Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Про виставу «Книга тиші»

Коли готуєш виставу, що має відбутися на певному святі, маючи певну тематику та ідейну спрямованість, виникає одразу кілька цікавих, творчих перешкод.

 

По-перше, святкові дні мають свою календарно-традиційну циклічність і тут виділяються дати, що мають ювілейний характер. Тобто потрібно щораз дивувати глядачів, маючи одну й ту саму тему. По-друге, тема свята задає певні рамки і диктує конкретні правила проведення, а мистецтву завжди кортить порушувати правила і зазирати за рамки, бо тоді воно цікаве й «живе». З такими запропонованими обставинами наш творчий колектив підійшов до 70­річчя від дня заснування Івано-Франківської обласної організації УТОГ.

Хотілося здивувати глядачів, доторкнутися до їхньої душі, без зайвого пафосу, а просто подивитись в очі, і поділитися із тим, що є в нас на серці, просто й щиро, як у житті. Тому й народилася у нас вистава під назвою «Книга тиші». Вистава без декорацій, без театральних костюмів, без гриму, вистава, де на сцені тільки актори у чорному вбранні, що акцентує увагу на обличчях, на очах, де не збрешеш, де є правда або її нема, як у житті: щоб бути чесним з іншими, ти повинен бути чесним із собою. Бо все буде записане у твою книгу життя — і правда, і брехня, а чого буде більше — залежатиме лише від тебе, бо то твоє життя, і твоя історія, яку пишеш сам. Саме про це і була наша вистава: про життя, про книгу життя, яку прочитала нам головна героїня, а ми прочитали разом із нею; вона поверталася на минулі розділи свого життя і знову перечитувала-переживала їх, і ми переживали їх разом із нею. Сльози, сміх, радість, сум, мрії, надії, страхи, розчарування, і знову надії, де комічне поруч із трагічним, де у логічних обставинах робляться абсурдні вчинки, де ніколи не знаєш, що буде завтра, що буде попереду, на наступній сторінці. Вистава емоційно непроста, проте актори, маючи розуміння й усвідомлення, для чого вони виходять на сцену, створили те, що ми називаємо театром, створили енергетичне поле, зіткане з емоцій, думок, вчинків, переживань.

Я, як режисер, мав підготувати вступне слово, своєрідну анотацію до вистави, проте готуючись, зрозумів, що навмисно не буду нічого розповідати, адже вистава про життя, а хіба можна підготуватися до життя? Його можна прожити, а яким воно буде, покаже час, і, можливо, ті моменти, що зараз викликають біль та страждання, з роками сприйматимуться по-іншому, хтозна…

Тож, від імені акторів, я просто побажав глядачам приємного перегляду, і сам із цікавістю дивився, як актори проживають виставу саме тут і зараз, адже тільки тоді театр є живим, саме тоді в ньому є життя, яке десь там, хтось записує у наші життєві книги.

 

Ю. ПОЛЄК, режисер НСТ Івано-Франківського БК УТОГ





газета Наше Життя

Про виставу «Книга тиші»

2017-02-06
УТОГ / В культзакладах УТОГ https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2017-02/1486057559_dsc_3156.jpg

Коли готуєш виставу, що має відбутися на певному святі, маючи певну тематику та ідейну спрямованість, виникає одразу кілька цікавих, творчих перешкод.

Сохранить

газета Наше Життя