Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

«Дорога Памела», джаз-фанк, «Хто, як не ти»…

14 грудня у Культурному центрі УТОГ відбувся концерт Народного самодіяльного ансамблю танцю «Блакитна стрічка» та прем’єра вистави «Дорога Памела» народного самодіяльного театру КЦ УТОГ.


Несподівано звичайний день перетворився на саме справжнє свято. У вечір п’ятниці у залі Культурного центру УТОГ зібралось багато глядачів, щоб підтримати колективи художньої самодіяльності, а також рішення атестаційної комісії щодо їх нагородження.

Сучасними стильними танцями привернув увагу глядачів енергійний Григорій Гук у супроводі талановитого колективу «Блакитна стрічка». Виступ Григорія був не тільки естетичним, але й повчальним. На великих екранах, по обидва боки від сцени, він продемонстрував невеличку презентацію з відомими та успішними нечуючими танцівниками й акторами з різних країн, і розповів нам історію про те, як його колись запитали, скільки разів він зможе підстрибнути на місці за 30 секунд. От Григорій подумав і вирішив, що якщо один стрибок займає 1 секунду, то він зможе підстрибнути 30 разів. Але коли почав стрибати — у нього вийшло 60 разів за 30 секунд, «отже ми, зазвичай, можемо більше, ніж ми думаємо» — підсумував Григорій.

Після концерту народного самодіяльного ансамблю танцю «Блакитна стрічка» відбулась прем’єра спектаклю «Дорога Памела». Дивовижна та надзвичайно добра комедія відомого американського драматурга Джона Патріка не залишила байдужим жодного глядача. Чудова гра акторів, блискучий гумор та зворушливий сюжет нагадали нам, що людина може змінитись. Особливо вразили Євген Фіненко та Анатолій Зубенко. Якщо Анатолій — вже досвідчений актор, то для Євгена це був своє­рідний і успішний дебют. Ольга Кошова була неперевершеною у ролі Памели. Професійно зіграв Бреда Вінера юний Віталій Гарбузюк. Режисер спектаклю — Анжела Тютєрева.

По завершенні на сцену вийшли голова УТОГ І.І. Чепчина та члени атестаційної комісії: Надія Бадюл, Тетяна Кривко та Олександр Кушніренко. Під бурхливі оплески глядачів обом колективам: самодіяльного ансамблю танцю «Блакитна стрічка» та самодіяльного театру Культурного центру, були вручені свідоцтва про підтвердження звання «Народний».

Кореспонденту газети «Наше життя» вдалось взяти декілька інтерв’ю, щоб поділитися із читачами настроєм та відчуттями від чудового вечора. Перше інтерв’ю із режисером спектаклю — Анжелою ТЮТЄРЕВОЮ.

— Анжело, поздоровляємо Вас з прем’єрою! Дуже сподобався спектакль. Скажіть, будь ласка, чому Ви вибрали саме цей сценарій для постановки? Чим особисто Вам він сподобався?

— Цей сценарій знайшов наш директор — Володимир Михайлович Гончаренко. Я підтримала його ідею, подумала, що це дуже цікаво. Особисто мені цей сценарій сподобався тим, що добро все перемагає.

— Що Вас надихає у творчості?

— Мене надихає любов.

— Поділиться з нами, які свої мрії дитинства Ви втілили життя?

— Я співала разом з Тіною Кароль — це моя мрія, яку я здійснила.

— Як Ви встигаєте все: знаходити баланс між роботою, творчістю й особис­тим життям?

— Я вмію розставляти пріоритети. Сили черпаю у молитві, мені це допомагає.

— Які Ваші враження від сьогоднішньої прем’єри? Ви очікували, що прийде стільки людей?

— Ні, я взагалі очікувала, що прийде 20—30 чоловік, але прийшло стільки людей! Все вийшло значно краще, ніж ми планували.

Наступне інтерв’ю ми взяли у Віталія ГАРБУЗЮКА, талановитого 19-річного актора, який блискуче зіграв у прем’єрі на сцені Культурного центру.

— Віталій, наші щирі вітання з пре­м’єрою справді чудового спектаклю! Які ваші враження, що Ви відчували, як актор на сцені?

— Спочатку я хвилювався, коли ми виходили, але через пару хвилин стало легше. Це мій другий спектакль. До цього я грав у «Лісовій пісні», але то була гра без слів. Це моя перша велика справжня роль із реп­ліками.

— Що Вас спонукало стати актором, перейти від виконання пісень до гри?

— Я завжди хотів бути актором, мені це подобається. В дитинстві мріяв грати в Голівуді. У мене взагалі творча сім’я: старший брат грав на барабанах, гітарі, співав, мама теж співала в молодості, бабуся акторкою була. Я займаюсь творчістю з 9 років, з того дня, коли вперше вийшов на сцену в школі.

— Чи довго проходили репетиції?

— Десь 2–3 місяці.

— Які Ваші плани на майбутнє?

— Моя ціль вступити до університету імені Карпенка-Карого. Я хочу здобути професійний досвід і зніматися у кіно.

— У Вас вже є досвід зйомки у кіно?

— Так, я знімався у трьох фільмах. Перший мій фільм — «Шанс», потім я був у масовці в «Племені» і зіграв епізодичну, але вже повноцінну роль у фільмі Аркадія Непиталюка «Припутні».

Своїми враженнями поділилася з нами Наталія ЗБОРОВСЬКА, яка під час концерту виступила із піснею у жестовому виконанні на сцені Культурного центру.

— Коли останній раз Ви виходили на сцену? Що спонукало Вас виступити сьогодні?

— Останній раз я виступала на сцені Культурного центру у 2002 році, грала головну роль у спектаклі «Страсти по водевилю» у постановці Василя Стьопкіна. Взагалі творчістю я займаюсь давно. Будучи педагогом за освітою, я навчала дітей співати, танцювати, ми виступали у Культурному центрі. Я людина творча, мені все це подобається. Звісно, був деякий проміжок часу, коли я не виступала, це було пов’язано з народженням дитини — я перебувала в декретній відпустці, потім займалася науковою роботою — писала дисертацію. Зараз робота здебільшого пов’язана з паперами, а душа бажає співати і танцювати. Коли готувалася до сьогоднішнього виступу і ходила на репетиції, я від повсякденності поринала у творчу атмосферу, а повертаючись до роботи — почувалась зарядженою, у мене з’являлось натхнення. І я подумала, що себе треба любити, треба відчувати, що ти можеш, що спроможна на дещо більше. А чому вийшла на сцену саме сьогодні? Так вийшло, Анжела Тютєрева нещодавно приїжджала до ЦП у своїх робочих справах, побачила мене і каже: «У тебе якісь сумні очі. Тобі чогось не вистачає?», а я їй відповідаю: «Так, я хочу співати», і вона мені каже: «Приходь і ми будемо співати». Коли я вийшла на сцену — у мене просто відкрилось друге дихання.

— Вибір пісні, з якою Ви сьогодні виступили, був усвідомленим, вона має для Вас якесь значення?

— З піснею «Хто, як не ти…» Христини Соловій вийшло дещо спонтанно, вона у мене пов’язана і з особистим життям. Мені дуже подобаються слова цієї пісні, я пропустила їх через себе і можливо, це мене і спонукало виступити.

— Ви плануєте виступати надалі?

— Так, думаю, я на цьому не буду зупинятись.

— Які Ваші враження від сьогоднішнього заходу?

— Взагалі мені дуже сподобався спектакль. Я його бачила вперше і була вже в залі, як глядач. Зрозуміло, змістовно і артистично. Окрім О. Кошової, А. Зюбенка і В. Гарбузюка, всі інші артисти — усі нові. Можливо, вони брали десь участь, але на сцені Культурного центру вони ніколи не виступали. Мені дуже сподобалась гра акторів. А от концертну програму я пропустила, бо була учасницею за кулісами. Хочеться відмітити, що там було багато дітей. Мені подобається, що керівник танців — Григорій Гук, залучив своїх учнів і у них є перспектива у майбутньому. Він молодець, треба оцінити, що в нього є бажання — він працює в школі, веде гуртки. Григорій амбіційний, у нього цікаві погляди на танці і пісні, показ відеороликів під час концерту сьогодні — це сучасний підхід. Репертуар концерту побудований вдало.




І. НАЗАРОВА
Фото Р. Гецко.



газета Наше Життя

«Дорога Памела», джаз-фанк, «Хто, як не ти»…

2018-12-26
УТОГ / В культзакладах УТОГ https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2018-12/1545489419_pamela4.jpg

14 грудня у Культурному центрі УТОГ відбувся концерт Народного самодіяльного ансамблю танцю «Блакитна стрічка» та прем’єра вистави «Дорога Памела» народного самодіяльного театру КЦ УТОГ.

газета Наше Життя