Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Виступи на VI пленумі ЦП УТОГ

В.В. Шевченко — перший за­­­­­­с­тупник міністра соціальної політики України

 

 

Міністерство соціальної політики готове до продовження плідної співпраці і налагоджування відносин у межах своєї компетенції. Ми готові також спілкуватися з проблем, які виникають, для того, щоб продемонструвати всьому світу, і в першу чергу людям, які цього потребують, що Україна є соціальна держава, незважаючи на всі труднощі, які ми сьогодні маємо.

У даному випадку я хотів би детально зупинитися на тому, що у нас були деякі поточні проблеми, пов’язані з фінансуванням. Зараз це вирішується в Уряді, на найближче засідання буде включено в порядок денний, і це проблемне питання, яке виникало, ми зразу ж знімемо.

У той же час, хотів би вас також більше залучати до роботи Міністерства соціальної політики, щоб ви були активними учасниками всіх тих змін, які ми плануємо чи вже почали робити. Тобто, як ви знаєте, я відповідаю за більш складні питання і питання, які пов’язані з багатьма галузями, і, як перший заступник, у відсутності міністра представляю його в органах влади та в інших державних і недержавних установах, у багатьох випадках також проводжу міжнародні зустрічі, де пояснюю нашу позицію. Також хотів би запросити на деякі зустрічі представників і вашої, дуже важливої для держави, організації.

 

 

Л.М. Ріяко — заступник директора Фонду соціального захисту інвалідів

 

 

Ми з вами йдемо пліч-о-пліч вже багато років — наступного року ФСЗІ виповниться 25 років.

Фонд здійснює фінансування невиробничої сфери діяльності громадських організацій системи УТОГ. У попередньому році профінансовані громадські організації УТОГ на 12 млн., але залишились кош­ти, які ви не змогли використати не з вашої вини.

На сьогоднішню дату по тимчасовому кошторису ви профінансовані, а на наступний період необхідно терміново подати документи до Фонду соціального захисту інвалідів, щоб ми могли врахувати ваші потреби.

Шановні керівники обласних організацій, ви ініціюйте звернення, пишіть до Цент­рального правління УТОГ, а ЦП звернеться до Міністерства, Кабінету Міністрів і разом вживатимемо всіх заходів.

Що стосується підтримки підприємств громадських організацій інвалідів з боку держави по пільгах і податках. У попередньому році для нас були новиною зміни до Бюджетного кодексу, коли громадські організації повинні були отримувати пільги по податку на землю — це було дуже великою проблемою. На сьогодні картина не змінилася, тому звертаю увагу громадських організацій, всіх осередків на те, щоб ви не забували про терміни, на які надано пільгу. Вона надається на рік, тому ви зобов’язані своєчасно подавати клопотання до відділень Фонду і звертатися до його адміністрації для вирішення цього питання. Такі ж питання стосуються пільг і по підприємствах. Прочитайте постанову № 1010 Кабінету Міністрів України і своєчасно подавайте документи по пільгах. Адже якщо ви будете працювати по загальній формі оподаткування — ви цього не потягнете. Це все ви самі розумієте, адже ви — керівники з досвідом.

Є проблема на підприємствах системи УТОГ — зменшення чисельності працюючих. Для цього є підстави, є пояснення. Є підприємства і керівники, які бажають працювати і витягують ці підприємства, а є підприємства, які склали руки, а це неприпустимо. На сьогоднішній день, коли у нас є дефіцит кадрів і на ринку праці є наявні кадри — так не можна робити.

Знову ж є проблема з преференцією по тендерних процедурах, коли громадські організації мали певні преференції. Об’єднуйтесь з іншими громадськими організаціями і заявляйте, щоб ця преференція знову була. Це дуже важливе питання.

Що стосується фінансування підприємств системи УТОГ. Я хочу повідомити (для вас це теж не новина), що Фонд здійснює фінансування на технічне оснащення, переоснащення, поліпшення санітарно-гігієнічних умов. Якщо підприємство не виконує умови по критеріях, не відповідає цим критеріям, не виконує умови попередніх договорів, відділення Фонду не має ніякого права приймати ці документи. Проблема ця виник­ла в 2012, 2013, 2014 роках — такого не було ніколи, щоб не надходили гроші з Казначейства. Ми з вами зараз є заручниками ситуації, яка склалася на ринку фінансів, але це не провина Фонду.

Фонду гроші ніхто не дає, він їх заробляє сам. І ви знаєте, що ФСЗІ заробляє ці гроші за рахунок адміністративно-господарських санкцій з підприємств, які не виконують норматив працевлаш­тування інвалідів. Я доводжу до вашого відома, що за 25 років існування Фонду у нас ніколи не було такого, щоб ФСЗІ не виконав план надходжень від адміністративно-господарських санкцій. Але з кожним роком у нас падають надходження, за три останні роки — на 50 млн. На сьогоднішній день ми не можемо дати вам гарантії, що ми виділимо кошти, бо не знаємо, на скільки виконаємо план. На це теж є пояснення. Відійшов Крим, відійшов Севастополь, ми втратили Луганськ, Донецьк. Це області, які наповнювали бюджет Фонду. Зменшилась кількість підприємств, які перераховують нам кошти, підприємства скорочують чисельність працюючих, а отже, вони виконують норматив, тому що загальна кількість працівників зменшується. Підприємства, які раніше сплачували кошти до Фонду, переходять в статус малочисельних, до 8 осіб, і що ми маємо на виході? Ми маємо на виході відсутність коштів. Є у нас залишок з попередніх років. Наші кошти не списуються до Державного бюджету. Це спеціальний фонд, який накопичується. Ця сума розбивається поквартально, помісячно і спрямовується на виконання зобов’язань.

Перш за все, ФСЗІ фінансує міжрегіональні центри реабілітації. У Фонду є також зо­бов’язання з фінансування за рахунок коштів від санкцій підприємств навчання інвалідів у вищих навчальних закладах. Середня сума по навчанню — 11,5 млн. Поки ще є така можливість, якщо є в сім’ях діти-інваліди, направляйте їх, будь ласка, до відділень Фонду, хай укладають угоди, і мають право навчатися в будь-якому вузі, сплачуючи навчання на контрактній формі.

Фізкультурно-спортивна реабілітація — теж обов’яз­ковий платіж, УТОГ, УТОС, всі інші організації — теж, а коштів нема... Тому я, не знаючи скільки така кризова, патова ситуація буде ще тривати, повинна вам сказати цю правду.

По фінансуванню 2013 року не прий­малися рішення через те, що була ліквідована комісія з надання пільг та прийняття відповідних рішень. У 2012 році було недофінансування, у тому числі і ваших підприємств. 2012 рік був профінансований наприкінці 2014 року, і тільки завдяки тому, що Фонд ініціював розгляд цього питання на рівні Міністерства. І, незважаючи на постанову про економію бюджетних коштів, ваші підприємства були дофінансовані. Але ж 2012 рік і 2014 фінансовий рік — це зовсім інші підходи. Тепер ми стикнулися з цією ж ситуацією, що 2014 рік недофінансований. Те, що сталося з цього приводу, більш стосується керівників підприємств. У постанові з економії коштів є такий пункт, що для проведення фінансування потрібно підтвердження держфінінспекції про наявність обладнання або про проведення робіт. Така вимога діяла до 31 березня 2014 року.

Що стосується фінансування 2014 року, то проблеми виникли у тих підприємств, що провели тендери. Або тендер треба скасовувати і заново проводити, і те обладнання, яке зазначалося в переліку, треба змінювати і знову проводити його через Міністерство, або те, що провели — те й отримуємо. Це дуже складне питання. Потрібно писати листи, чим більше напишете, тим більше вас почують. Те, що стосується Фонду: ми будемо вживати заходів, ми зацікавлені в тому, щоб ваші підприємства розвивалися.

Хочу наголосити, що тим керівникам підприємств, які отримали фінансування, необхідно звернути увагу на укладені договори. Якщо договори, знову ж таки, 2014 року, передивіться ваші додатки, перегляньте терміни, ви повинні написати листи на відділення ФСЗІ з проханням внести зміни до укладених договорів. Знову ж таки, по робочих місцях, звертаю увагу, якщо на комісії прийнято рішення створити 5 робочих місць протягом 3 років, ви зобов’язані їх створити. Ні нам, ні вам не потрібні проб­леми з контролюючими органами, а контролюючих органів багато — перераховувати і пальців рук не вистачить. Усі до вас прийдуть і всі з вас спитають, тому для того, щоб не було питань, будь ласка, виконуйте ці договори.

Я хочу нам всім побажати не тільки перемоги в сьогоднішній ситуації, а й перемоги над собою, перемоги на тих підприємствах і в обласних організаціях, якими ви керуєте, і тримати руку на пульсі. Тому що, якщо ми самі не будемо спроможні і зацікавлені витримати цей складний період, у нас нічого не вийде. Ми не можемо сподіватися на когось, а самі нічого не робити. Я вам бажаю успіхів і здоров’я. Сподіваюся, що це не остання зустріч і співпраця УТОГ з Фондом. Ми з великою повагою ставимося до вас, і у мене прохання, щоб ви ставилися з такою ж повагою і до нас.

 

 

Л.М. Тюхта — директор Білоцерківського ВП «Весна» УТОГ

 

 

Економічна ситуація в Україні протягом багатьох років не стабільна і не прогнозована. Закони у нас змінюються дуже часто. Крім того, вони просто елементарно не виконуються, як, наприклад, закон про повернення ПДВ. Це вкрай негативно впливає на діяльність підприємств, зокрема на наше підприємство, яке у 2011 році опинилося на межі виживання.

Ми були дуже активними учасниками державних закупівель, у 2010 році обсяги випуску продукції склали майже 8,5 мільйонів, а в 2011 році вони впали до обсягів в 1,8 мільйона. Тому довелося не просто переорієнтуватися, а відмовитися від продукції для силовиків, перейти на випуск легкого жіночого одягу і почати спів­працю з іноземною фірмою. Тому до сьогоднішнього дня з великим скептицизмом відношуся до поновлення участі у державних замовленнях. Звичайно, це вигідно, бо рівень прибутку значно інший, ніж при роботі на давальницьких умовах, але є загроза невідшкодування ПДВ і, крім того, відсутності обігових коштів, а особливо в нинішніх умовах, коли трапився обвал курсу національної валюти і сировина подорожчала у три-чотири рази.

На сьогоднішній день метр тканини для постільної білизни коштує в межах 75 гривень, і вартість постільного комплекту на сьогоднішній день — 400 гривень мінімум, а якщо це двоспальний або стандарт «євро» — то 800 гривень, а при цьому мінімальна заробітна плата — 1218 гривень.

Тому, на мій погляд, робота на давальницьких умовах на сьогоднішній день є оптимальною, але вона теж створює чимало проблем. Я вже говорила, що ми переорієнтувались на випуск жіночого одягу і продов­жуємо співпрацю з німецькою фірмою. У міжсезоння ми працюємо на внутрішній ринок, наскільки це можливо, в тому числі для АТО. Зокрема, ми виготовляли костюми для захисту від води і є в нас власна розробка костюма літнього польового, але обсяги не дуже значні, вони особливого впливу на результати нашої роботи не вчиняють, головне — це робота на експорт. Найбільша проблема при цій роботі, з якою ми стикнулися,— це продуктивність праці. Іноземні партнери визначають ціну і щотижневу відправку продукції саме залежно від продуктивності праці. Коли ми починали працювати, у нас продуктивність була вдвічі нижча від того, що потрібно було європейським партнерам. На сьогоднішній день ми маємо відсотків 20 — 30 нижче від того, що мало б бути. Продовжуємо працювати в цьому напрямку, але це не так просто, тому що кваліфікація наших працівників різна і, звичайно, ми не ставимо собі за завдання приймати на роботу або продовжувати співпрацю виключно з тими людьми, котрі виконують норму виробітку. Є у нас контингент працівників, котрі в силу своїх фізичних, розумових здібностей ніколи не зможуть виконати норму на 100 відсотків. Ці люди працюють на так званих спеціалізованих робочих місцях, їм змушені підбирати певні операції, бо крім обрізання ниток ножицями, вони виконати іншу роботу не можуть, або їм протипоказана робота за швейною машиною. Звичайно, це дуже впливає на обсяги і на середню заробітну плату по підприємству.

На нараді перед пленумом виступав колега з Житомирського УВП, розповідав про свій досвід. Будемо підтягувати наше підприємство до рівня передових підприємств УТОГ, але поки що нам це не вдається. Одну з причин я бачу в тому, що чисельність основних працівників, які працюють на відрядних умовах праці на нашому підприємстві, напевно, вдвічі нижча, ніж на Житомирському підприємстві, і тому наростити обсяги виробництва при такій чисельності проблематично. І, знову ж таки, головним критерієм для нарощування обсягів є продуктивність праці.

Обвал курсу гривні створив для всіх підприємств, не лише для швейників, великі проблеми, я вже говорила про вартість сировини. Закупити сировину для місячного або для тижневого обсягу випуску якоїсь власної продукції — зараз справжня проблема. Крім того, з’явилися великі труднощі з технічним переоснащенням. Оскільки в Україні не випускається ні технологічне обладнання, ні запчастини до нього, ні голки, то технічне переоснащення завжди було проблемою, а при нинішніх цінах, якщо раніше можна було вкластися в 5—7 тисяч гривень за найпростішу універсальну швейну машину, то сьогодні множте на три — і ось вам ціна.

Що стосується програм Фонду соціального захисту інвалідів, звичайно, треба використовувати співпрацю з ним, але, на мій погляд, договори занадто зарегульовані, їх необхідно спростити. Я слухала виступ керівника Фонду, і хочу зауважити, що ми, коли отримуємо кошти, не просто зобов’язані за договором протягом 3 років створити робочі місця, як було озвучено, — ні, ми за графіком протягом найближчих півроку повинні створити по повній програмі робочі місця, і потім ще три роки ці місця зберігати. Я вас смію запевнити, що створити робоче місце значно легше, ніж протягом трьох років його зберегти. І мені здається, що достатньо було б один рік вписувати в договір. Крім того, на мій погляд, вартість робочого місця при фінансуванні підприємств і при визначенні кількості новостворених робочих місць треба так само збільшити як мінімум у три, а то і в чотири рази. Адже для нас зросла не тільки вартість швейного обладнання, зросла й вартість сировини, енергоносіїв, комунальних платежів. Можу сказати, що до недавнього вартість робочого місця приймалась десь у середньому по швейній галузі в межах 100 тисяч гривень, а зараз має бути відповідно в рази більшою.

Є ще проблема при фінансуванні поліпшення санітарно-гігієнічних умов при укладанні договору. Вона полягає в тому, що Фонд фінансує поліпшення санітарно-гігієнічних умов пропор­ційно проценту інвалідів, а відсоток здорової робочої сили повинно фінансувати підприємство. Якщо мова йде про якусь таку більш-менш помірну суму в межах сотні тисяч, хоча і це не малі гроші, то підприємство може справитися з такими витратами, але коли мова йде про півмільйона або більшу суму, то ця сума непомірна, і доводиться відмовлятися від фінансування ще з тієї причини, що ми не зможемо виконати умови договору. Як бути в цій ситуації? Можна внести зміни в закони, чи це нереально?

Ну і, звичайно, що на фоні обвалу валюти купівельна спроможність нашого населення різко знизилася, до того ж, маємо також зростання цін на нашу продукцію. Ми вже відчули скорочення обсягів реалізації, наприклад, тієї ж самої постільної білизни або якогось іншого товару. У нас на підприємстві, до речі, є власний магазин, але те, що раніше продавалося за тиждень, зараз продається місяцями. Відповідно поповнення обігових кош­тів стає величезною проблемою. В таких умовах економічна обгрунтованість витрат стає першочерговим завданням. Зверніть увагу, я кажу про економічну обгрунтованість витрат. У нашій державі прийнято казати про економічну обгрунтованість тарифів, про витрати ніхто не говорить. І я вам можу назвати цифри по енергоносіях, це така тема, яка теж зараз турбує підприємства незалежно від галузі, тому що ми всі витрачаємо великі кош­ти на утримання основних фондів (я маю на увазі, в першу чергу, нерухомість). Якщо говорити про опалення, то ціна за тисячу кубів газу у сезоні, який закінчився, була 8,5 тисяч у нашому регіоні, при цьому вартість опалення одного квадратного метра площі на нашому підприємстві з усіма витратами склала трішки менше 20 грн., а вартість опалення одного квадратного метра житлової площі в Білій Церкві — майже 10 грн. При цьому вартість тисячі кубів газу для «Теплокомуненерго», за даними чиновників з нашого Уряду, складає всього 1200 грн. Як таке може бути? А от опалення нежитлового приміщення в гуртожитку нам кош­тує 40 грн. Наші працівники, як фізичні особи, витрачають величезні кошти безпідставно, тому що вартість опалення в два-три рази завищена. Я, до речі, великий прихильник того, що вирівнюють ціни, можливо, не буде такого перекосу, але варто було б говорити про те, що і приватні структури, і комунальні підприємства, які здійснюють опалення житлової площі і тих же гуртожитків, щоб і вони рахували витрати, а не лише виставляли ціну, виходячи, як вони називають, з економічно обгрунтованих тарифів. Вартість води для підприємств зросла неймовірно, інколи таке враження, що з кранів тече вино або коньяк. Збільшення вартості — в рази, причому кожні три місяці.

Чому я про це кажу? Мені здається, що треба вирішити питання про встановлення чи обладнання в гуртожитках тепломірів, лічильників газу, щоб трохи знизити навантаження на наших працівників, адже їм доводиться оплачувати це з власної зарплати. Що стосується підприємств, то треба приймати якесь рішення про те, яким чином здійснювати опалення в наступні сезони. Багато підприємств міняють котельні, ставлять котли на дровах і тому подібне, ми теж зараз вивчаємо таке питання, хоча, знову ж таки, при нинішньому курсі гривні це теж виливається в чималі кошти.

Я вам ще назву один парадокс: не розумію, чому держава дозволяє приватній структурі, якою є «Облгаз», придумувати технологічні втрати газу в газопроводі. Парадокс, що ми спалюємо максимум 3,5 тисячі кубів газу в місяць, а за технологічні втрати з нас за місяць знімають в межах 500 кубів, тобто втрати складають 15—20 відсотків, ми при цьому сплачуємо «Облгазу» гроші ще й за обслуговування газопроводу. А в листопаді, оскільки ми запустили котельню і негайно її виключили, бо були проблеми, то споживання газу офіційно у нас 2 куби, а технологічні втрати — 500. Як таке може бути?

Ще хочу порушити питання щодо закону про оподаткування нерухомості. Наскільки я зрозуміла, виробничі приміщення не оподатковуються, але площа, яку ми використовуємо (мені здається, це проб­лема багатьох підприємств), значно менша від загальної площі нашої нерухомості. Тобто, наприклад, Білоцерківське підприємство збудувало в радянські часи 5 корпусів, але при нинішньому завантаженні і проблемах з набором кадрів, ми використовуємо лише один корпус, він, звичайно, за площею найбільший. Чи не буде потім у нас питання, що ці корпуси, котрі знаходяться на консервації і де нема виробничої діяльності, потягнуть за собою додаткове оподаткування?

 

 

М.М. Левицький — голова Київської організації УТОГ

 

 

Підбиваючи підсумки нашої спільної роботи, треба зазначити, що в нашому Товаристві ведеться велика і активна робота обласних організацій УТОГ, але реалії сьогодення — це скрутне економічне становище в державі. Нас турбує питання, а чи буде збережено фінансування непромислової сфери Товариства?

Треба зазначити: якщо буде зменшено фінансування, то це вкрай негативно вплине на нашу спільну роботу і, в той же час, на соціальний захист нечуючих членів Товариства. Нам потрібно спільно вирішувати питання про додаткові джерела фінансування. З цього приводу я хотів би внести деякі пропозиції.

По-перше, ми нинішньому пленумі і на нарадах, що передували йому, багато говорили про роботу наших підприємств УТОГ. Тут ми з вами єдині в тому, що робота підприємств і обласних організацій УТОГ може дати позитивні результати, тому нам потрібно спільно працювати в цьому напрямку, залучати місцеві державні адміністрації, місцеві фонди захисту інвалідів, у тому числі і департаменти соціального захисту населення. Було б доб­ре, якби в нашому Товаристві була прийнята постанова про чітке визначення повноважень обласних організацій і підприємств УТОГ у виробничій сфері.

Переді мною виступала член ревізійної комісії про впорядкування штатів обласних організацій УТОГ. З цього питання я повністю згоден з нею, тому що, на жаль, у нашому Товаристві немає чіткої нормативної бази, яка б визначала чисельність штатних працівників у залежності від кількості членів УТОГ, яким вони надають допомогу.

На мій погляд, визначальною нормою тут може стати визначення нормативу кількості глухих, яку обслуговує один штатний працівник. Це досить складне питання, але його потрібно вирішувати.

Фінансова підтримка з місцевих бюджетів може бути важливим чинником та джерелом поповнення бюджетів обласних організацій УТОГ. Ми всі доб­ре знаємо, що в останній час розширюються повноваження обласних державних адміністрацій щодо фінансового забезпечення, тому нам потрібно тісно співпрацювати з ними. Адже в регіонах на сьогоднішній день роботу серед глухих проводять тільки організації УТОГ, там немає таких державних установ, які б займалися цими проблемами. Тому у нас є повне право просити державні адміністрації врахувати ці обставини. Було б добре, якби з цього питання нам допомогло і Міністерство соціальної політики, направивши листи всім обласним державним адміністраціям з проханням про надання фінансової підтримки нашим регіональним непромисловим організаціям за рахунок місцевих бюджетів.

І четвертим напрямком може бути організація роботи зі збору добровільних пожертвувань як фізичних, так і юридичних осіб. З одного боку, це не наш стиль роботи: ви знаєте, що у нас вся робота по обслуговуванню глухих ведеться безкош­товно, але є такий вираз, що безкоштовним буває тільки сир у мишоловці. Візьмемо, наприклад, медичні установи, благодійні організації, інші організації, які на сьогоднішній день надають послуги, а отримують кошти у вигляді благодійних внесків. Я вважаю, що ми над цим питанням повинні подумати. Ми, приміром, у Києві вже хочемо впровадити такі послуги. А що стосується інших джерел фінансування, то кожна обласна організація повинна самостійно думати про те, як вижити в цих умовах.

Було б добре, якби була створена відповідна комісія за участю відповідальних працівників Центрального апарату, обласних організацій УТОГ щодо відпрацювання спільних заходів по стабілізації фінансового становища непромислової сфери Товариства.

 

Продовження тут.





газета Наше Життя

Виступи на VI пленумі ЦП УТОГ

2015-05-13
УТОГ / В організаціях УТОГ https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2015-05/1431503613_dsc_5068_.jpg

В.В. Шевченко — перший за­­­­­­с­тупник міністра соціальної політики України

Міністерство соціальної політики готове до продовження плідної співпраці і налагоджування відносин у межах своєї компетенції. Ми готові також спілкуватися з проблем, які виникають, для того, щоб продемонструвати всьому світу, і в першу чергу людям, які цього потребують, що Україна є соціальна держава, незважаючи на всі труднощі, які ми сьогодні маємо.

газета Наше Життя