Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

«Мій шлях, щоб змінити світ»

  20/08/2014     957      Paul    

Пролог

 

Недавня поїздка до Сполучених Штатів Америки подарувала мені зустріч з багатьма цікавими людьми, серед яких була також Юлія Козлюк, президент Благодійного фонду «АІК» та лідер проекту «Спікерського бюро». Надалі вона почала активно залучати мене до участі у роботі за цим проектом, а також запропонувала долучитись до волонтерського міжнародного проекту для молоді, який мав назву «My way to change the world» («Мій шлях, щоб змінити світ»). Погодьтесь, що назва дуже стимулююча, особливо в наш буремний час.

 

Колишній монастир Saint Laurent у Марш-ен-Фаменні.

 

Місцем проведення основних заходів за цим проектом стало місто Марш-ен-Фаменн (Бельгія), а їхня реалізація здійснювалась за підтримки програми Європейського союзу «Молодь в дії» («Youth in action») та приймаючої організації «Association des Compagnons Batisseurs asbl».

Учасниками цього проекту були 28 осіб — молодь віком до 25 років з Бельгії, Естонії, Іспанії, Кіпру та України. Кожну країну представляло 5—6 осіб, до речі, лише з України були представники громадських організацій нечуючих та незрячих.

 

Наша група з учасниками «World Camp» у Ла Рош.

 

Що це за слово?

 

Головною темою цього двотижневого табору була тема волонтерства та волонтерської діяльності в усьому світі.

Волонтерство (якою б мовою ми не говорили, це слово звучить практично однаково) як явище і вид діяльності, безумовно, має глибокий сенс та значення. За кордоном, у Європі та Америці, така безплатна робота на благо інших вважається звичайною, буденною, безкорисною справою. Проте в Україні волонтерство поки що не настільки популярне, але поступово набирає свої оберти та поширення. Це спосіб підтримки, піклування, надання допомоги членам громади; взаємодії між людьми для спільного вироблення нових шляхів вирішення проблем, які виникають. Волонтерство для України в наш час набуває особливого значення та актуальності, поступово розповсюджується та змінює світогляд і бачення сучасної молоді.

 

 

 

Трохи про проект…

 

Завданнями цього проекту, крім волонтерства, було налагодження дружніх зв’язків між представниками молоді різних європейських країн, знайомство з культурами інших народів, саморозвиток. Програмою проекту також було передбачено постановку власними зусиллями невеличкої концертної програми, яка б розкривала тему волонтерства. Також, однією з непомітних, але, як виявилося в процесі, дуже вагомою метою стало вивчення англійської мови, якою говорить практично весь світ.

 

Ігровий воркшоп.

 

Ми різні — але ми всі схожі!

 

Ось уявіть собі, у мальовничому бельгійському містечку Марш-ен-Фаменн, у якому погода змінюється щохвилини, як настрій у примхливої дівчини, під старовинним дахом колишнього монастиря Saint Laurent, де нині розташувалась школа мистецтв, зібралося 28 представників п’яти європейських країн, що розмовляють різними мовами, мають свої особливості зовнішності, різні культури та традиції… Так, кожен з нас був по своєму особливим, але нас об’єднувало бажання дізнатись про щось нове, навчатись новому та робити добрі справи.

Поступово, у ході спільної праці та спільного дозвілля, були виявлені особливі риси характеру кожної нації. Найголовніше, що ми запам’ятали, це пунктуальність: якщо ти запізнюєшся на кухню за своїм обідом, ризикуєш залишитися голодним!

 

Воркшоп з елементами творчості та командної гри.

 

Фішка проекту

 

Організатори створювали для всіх учасників проекту такі умови, щоб ми не мали змоги групуватися «зі своїми»: українці з українцями, іспанці з іспанцями тощо. З цією метою по кімнатах ми були розселені з представниками інших країн. Так, моєю сусідкою була п’ятнадцятирічна бельгійська дівчина Клер.

Навіть під час сніданку чи обіду за столом ми мали сидіти поряд з представниками інших країн, а якщо нас помічали поряд зі своїм земляком — то вимовлялося кодове слово, що примушувало мінятися місцями. Деякий час було важко звикнути до таких умов, адже англійська мова важко сприймалась на слух (враховуючи те, що для всіх учасників нашого табору ця мова не була рідною, а всі вони мали різні акценти та особливості вимови), але поступово було подолано всі мовленнєві бар’єри. До того ж, ми мали графіки приготування їжі, миття посуду та прибирання території, яким слідували та беззаперечно виконували. Все це спонукало до спілкування і нагадувало справжнісінький молодіжний табір!

 

Наша українська команда.

 

Перший тиждень

 

Цей тиждень можна назвати адаптаційним: ми знайомилися один з одним, вчили англійську, пристосовувалися до графіка дня…

У нашому старовинному замку не було wi-fi (безпровідного інтернету), доводилося ходити у центр містечка заради зв’язку з рідними.

Кожного дня для нас проводилися різноманітні так звані воркшопи (workshops — лекції по-нашому), під час яких ми дізнавалися багато нової інформації про волонтерство, волонтерські організації у світі, їх різновиди та напрямки діяльності тощо. Дуже сподобалось, що кожен воркшоп проводився таким чином, щоб привернути увагу слухачів, зацікавити та залишити хоч якийсь слід у нашій пам’яті. Для цього застосовувалася ігрова, командна форма проведення воркшопів; також рекомендувалось застосовувати творчі здібності для виконання певних завдань.

 

Такі ось графіки чергувань.

 

Черга за обідом.

 

Ла Рош

 

У гірське курортне містечко Ла Рош (La Roche-en-Ardenne) ми приїхали, щоб познайомитися з учасниками найбільш відомого волонтерського проекту «World Camp», а також на практиці ознайомитися з одним з напрямків волонтерської діяльності, спрямованим на збереження пам’яток історії та культури.

Місто, у якому відбулась ця зустріч, було чудовим доповненням та яскравою ілюстрацією до розповіді про цю частину роботи волонтерів. Адже Ла Рош нагадувало місто казок, а особливі спогади пов’язані з замком, у якому, за легендами, мешкають привиди…

 

 

Казкове містечко Ла Рош.

 

Продовження у наступному номері.

М. АНДРІЄНКО.

Фото автора.

 







газета Наше Життя

«Мій шлях, щоб змінити світ»

2014-08-20
В світі глухих https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2014-08/1408345624_img_4613_.jpg

Недавня поїздка до Сполучених Штатів Америки подарувала мені зустріч з багатьма цікавими людьми, серед яких була також Юлія Козлюк, президент Благодійного фонду «АІК» та лідер проекту «Спікерського бюро». Надалі вона почала активно залучати мене до участі у роботі за цим проектом, а також запропонувала долучитись до волонтерського міжнародного проекту для молоді, який мав назву «My way to change the world» («Мій шлях, щоб змінити світ»). Погодьтесь, що назва дуже стимулююча, особливо в наш буремний час.

газета Наше Життя