Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Надія живе надією

Минув ще один рік з того часу, як ми втратили офіційні зв’язки з Луганськом. Але на людському рівні продовжуємо спілкуватись у соціальних мережах, розпитувати, як живуть, чим дихають… Про це йшла мова у бесіді по скайпу з Н.М. Кобзаревою.

 

 

— Надіє Михайлівно, вже пакуєте валізи на Київ?

— Так, звичайно, дуже хочу потрапити на з’їзд, так скучила за всіма, хочу побачитись, поспілкуватись…

 

— Як перезимували?

— З Божою допомогою та за підтримки добрих людей. Хоча працюємо без зарплати, але тримаємося. З 34 штатних працівників (по області) залишилось 18. Частина районів (а отже і частина наших ТО), відійшли до Харківської області.

Вугілля для опалення Луганського клубу нам вдалося отримати. Світло сплачує орендар, який у нас залишився… Люди допомагають зібрати гроші, щоб оплатити за інтернет. А ми їм допомагаємо у соціальному обслуговуванні, наданні гуманітарної допомоги тощо.

 

— Вдається проводити заходи?

— Здебільшого це вечори й зустрічі, які не вимагають грошей. Мріяли провести конкурс красунь, але ж багато грошей треба на дівочі вбрання, зачіски тощо. Тому обрали інший вид змагань, більш економний — конкурс жес­тової пісні. Провели його 6 травня, як подарунок до святкових днів. У ньому взяли участь 29 чоловік, у тому числі приїхали 9 наших друзів з Донець­кої області, з Макіївського клубу… Скільки було радості від цієї зустрічі! Ми навіть змогли знайти спонсорів для того, щоб погодувати учасників обідом та вручити їм подарунки.

 

— Мабуть, Ви й Ваші земляки, як ніхто, можуть оцінити те, що мали раніше, коли була змога працювати всім разом, в єдиній організації. Недаремно кажуть, що все пізнається у порівнянні…

— Так, це дуже болюче питання — рана, яка невідомо чи коли загоїться… Живемо надією, що все владнається і ми будемо жити у мирі й злагоді…

 

Підготувала Н. КАЛИНИЧЕНКО.

 







газета Наше Життя

Надія живе надією

2016-06-02
УТОГ / В організаціях УТОГ https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2016-05/1464681964_kobzareva-na-rabote.jpg

Минув ще один рік з того часу, як ми втратили офіційні зв’язки з Луганськом. Але на людському рівні продовжуємо спілкуватись у соціальних мережах, розпитувати, як живуть, чим дихають… Про це йшла мова у бесіді по скайпу з Н.М. Кобзаревою.

газета Наше Життя