайці я могла повторити долю цієї жінки, якби не моя мати, яка привезла мене в США, коли мені було 11 років».

ЗДОБУТТЯ ОСВІТИ В НЬЮ-ЙОРКУ

Після переїзду до Нью-Йорка Клаудія стала відвідувати школу, де почала вивча­ти жестову мову, брала участь у спортив­них змаганнях і зрештою стала найкращою ученицею школи. Їй було надано право ви­ступати з прощальними промовами на ви­пусках і в середніх, і в старших класах. За три роки до випуску зі школи Клаудія вже точно знала, що вона хоче стати юристом. У неї було досить сил, щоб не зважати на думку тих, хто сумнівався в її успішності.

Незабаром вона перевелася до Лексінг­тонської школи для глухих (Lexington School for the Deaf), після закінчення якої отрима­ла диплом бакалавра політології в Універ­ситеті Говарда і з відзнакою закінчила Ва­шингтонський юридичний коледж Амери­канського Університету, отримавши ступінь доктора права.

В юридичному коледжі Клаудія кори­стувалася послугами перекладача жесто­вої мови, без якого не змогла б навчатися. Під час навчання в коледжі вона пройшла практику у Вищому суді округу Колумбія і в Службі державних захисників. В останні ро­ки навчання Клаудія працювала в цивільній юридичній клініці, надаючи юридичну допо­могу малозабезпеченим людям.

Після випуску у 2000 році вона стала пер­шою відомою глухою афроамериканкою, яка отримала ступінь доктора юридичних наук.

Клаудія також брала участь у конкурсі краси й у 1990 році стала «Міс глухою тем­ношкірою красунею Америки».

РОБОТА ТА ДОСЯГНЕННЯ

Зараз Клаудія Гордон — керівник адвокат­ських практик у кількох великих організаціях, що займаються проблемами осіб з інвалідні­стю та малозабезпечених людей; член коле­гії адвокатів штату Меріленд; володар безлічі почесних звань; віце-президент Національної асоціації адвокатів для глухих чорношкірих; консультант з питань формування політики в Управлінні цивільних прав і громадянських свобод Міністерства внутрішньої безпеки.

Вона приділяє особливу увагу проблемам надання екстреної допомоги особам з інва­лідністю.

Певний час вона обіймала посаду в Біло­му домі і є першою глухою людиною, котра працювала там.

У 2010 році Клаудія стала «Глухою люди­ною року» на думку журналу «DeafLife», а наступного року отримала престижну пре­мію Еймоса Кендалла, яка присуджуєть­ся глухим людям Асоціацією випускників Галлодетського Університету, як визнання їх видатних заслуг на професійній ниві, не пов’язаній з глухотою.

КЛАУДІЯ ПРО ПРИКЛАДИ, ЩО НАДИХАЛИ ЇЇ

«Найкращий приклад для мене — моя ма­ма. Вона була жінкою глибокої віри і напо­легливості до того дня, коли вона програ­ла в шестирічній боротьбі з онкохворобою в 2000 році. Коли я росла, я бачила її важку роботу і самопожертву в намаганнях виро­стити своїх дітей, зокрема мене.

Моя тітка Мілдред теж була важливим прикладом у моєму житті, як і моя бабуся Віола Парсонс. Правду кажучи, мене виро­стило жіноче товариство. Вони завжди до­помагали моїй мамі, коли вона потребувала підтримки. Попри всі труднощі, вони ство­рили позитивне оточення, в якому ми, діти, могли зростати з почуттям відповідально­сті, честі й гордості. Моя тітка Мілдред — учителька, і вона прищепила нам віру у важ­ливість глибоких знань. Вона до цього часу викладає, хоча їй вже понад 75 років.

Є дуже багато інших особистостей, яких я можу назвати взірцями для себе, і я вдяч­на їм усім».

ПРО РОБОТУ В УРЯДІ

«Мій інтерес до роботи в уряді прокинувся під час роботи юристом у Національній асо­ціації глухих юристів і адвокатів у 2000—2002 роках. Ця асоціація фінансується з дуже мі­зерного бюджету, а у її штаті — 2—4 адвокати з повним робочим днем. Юристи працюють невтомно, приймаючи позови з дискриміна­ції і запити на консультацію від 36 мільйонів глухих і слабочуючих громадян Америки.

Під час роботи у Національній асоціації я впевнилася в тому, що прийняття законів — це одне, але їх фактичне застосування держорганами — зовсім інше. Я відчувала, що робота з урядом дозволить мені більш ефективно впливати на втілення законів у життя, особливо законів проти дискриміна­ції, з якою ми стикаємося досі».

ПРО МОТИВАЦІЮ

«Мене мотивує те, що хоча й почали втілю­вати програму інклюзії та доступу, залишив­ся непочатий край роботи в цій галузі. Також мене тримає у «бойовій готовності» консуль­тування молоді з обмеженими можливостя­ми. У мене велика потреба віддавати, пере­давати свої знання. Коли ви можете наділи­ти силою іншу людину, вселити в неї впев­неність у своїх можливостях, це надихає і ти відчуваєш сильний підйом власних сил».

«Попри інвалідність, з правильним став­ленням до справи успіх досяжний як у нав­чанні, так і в роботі», — так вважає Клаудія.


М. АНДРІЄНКО


На захисті прав глухих

В світі глухих / Відео https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2017-10/thumbs/1507395028_claudia-gordon.jpg

Історія Клаудії Л. Гордон справді цікава та унікальна. Ця жінка зламала одразу кілька стереотипів, що існували у Сполучених Штатах Америки та існують ще й до­сі на території країн СНГ — попри все Клаудія довела всім, що глуха темношкіра жінка може бути одним з кращих адвокатів та повноцінно захищати права людей. Про неї — читайте далі у нашій рубриці «Глухі можуть усе!».