Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Закликаємо юні таланти до творчості

Інтерв’ю з Олексієм Нашивочніковим

Про Олексія Нашивочнікова ми вже писали не раз. Часто брали у нього інтерв’ю й інші засоби масової інформації, подаючи його як яскравий взірець того, що може досягти талановита і наполеглива людина попри втрату слуху. Олексій відомий як архітектор, який брав участь у розробці проєктів кількох станцій столичного метрополітену. Він — талановитий художник, президент Київської спілки нечуючих художників «Натхнення». Активно займається спортом, веде велику громадську роботу. Організовує для глухих художників України виставки, пленери і поїздки за кордон з обміну досвідом. Перелік цей можна ще продовжувати і доповнювати новими цікавими подробицями з його біографії.
Але основною для нашої сьогоднішньої розмови ми обрали іншу, не менш цікаву тему – виховання майбутніх художників, нашої творчої зміни. З цією метою саме за ініціативи Нашивочнікова в УТОГ започатковано проведення Всеукраїнського конкурсу дитячого малюнка. Минулого року він проводився на тему «Моя країна – Україна», а цього року — «Роде наш красний, роде наш прекрасний!».


— Олексію Валерійовичу, як виникла ідея проведення Всеукраїнського конкурсу дитячого малюнка? Мабуть, у дитинстві Ви часто брали участь у таких конкурсах під час навчання у художній школі, а згодом у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури?

— Наразі в Україні, наскільки знаю, професійних глухих художників з відповідною вищою освітою можна порахувати лише на пальцях рук. Один за одним щезають вони… Давно не заявляє про себе потужний митець Анатолій Риженко-Янковий, такий собі козак з Вінниччини. З університету «Україна» пішов глухий викладач дизайну Володимир Пархоменко, випускник Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури. Деякі художники з порушеннями слуху в нашій країні зав’язали з мистецтвом через життєві обставини. А нових імен у мистецтві глухих України не додалося. Тому виникає питання – хто прийде на заміну нам? Отже, це наші школярі. Наша глуха мистецька спільнота мусить готувати таку заміну собі. Так виникла ідея проводити Всеукраїнський конкурс дитячого малюнка серед школярів з порушеннями слуху для того, щоб знаходити юні таланти та виявляти їх найкращі здібності в мистецтві. Так, коли я в дитинстві відвідував дитячу художню студію Наума Осиповича Осташинського й художню школу на Оболоні, разом з усіма дітьми брав участь у різноманітних конкурсах та виставках серед юних художників. Це була звичайна та обов'язкова практика для школярів-студійців. Не тільки там, але й в рідній школі я малював тематичні плакати та малюнки для інших конкурсів. Згодом, під час навчання на архітектурному факультеті НАОМА, для студентів-архітекторів живопис та рисунок не були пріоритетними дисциплінами, але вони були обов'язкові для їхнього творчого розвитку. Але, на жаль, у студентські роки участі у художніх виставках я не брав.

Хочу наголосити, що активна участь у конкурсах та виставках позитивно впливає на творчий розвиток юного митця. Тому я сподіваюся, що щорічне проведення Всеукраїнського конкурсу дитячого малюнка надасть поштовх для популяризації образотворчого мистецтва серед школярів з порушеннями слуху та наступного поширення мистецького руху в школах, й тоді ми отримаємо нові імена серед глухих художників у недалекому майбутньому.








— Враховуючи власний життєвий досвід, як Ви вважаєте, що головне у становленні художника? Талант, гарні вчителі, обставини життя? Адже є багато прикладів, коли талант пробиває собі дорогу, долаючи всі перешкоди. Яскравий приклад – Тарас Шевченко або глухий самобутній митець Григорій Ксьонз.

— Гарне запитання. Господь дарує талант кожній людині при її народженні. Далі батьки, оточення, вчителі відіграють важливу роль у становленні особистості дитини. Це закономірно. Художники всіх часів по-різному ставали майстрами своєї справи. У кожного складався свій шлях. І, звісно, життєві обставини теж сильно впливають на тернистий шлях та творче зростання митця. Про нашого Великого Кобзаря як художника багато написали та пишуть досі. А ось глухий митець Григорій Ксьонз, уродженець Полтавщини, один з яскравих представників українського наївного мистецтва першої половини минулого століття, став художником не тільки завдяки своєму таланту, що він отримав від Бога, але й через складнощі того непростого часу колективізації в українських селах. Скрутне становище глухої людини в селянському середовищі змусило Григорія малювати портрети та краєвиди за замовленням небагатих селян за хліб та їжу. В той час фотоапарати вважались дуже дорогими та недосяжними для бідняків. Тому за таких обставин глухий Григорій Ксьонз став професійним художником. Ще хочу сказати, що прищеплення любові до прекрасного, розкриття естетичного почуття у дитини грає важливу роль в становленні особистості самої дитини. Шановні батьки та вчителі, водить дітей до художніх музеїв, галерей та виставок. Показуйте їм гарні художні картини й мистецькі речі та пояснюйте їм про них! Розповідайте їм про відомих художників! Спонукайте дітей до малювання чи створення гарних речей!



— Отже, повертаючись до розмови про виставку дитячих робіт, маємо, мабуть, спочатку зробити короткий аналіз підсумків торішнього конкурсу, який відбувся вперше. Можливо, як кажуть в народі, «перший млинець нанівець»? Якщо були якісь недоліки, то чи вдалося уникнути їх цього року, під час проведення другого конкурсу?

— Так, коли ми готували перший такий захід всеукраїнського масштабу, бракувало часу для пошуку спонсорів через те, що ухвалили положення про конкурс пізно. Хочу відзначити одну скромну жінку, працівницю апрату ЦП УТОГ — Тетяну Корнієнко. Завдяки її зусиллям вдалося знайти небайдужих людей та організації для допомоги у проведенні фінальної частини першого Всеукраїнського конкурсу дитячого малюнка. Цього року ми не забули Тетяну Риліну, керівницю творчої студії ARTOS та Андрія Онищука, головного художника в Педагогічному музеї, наукового співробітника Музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, й знову запросили їх до співпраці. Була домовленість з Тетяною Кривко, котра наразі виконує обов’язки директора КЦ УТОГ, про приміщення для виставки та виступ артистів Театру міміки та жесту «Райдуга» під час урочистого відкриття виставки.



— Шкода, що карантин через пандемію коронавірусу зіпсував всі плани… Але буквально напередодні введення обмежувальних заходів журі встигло зібратися, щоб переглянути всі роботи й дати їм оцінку. А що Ви хотіли б відзначити окремо в кращих роботах?

— Я б хотів підкреслити, що було багато цікавих та гарних дитячих малюнків, що надійшли до організаторів конкурсу. Проте, на жаль, деякі малюнки не відповідали критеріям оцінювання творчих робіт.

До складу журі під головуванням першого заступника голови УТОГ Т.О. Кривко увійшли, крім мене, згадувані вище Тетяна Риліна, Андрій Онищук і Тетяна Корнієнко. Членам журі було складно, обираючи 7 кращих малюнків із 138 (!) робіт за критеріями оцінки, а саме за актуальність та повноту розкриття теми, творчий підхід та естетичність роботи.

Вікторія Фількорн

«Мамине тепло»

Аналізуючи кращі з них, почну з роботи переможця, що одержить «Гран-прі», котра називається «Мамине тепло». Її намалювала 11-річна дівчинка з Ужгорода, Вікторія Фількорн. Цікаво те, що я спочатку хотів дати назву темі цьогорічного Конкурсу «Матуся наша – берегиня роду!». Але в процесі підготовки конкурсу ми не раз міняли назву та зупинилися на теперішній назві — «Роде наш красний, роде наш прекрасний». Наче члени журі почули мій перший варіант назви конкурсу та вирішили віддати «Гран-прі» Вікторії. Цей твір учениці Ужгородської спецшколи проситься на афішу чи на панно на стіні будь-якого закладу. Все добре виконано. Гарна техніка. Яскраво відчувається материнське тепло.


В роботі «Родина – це святий оберіг» Миколи Шабатури (13 років, Полтавська спецшкола) б’ється експресія в соковитих мазках яскравих кольорів України! 

Микола Шабатура

«Родина – це святий оберіг»


«Хліб» Маргарити Козаченко (10 років, Київська спецшкола № 18).

Маргарита Козаченко

«Хліб»

На перший погляд — простий малюнок, але він передає велику глибину сенсу слова «ХЛІБ», це святе слово для народу України, який пережив жахіття Голодомору.

«Збережемо для нащадків нашу історію, традиції, рідну мову», Едуард Киричек (14 років, Запорізька спецшкола-інтернат «Джерело»).

Едуард Киричек

«Збережемо для нащадків нашу історію, традиції, рідну мову»

Добре виконана графіка штрих за штрихом, вільне володіння лініями.


«За нашу свободу», Сергій Малиновський (15 років, Одеська спецшкола-інтернат № 97).

Сергій Малиновський

«За нашу свободу»

Оригінальна техніка виконання, що відрізняє цю роботу від всіх інших творів-учасників конкурсу.


«Повернувся живим», Фатіма Байрамова (16 років, Київська спецшкола № 18).

Фатіма Байрамова

«Повернувся живим»

Імпресіоністичний малюнок, що відтворює співчуття авторки та точно передає почуття воїна, який повернувся додому живим із зони АТО. Так звана трансформація з реальності війни до реалій мирного життя. Потужне.


«Духом незламна», Дар’я Хомич (18 років,Острозька спецшкола-інтернат, Рівненська обл.).


Дар’я Хомич

«Духом незламна»

Мабуть, це останній етап роду нашого красного, роду нашого прекрасного. В стилі так званого кіберпанку. Останній час жінки-героїні досягають все більш висот в сучасному суспільстві. Це добре забуте старе – амазонки ;).


Одним словом, всі ці твори відповідають критеріям оцінювання робіт згідно з Положенням про конкурс.

Я хочу подякувати першою чергою всім школярам за те, що вони вирішили взяти активну участь в цьому конкурсі та надіслали свої твори. Щиро вдячний вам, шановні батьки та вчителі за те, що ви підтримали своїх дітей та учнів в цьому проєкті. Вірю в вас!




— Як планується провести нагородження переможців за нинішніх обставин? Мабуть, виставка відбудеться пізніше, коли все нормалізується…

— Складно відповісти. Хотілося б провести шанування переможців в живій реальності, з обіймами, з рукостисканнями, з поцілунками. Але через небезпеку зараження коронавірусом це неможливо і ці обставини вносять зміни в наші плани. Немає гарантії швидкого розв’язання ситуації з пандемією коронавірусу. Існує ймовірність відправити дипломи та подарунки переможцю та призерам поштою. А може буде добре, якщо все перенести на осінь, а урочистий захід нагородження призерів Конкурсу з відкриттям виставки кращих малюнків прив’язати до будь-якої святкової дати чи до якоїсь події в культурній сфері. Будемо сподіватися на краще. Все буде добре!








— Приєднуючись до привітань переможців ІІ Всеукраїнського конкурсу дитячого малюнка серед школярів з порушеннями слуху «Роде наш красний, роде наш прекрасний!», дозвольте також привітати Вас особисто, Олексію Валерійовичу, з чудовою ювілейною датою, яку Ви відзначаєте днями. Усіх гараздів Вам, нових творчих успіхів, реалізації нових цікавих проєктів, родинного тепла і, найголовніше, — міцного-міцного здоров’я! 

— Щиро дякую.




Підготувала Наталія КАМЕНСЬКА



газета Наше Життя

Закликаємо юні таланти до творчості

2020-04-27
УТОГ / Твої таланти, УТОГ https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2020-04/1587639906_04_.jpg  Про Олексія Нашивочнікова ми вже писали не раз. Часто брали у нього інтерв’ю й інші засоби масової інформації, подаючи його як яскравий взірець того, що може досягти талановита і наполеглива людина попри втрату слуху. Олексій відомий як архітектор, який брав участь у розробці проєктів кількох станцій столичного метрополітену. Він — талановитий художник, президент Київської спілки нечуючих художників «Натхнення». Активно займається спортом, веде велику громадську роботу. Організовує для глухих художників України виставки, пленери і поїздки за кордон з обміну досвідом. Перелік цей можна ще продовжувати і доповнювати новими цікавими подробицями з його біографії.
газета Наше Життя