Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

У Львові майбутні лікарі опановують жестову мову

 

 

«Вони такі ж, як і ми, тільки не чують. Але це не означає, що не потребують нашої допомоги. Вивчити і розуміти жес­тову мову — це найменше, що ми можемо зробити для пацієнтів з порушеннями слуху. Можливо, це врятує комусь із них життя» — з такими думками студенти Львівського медичного університету імені Данила Галицького сміливо вирушили назустріч труднощам…

 

 

Представником цих гарячих сердець був симпатичний хлопець, студент 4­го курсу, член студентського профкому Тарас Пацюрко. Він переступив поріг Львівської ТО УТОГ і розповів, що група студентів­-медиків просить навчити їх жестової мови.

На заклик студентів відгукнулася голова Львівської ТО УТОГ Зіновія Малюга, яка має досвід роботи перекладачем ЖМ у медичних установах. Директор Львівського центру культури та дозвілля УТОГ Наталія Підгайна, оцінивши вчинок студентів, люб’язно надала їм аудиторію для навчання.

Тарас Пацюрко зазначив: «Було велике бажання навчитися спілкуватися жестовою мовою і в майбутньому лікувати глухих пацієнтів без перекладача. Адже провідна мета у житті лікаря — допомагати іншим.

З першого заняття ми зрозуміли, як цікаво й логічно перекладаються звичні нам речення жестовою мовою. Ми настільки захопилися, що спілкувались вивченими «словами» між собою, з одногрупниками та друзями. Але не обійшлося і без труднощів. Багатозначність певних жестів, складність при швидкій жестикуляції співрозмовника дали нам зрозуміти, що до рівня повноцінних перекладачів або ідеального знання мови студентам ще дуже далеко. Тому зупинилися на прос­тих побутових словах та медичних термінах, які можуть заспокоїти пацієнта і пояснити лікувальний процес. Навіть спілкування на звичній для пацієнта мові є безцінною психологічною підтримкою і позитивно впливає на людину.

Навчання жестової мови для кожного з нас стало шансом подивитись на світ під зовсім іншим кутом, зустрівшись із світоглядом таких чудових людей. Надзвичайно вдячні Зіновії Малюзі за витрачений дорогоцінний час і за те, що стала для нас не лише вчителем, а й у певній мірі наставницею та другом».

На ці слова З. Малюга відповіла так: «Мої золоті учні! Ви випромінюєте позитив та заряд енергії на добрі справи. Я завжди рада зустрічі з вами. Посіяти зараз добро у ваші серця — це означає зібрати цінні плоди потім. Я вже радію за тих пацієнтів з порушеннями слуху, які потраплять у ваші руки. Дякую вам за бажання навчитися жестової мови. Ви, напевно, ще не усвідомлюєте в повній мірі важливості свого вчинку. Від нечуючої громади міста Львова низький вам уклін за ваші гарячі серця! Залишайтеся такими ж сміливими, розумними і позитивними. До нових зустрічей!».

 

С. КРУТА і Т. ПАЦЮРКО — студенти Львівського НМУ ім. Д. Галицького.







газета Наше Життя

У Львові майбутні лікарі опановують жестову мову

2016-02-03
УТОГ / В організаціях УТОГ https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2016-02/medium/1454504692_perevodchiki.jpg

«Вони такі ж, як і ми, тільки не чують. Але це не означає, що не потребують нашої допомоги. Вивчити і розуміти жес­тову мову — це найменше, що ми можемо зробити для пацієнтів з порушеннями слуху. Можливо, це врятує комусь із них життя» — з такими думками студенти Львівського медичного університету імені Данила Галицького сміливо вирушили назустріч труднощам…

 

газета Наше Життя