Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Про виставу «Книга тиші»

  06/02/2017     293      Paul     0    

Коли готуєш виставу, що має відбутися на певному святі, маючи певну тематику та ідейну спрямованість, виникає одразу кілька цікавих, творчих перешкод.

 

По-перше, святкові дні мають свою календарно-традиційну циклічність і тут виділяються дати, що мають ювілейний характер. Тобто потрібно щораз дивувати глядачів, маючи одну й ту саму тему. По-друге, тема свята задає певні рамки і диктує конкретні правила проведення, а мистецтву завжди кортить порушувати правила і зазирати за рамки, бо тоді воно цікаве й «живе». З такими запропонованими обставинами наш творчий колектив підійшов до 70­річчя від дня заснування Івано-Франківської обласної організації УТОГ.

Хотілося здивувати глядачів, доторкнутися до їхньої душі, без зайвого пафосу, а просто подивитись в очі, і поділитися із тим, що є в нас на серці, просто й щиро, як у житті. Тому й народилася у нас вистава під назвою «Книга тиші». Вистава без декорацій, без театральних костюмів, без гриму, вистава, де на сцені тільки актори у чорному вбранні, що акцентує увагу на обличчях, на очах, де не збрешеш, де є правда або її нема, як у житті: щоб бути чесним з іншими, ти повинен бути чесним із собою. Бо все буде записане у твою книгу життя — і правда, і брехня, а чого буде більше — залежатиме лише від тебе, бо то твоє життя, і твоя історія, яку пишеш сам. Саме про це і була наша вистава: про життя, про книгу життя, яку прочитала нам головна героїня, а ми прочитали разом із нею; вона поверталася на минулі розділи свого життя і знову перечитувала-переживала їх, і ми переживали їх разом із нею. Сльози, сміх, радість, сум, мрії, надії, страхи, розчарування, і знову надії, де комічне поруч із трагічним, де у логічних обставинах робляться абсурдні вчинки, де ніколи не знаєш, що буде завтра, що буде попереду, на наступній сторінці. Вистава емоційно непроста, проте актори, маючи розуміння й усвідомлення, для чого вони виходять на сцену, створили те, що ми називаємо театром, створили енергетичне поле, зіткане з емоцій, думок, вчинків, переживань.

Я, як режисер, мав підготувати вступне слово, своєрідну анотацію до вистави, проте готуючись, зрозумів, що навмисно не буду нічого розповідати, адже вистава про життя, а хіба можна підготуватися до життя? Його можна прожити, а яким воно буде, покаже час, і, можливо, ті моменти, що зараз викликають біль та страждання, з роками сприйматимуться по-іншому, хтозна…

Тож, від імені акторів, я просто побажав глядачам приємного перегляду, і сам із цікавістю дивився, як актори проживають виставу саме тут і зараз, адже тільки тоді театр є живим, саме тоді в ньому є життя, яке десь там, хтось записує у наші життєві книги.

 

Ю. ПОЛЄК, режисер НСТ Івано-Франківського БК УТОГ




газета Наше Життя

Про виставу «Книга тиші»

2017-02-06
УТОГ / В культзакладах УТОГ https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2017-02/1486057559_dsc_3156.jpg

Коли готуєш виставу, що має відбутися на певному святі, маючи певну тематику та ідейну спрямованість, виникає одразу кілька цікавих, творчих перешкод.

Сохранить

газета Наше Життя