Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Живе в моєму серці Україна

3 грудня вся світова спільнота відзначала Міжнародний день інвалідів. Саме цього, по-справжньому зимового дня у КЗ «Острозька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат

І–ІІІ ст.» Рівненської обласної ради відбувся захід, який зібрав небайдужих та щирих людей.

Слідкуючи за подіями в Україні, сповнені переживань діти обрали темою заходу слова: «Живе в моєму серці Україна». Копітка праця передувала цьому концерту, але робили все з великим задоволенням і патріотичним піднесенням.

 

 

Зібралося багато гостей, діти були у гарних вишиванках, зі щирими посмішками — всі чекали початку святкового концерту. Сцену прикрасили національною символікою та картою України, на якій кордони країни-неньки діти виділили червоними маками.

Україна — велична, неповторна, і ми маємо навчитися цінувати свою волю — саме про це слова пісні «Нехай квітує Україна», яку виконала жестами Світлана Чернюк. Її виступ залишив добрий слід у душах присутніх.

Під звуки чаруючої мелодії на сцені дебютували наші наймолодші таланти. Зніяковілі від уваги переповненого залу, вони зачарували присутніх своїми посмішками, поставою і плавністю виконання рухів танцю «Ромашки», а вдячні глядачі нагородили їх за це бурхливими оплесками.

 

 

Слідом увазі присутніх була представлена пісня «Козачата» у жестовому виконанні Максима Ажнюка та Сашка Кругляка. Це виконання було сповнене патріотизму та завзяття, готовності до нових звершень на благо Батьківщини. Хлопці, хоч і навчаються лише у 4-му класі, чітко усвідомлюють, що є частинкою народу з віковими традиціями та палким почуттям гордості за це. У продовження програми був рухливий танець «Полька», який подарували присутнім Валентина Микосянчик та Ігор Демедюк. Запальна музика та швидкі рухи танцюристів додали ще більшого настрою аудиторії.

Я впевнена, що спостерігаючи за виконанням «Гопачка», справжнього українського танцю, гості не могли повірити, що танцюють саме нечуючі діти. Вони робили це гарно й точно, з великою гідністю висловлюючи через цей танок свою любов та вдячність Україні-неньці.

 

 

Коли на сцені з’явилась Мирослава Антикало, вона привернула погляди всіх присутніх. Магічну дію чинило і жестове виконання пісні «Україна», і вбрання Мирослави. Як на мене, це найкращий сценічний костюм заходу, хоча й вбрання інших учасників тішило різнобарв’ям та колоритом. Образ, втілений на сцені Мирославою, символізував нашу прекрасну й нескорену Україну: стильне чорне плаття прикрашало квіткове розмаїття, а довершував образ вінок з квітів української землі.

Жестові пісні Оксанки Таранець «Хай живе надія» та учнів 7-А і 9 класів «Про українську мову» вкотре підтверджували: щоб висловити трепетні почуття, не завжди потрібні слова, вони передаються серцем.

Упродовж усієї концертної програми душі переповнювались різними емоціями: радістю, гордістю і навіть тугою. Четверо юнаків та дів­чат, які вийшли на сцену, перенесли присутніх до подій на Сході. Дуже точно вони передали жестами та емоціями зміст пісні «Над землею тумани». У кожного з них жевріє надія на кращу долю для українського народу, і ці почуття через виконання пісні вони передали глядачам.

 

 

Своєю майстерністю та теплом сердець поділились у танцювальній композиції «Я люблю Україну» аж чотирнадцять учасників, які вміло і бездоганно виконали всі її складові. А на завершення вони винесли державний прапор зі словами: «Україна — єдина! Україна — це ми!».

Кульмінацією концертної програми став неперевершений виступ трьох старшокласників — Світлани Чернюк, Світлани Каганець та Ігоря Демедюка. Ця фінальна пісня «За Україну» у жестовому виконанні вразила всіх присутніх без винятку, адже юним артистам вдалося дуже точно й емоційно наповнено передати її зміст.

Директор школи Галина Лебідь щиро подякувала всім, хто долучився до підготовки та проведення концертної програми та запросила до слова голову Рівненської обласної ради М.М. Кирилова. Він зауважив, що незважаючи на те, що Бог не дав цим дітям міцного здоров’я, він щедро обдарував їх мистецьким хистом, добрими серцями. Дуже радує те, що вони є гідними дітьми своєї Батьківщини. У кожного з гостей, а це: заступник голови Рівненської ОДА Т.С. Пустовіт, міський голова О.Ф. Шикер, голова Острозької РДА Ю.В. Олексійчук, заступник начальника Рівненського обласного управління освіти О.М. Пекарський, начальник відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків УМВС України в Рівненській області О.М. Нагорнюк, секретар Острозької міської ради М.В. Добровольський, голов­ний спеціаліст Рівненського обласного управління освіти і науки І.С. Остапчук та заступник начальника регіонального центру «Інваспорт» І.С. Власик, знайшлись особливі слова вдячності та підтримки. Кожен з них підкреслював, що, незважаючи на всі негаразди сьогодення, ці діти мають найголовніше у житті — віру у свої можливості та надію щодо їх реалізації.

Від щирого серця наші гості передали для вихованців закладу багато солодощів та фруктів, а спортивна зала поповнилася новим інвентарем. На жаль, наші постійні меценати — приватні підприємці — Н.М. Овчиннікова, В.П. Овчинніков та О.В. Рудьо, не змогли особисто бути присутніми на святі, проте подарунки для своїх підопічних все ж передали, за що вся наша шкільна родина висловлює їм щиру вдячність.

 

О. КЕРАСІР, шкільний бібліотекар.







газета Наше Життя

Живе в моєму серці Україна

2014-12-31
УТОГ / В організаціях УТОГ https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2014-12/1419841824_igor_.jpg

3 грудня вся світова спільнота відзначала Міжнародний день інвалідів. Саме цього, по-справжньому зимового дня у КЗ «Острозька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат

І–ІІІ ст.» Рівненської обласної ради відбувся захід, який зібрав небайдужих та щирих людей.

Слідкуючи за подіями в Україні, сповнені переживань діти обрали темою заходу слова: «Живе в моєму серці Україна». Копітка праця передувала цьому концерту, але робили все з великим задоволенням і патріотичним піднесенням.

газета Наше Життя