Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Столичний статус зобов’язує!

  24/09/2017     320      Admin     0    

Актив Київської організації глухонімих, 1917—1919 рр.

22 вересня Київська організація Українського товариства глухих відзначає свій славний 100-літній ювілей. З перших кроків від свого створення у 1917 році і до сьогоднішніх днів столична організація осіб з інвалідністю зі слуху непохитно за­хищає їх права та інтереси, проводить роботу з їхньої соціальної, трудової і ме­дичної реабілітації, всебічно сприяє отриманню ними середньої спеціальної і ви­щої освіти.

Київська організація нечуючих, разом із спорідненими організаціями Дніпра, Одеси, Харкова стала справжнім надій­ним фундаментом для створення у 1933 році рішенням Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету та Рад­наркому України нині діючої найавтори­тетнішої всеукраїнської громадської ор­ганізації інвалідів — Українського товари­ства глухих.

Ще вагомішим є внесок саме Київської організації УТОГ з урахуванням її столич­ного статусу, який зобов’язує високо три­мати планку і бути взірцем у проведенні роботи.

З гордістю оглядаються на пройдений шлях сивочолі ветерани Київської органі­зації УТОГ, яким сьогодні особлива шана і хвала. А підростаючій юні відкриваються широкі шляхи, які ще належить подолати в традиціях своїх славних попередників, завжди пам’ятаючи їх найголовнішу за­повідь: щоденно опікувати і зігрівати теплом сердець кожну нечуючу людину, яка перебуває на обліку в Українському това­ристві глухих.

Цей девіз завжди був, є і залишається головним у повсякденній діяльності Київ­ської організації Товариства.

Пам’ять про попередні покоління праців­ників Київської організації УТОГ, які закла­дали перші підвалини для розбудови міс­цевих, а потім і всеукраїнської організації нечуючих, слугують одним з об’єднуючих складових її діяльності.

Першими були М. Хлєбников, І. Степа­нов, Я. Ширман — це під їх керівництвом у перші роки становлення Київської органі­зації глухих добирався актив, проводилася послідовна робота по залученню нечуючих місцевих інвалідів до членства в організа­ції, створювалась для них широка мере­жа шкіл, клубів, а напівкустарні виробни­чі майстерні глухонімих перетворювались у навчально-виробничі комбінати, на яких здобували фахову освіту і працювали осо­би з інвалідністю зі слуху.

Зі створенням УТОГ у 1933 році Київська організація ввійшла до його складу, що зміцнило її позиції і відкривало ширші пер­спективи для подальшої роботи. З 1935 року організацію було перейменовано на Київський обласний відділ УТОГ, головою якого нечуючі обирали І.Т. Криволапова, а в 1937 році — А.О. Кржевіна, в 1939 ро­ці — І.А. Сапожникова. Під їхнім керівниц­твом нечуючі Києва та області вписували свої досягнення до довоєнних сторінок іс­торії столичної організації. В цей час у Ки­єві та Білій Церкві почали працювати на­вчально-виробничі комбінати, обласний БК, клуб глухих у Білій Церкві, школи для дітей з порушеннями слуху. Під неослаб­ною увагою перебувала робота з виявлен­ня нечуючих осіб у найвіддаленіших селах області, залученню їх до членства в УТОГ та суспільно корисної праці. Їм надавалась кваліфікована соціальна допомога.

 Перша артіль інвалідів у Києві, 1930 р.

Роки воєнного лихоліття нечуючі боліс­но переживали разом з усім українським народом. Тим, хто не потрапив до евакуа­ції, доводилося постійно бути у буквально­му розумінні «під прицілом», адже загаль­новідоме ставлення фашистських зайд до немічних та інвалідів. Але, попри те, існу­ють беззаперечні докази — документи і свідчення очевидців — про участь бага­тьох нечуючих Києва і області в підпільних організаціях, загонах народних месників. Є серед нечуючих і нагороджені за само­віддану працю на військово-промислових підприємствах у глибокому тилу.

Після звільнення Києва, вже в кінці 1943 року, Київський відділ УТОГ відновив свою роботу. Нечуючі Київщини у найкоротші строки підняли з руїн своє господарство, відновили його промисловий потенціал. У 1949 році учасники звітно-виборної кон­ференції обласного відділу УТОГ з підне­сенням зустріли повідомлення про те, що навчально-виробничі комбінати Товари­ства вийшли на довоєнний рівень випуску промислової продукції.

Разом з тим, Київською організацією УТОГ проводились дієві заходи, спрямо­вані на подальше розширення і зміцнен­ня матеріально-технічної бази навчаль­но-виробничих комбінатів, підвищення якості підготовки кадрів робітників ма­сових професій, вдосконалення і поглиблення рівня підготовки інженерно-техніч­них працівників.

Тривала масштабна робота у сільській місцевості. Для вирішення організаційних, соціально-побутових питань і культурного розвитку нечуючих інвалідів створювались міжрайонні організації УТОГ.

Завдяки великій роботі, спрямованій на зміцнення матеріальної бази столичної організації УТОГ, у 1950-х роках до складу Київського обласного відділу УТОГ входи­ло 18 районних відділів, 4 навчально-ви­робничі комбінати, відкривалися клуби глухих у Богуславі, Броварах, Ржищеві, Чорнобилі, Яготині, а в Києві було спору­джено нове приміщення Палацу культури — нині Культурний центр УТОГ.

З метою вирішення питання працевлаш­тування нечуючих, залучення їх до суспіль­но-корисної праці та інтеграції в суспіль­ство на багатьох державних підприємствах м. Києва у середині ХХ століття створюва­лися компактні групи працюючих глухих з інструкторами-перекладачами, фаховою підготовкою яких займалося Товариство.

Працьовитих і відповідальних у робо­ті нечуючих охоче приймали до своїх тру­дових колективів столичні заводи: «Арсе­нал», «Більшовик», верстатів-автоматів ім. М. Горького, мотоциклетний завод, взуттє­ва, швейна, трикотажна фабрики, де члени УТОГ були оточені постійним піклуванням та увагою, нарівні зі своїми чуючими коле­гами-виробничниками виконували і пере­виконували поставлені завдання.

Перекладачі жестової мови... Вся іс­торія створення і становлення Київської організації УТОГ, як і всього Товариства, нерозривно пов’язана з самовідданими людьми цієї життєво необхідної для нечу­ючих професії. Столиця і область завжди славилися своїми висококласними фа­хівцями, які працювали і продовжують працювати в усіх сферах, де потрібні їхні знання й уміння — від віддаленої сільської «глибинки» до перекладу передач для не­чуючих на телебаченні. Кожен їхній жест — це щире і дохідливе слово для позбав­леної слуху людини, а часом і рятівне коло у розбурханій стихії нинішнього складного життя.

До золотого фонду Київської організа­ції УТОГ, тих, хто був, є і завжди залиша­тиметься окрасою і гордістю Товариства, провідним містком між світом звуків і тиші належать такі висококласні спеціалісти, як Ш. Бялик, І. Набоченко, Н. Гольдіна, Є. Са­пожникова, В. Ширман, К. Привиденцева, С. Кушнір, С. Свиридова, Л. Примаченко, Р. Литвинська, Р. Мележик, Н. Іванюшева, Р. Шелест, А. Курашова, Є. Зуєва, Н. Дмитрук, Н. Гребенюк, Б. Пашутинська, Т. Рад­ченко, О. Трикін, І. Бондаренко, Л. Соко­люк, Л. Шинкаренко, І. Сколотова, І. Біля­ новська та багато інших.

У ці ювілейні дні у вдячній пам’яті нащад­ків постають історичні постаті тих, хто бу­ли першими і з гідністю виконали свій люд­ський і громадський обов’язок перед не­чуючими, які в різні роки обирали їх своїми керівниками.

Свій вагомий і помітний вклад у розбу­дову і зміцнення Київської організації УТОГ внесли А. Кржевін, І. Сапожников, М. Хлєб­ников, І. Степанов, І. Криволапов, Я. Шир­ман, В. Марченко, Г. Набоченко, О. Трохи­мець.

З 1976 до 1985 року головою Київського обласного відділу УТОГ працювала Ганна Михайлівна Мережко.

Активна життєва позиція, втілення в повсякденне життя і діяльність організа­ції новаторських ідей, принциповий під­хід до вирішення різних питань, набутий досвід організаційної роботи — все це стало вагомим аргументом для переве­дення Г.М. Мережко на роботу до Цен­трального правління УТОГ, на посаду першого заступника голови УТОГ, а Київ­ський обласний відділ Товариства очолив М.М. Левицький.


Далі буде...

В. БЛИЗНЮК







газета Наше Життя

Столичний статус зобов’язує!

2017-09-24
УТОГ / В організаціях УТОГ https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2017-09/medium/1505993088_1917-1919.jpg

22 вересня Київська організація Українського товариства глухих відзначає свій славний 100-літній ювілей. З перших кроків від свого створення у 1917 році і до сьогоднішніх днів столична організація осіб з інвалідністю зі слуху непохитно за­хищає їх права та інтереси, проводить роботу з їхньої соціальної, трудової і ме­дичної реабілітації, всебічно сприяє отриманню ними середньої спеціальної і ви­щої освіти.

газета Наше Життя