Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Про Швейцарську федерацію глухих

  02/12/2015     1 012      Paul    

До складу Швейцарської федерації глухих входять:

 

 

 

Регіональні комітети

 

Три лінгвістичні регіони Швейцарії (німецькомовний та франкомовний регіони, а також кантон Тессін) управляються своїми регіональними комітетами. Регіональний комітет складається з глухих і слабочуючих осіб. Хоча б один член регіонального комітету має бути також і членом комітету директорів, як представник свого лінгвістичного регіону.

Членами Швейцарської федерації глухих є асоціації або організації (колективні члени), а також вони представлені окремими особами (індивідуальними членами). На даний момент часу лише колективні члени мають право голосу на Генеральній Асамблеї делегатів.

Федерація має офіси в семи кантонах. Для того, щоб отримати на сайті Федерації інформацію свого кантону, глуха особа обирає свій регіон, за яким закріплена та чи інша контактна особа, і натискає на позначку.

 

Комітет директорів Федерації

 

Комітет директорів Швейцарської федерації складається з 5—7 членів, головним чином глухих або слабочуючих, і одного глухого президента. Кожний лінгвістичний регіон представлений в комітеті директорів хоча б однією особою, яку було обрано відповідним регіональним комітетом. 2—4 інших члени комітету директорів обираються на Генеральній Асамблеї. Члени директорату (комітету директорів) мають один консультативний голос.

 

 

Історія створення

 

Швейцарський союз глухих був зас­нований у 1946 році у складі Швейцарського союзу допомоги глухим. Цей союз очолювали чуючі люди, які приймали остаточні рішення, вирішуючи долю глухих і слабочуючих людей. Це положення змінилося, коли вперше у 1969 році до складу правління союзу було обрано двох нечуючих: Фелікса Уреха і Маргріт Таннер. Остаточне звільнення нечуючих від патерналізму чуючих людей відбулось завдяки Америці. Наприкінці 1970 року там виник рух «Глуха Сила (Deaf Power)», який у 1980­х роках сягнув і Швейцарії. Діяльність руху супроводжувалася гаслом: «Нечуючі можуть все, окрім того, що не чують!»

З часом Швейцарський союз глухих ставав дедалі більш політично активним: він добився на швейцарському телебаченні субтитрів і послуги телетексту «Читання замість прослуховування». Нечуючі люди в Швейцарії заснували комісію з жестової мови. Водночас у школах для нечуючих була запроваджена жестова мова як супровід розмовної мови. Були засновані послуги перекладу жестової мови. У своїй петиції 1993 року Швейцарський союз глухих вимагав навчання громадськості жестовій мові. У 1997 році федеральна радниця Руфь Драйфусс цю петицію задовольнила.

У 1987 році Швейцарський союз глухих засновує свої регіональні відділення: так виникають німецькомовна швейцарська секція і франкомовна західно­-швейцарська секція. У 1999 році у німецько-­швейцарській секції стартував, але зазнав поразки проект «Нечуючі 2000», який намагався об’єднати всі організації осіб з проблемами слуху. Тоді ж німецька секція вийшла зі Швейцарського союзу глухих і заснувала під дахом західно-­швейцарської секції окремий союз взаємодопомоги — «парасольковий союз». Роком пізніше під тим же «парасольковим» дахом була створена і секція кантону Тессін. Ці три регіональні союзи потім, у 2006 році, були об’єднані в національний Швейцарський союз глухих. Поступово етап за етапом структурні підрозділи Союзу пройшли до 2015 року реорганізацію і отримали національний облік.

 

Далі буде.

 

Підготував К. МАЗАНОВ.

 







газета Наше Життя

Про Швейцарську федерацію глухих

2015-12-02
В світі глухих https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2015-11/1448872217_image002.jpg

Три лінгвістичні регіони Швейцарії (німецькомовний та франкомовний регіони, а також кантон Тессін) управляються своїми регіональними комітетами. Регіональний комітет складається з глухих і слабочуючих осіб. Хоча б один член регіонального комітету має бути також і членом комітету директорів, як представник свого лінгвістичного регіону.

 

газета Наше Життя