Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

«Deaf-ключ» Надії Бадюл

Є твердження, що лідерами народжуються, з дитинства проявляючи відповідний хист і здібності. Але виявити лідерські якості допомагає оточення — люди, які є поруч, які навчають і підтримують. Виявленню лідерських якостей сприяють й відповідні інновації у суспільстві, залучення до активного громадського життя, широке інформування і відвертий обмін думками. У цьому переконуєшся, коли аналізуєш, скільки активної та ініціативної молоді за останній час спонукали до дії зміни, які відбулися у нашому Товаристві.

От і сьогодні ми знову запросили до розмови одного з молодіжних активістів — інструктора по роботі з глухими Київської організації УТОГ Надію БАДЮЛ.

Нещодавно завершився І Всеукраїнський квест-конкурс «Deaf-ключ», ідею якого запропонувала і втілила в життя. Про це змагання та про інші цікаві починання – у нашому інтерв’ю з цією креативною та енергійною молодою жінкою, яка фактично є лідером київської молоді.


— Надіє, ще з часів навчання в школі проявилися у Вас лідерські якості? 

Здається із самого народження була лідером (сміється). Спочатку, щоправда, коли мама (я народилася в сім’ї чуючих батьків) віддала мене до звичайного садочка, я там не могла вільно спілкуватися і ні про які лідерські якості й мови не було. Але потім мама дізналася, що в нашому рідному Запоріжжі є дитячий садок при школі для глухих дітей, і віддала мене туди. Це був МІЙ світ, де я швидко навчилася спілкуватися жестовою мовою і почувалася вільно й невимушено.

В дитячому садочку були діти, які плакали, сумували за батьками, а я завжди їх втішала і казала: «Нехай мами і тата працюють, а ми будемо гратися, веселитися». І мені подобалося організовувати такі ігри, щоб діти не плакали, а сміялися.

Пізніше я перейшла до Запорізької школи для глухих дітей № 6. У школі я не могла похвалитися гарною поведінкою. Особливо зі мною довелося повозитися нашій нечуючій вчительці І.Д. Стомаченко. У пошуках підходу до моєї невгамовної натури вона вирішила залучити мене до участі у виставі «Стецько і Уляна», запропонувавши мені роль Стецька. І я тоді розплакалась, не хотіла грати таку роль. Ірина Дмитрівна терпляче пояснила, що актор повинен вміти зіграти будь-якого персонажа – і позитивного, і не дуже. Подумавши, я погодилася і коли виступила в чоловічому образі у виставі, всі, хто мене знав, були шоковані.

— Отже, Ви брали активну участь у художній самодіяльності. У якому жанрі полюбляли виступати?

— Так, зі шкільних років виходила на сцену в будь-якому жанрі – могла жестами виконати пісню, розказати щось чи станцювати, зіграти у сценці, паралельно також займалась спортом — баскетболом.

— А що було після школи? 

— Так склалося, що через сімейні обставини я не пішла у 12-й клас, а вступила до Запорізького ВПТУ № 27 на спеціальність «слюсар механічного обладнання». Хоча це чоловіча професія, але так сталося, що у нашій групі було багато дівчат. Ці роки навчання і практики були найкращими, найвеселішими!

Далі я вступила до Національної металургійної академії у тодішньому Дніпропетровську. Там був досить серйозний конкурс: на одне місце — 2 глухих абітурієнтів. Провчилась 4 роки до бакалавра, а на п’ятий курс на спеціаліста (було лише 10 місць бюджету) із 10 глухих студентів завдяки середньому балу пройшли лише двоє — я і ще одна дівчина. Але в Академії поставили вимогу, щоб на 5 курс ми перейшли на бюджетне навчання всією групою. Для вирішення цієї проблеми до нас приїжджала І.І. Чепчина, яка змогла домовитися, щоб вся наша група перейшла на 5 курс з бюджетним навчанням.

Після отримання диплома я повернулась до Запоріжжя, де хотіла працювати на учбово-виробничому підприємстві УТОГ, але на той час там не було вакансій. Колишня голова Запорізької облорганізації УТОГ Світлана Іванівна Антонік запропонувала мені попрацювати в будинку глухих, на що я погодилась. Виконувала свою улюблену культурно-масову роботу —організовувала заходи, залучала нашу молодь до активної участі у житті УТОГ. Тоді часто глухі збирались у ОБК на дискотеку. Тож я допомагала реалізовувати квитки, закуповувати продукти й призові подарунки. А також часто проводила різноманітні ігри — це моє улюблене захоплення. Тож якщо під час заходів в Будинку культури подавали умовний сигнал — вмикали-вимикали світло — всі уже знали, що зараз Надя буде проводити ігри.

Але доля в мене склалася так, що через рік я переїхала до Києва.

— З вересня минулого року Ви працюєте в Київській організації УТОГ на посаді інструктора. З Вашим приходом значно активізувалася робота з молоддю, з дітьми, проведено багато цікавих заходів. 

— Так, я вже майже рік працюю в Київській організації УТОГ. Є прагнення приносити людям радість, задоволення, позитивний настрій. Тому із задоволенням організовую та проводжу різні заходи. Коли бачу, як сяють очі у людей, особливо у діток, які беруть участь у конкурсах і змаганнях, – отримую величезну насолоду.

— Як виникла ідея квест-конкурсу «Deaf-ключ»? Чому вирішили зробити цей конкурс окремо, а не як доповнення до «Ігор патріотів»?

— Ще за рік до того, як почала працювати в Київській організації УТОГ, придумала і провела спортивний сімейний конкурс «Мама, тато і дитина». Тоді в Гідропарку зібралось близько 15 сімей. Було цікаво всім – і дорослим, і дітям, бо вдалося домовитися про надання доступу до мотузкового парку і байдарок, а завдяки підтримці спонсорів були реалізовані й інші захопливі ідеї.

Після цього конкурсу я почала задумуватись про проведення подібних змагань суто для дорослих. Провівши опитування, з’ясувала у членів УТОГ, що більшість згодні провести конкурс у вересні. Про це розповіла під час зустрічі в Центральному правлінні УТОГ з Іриною Чепчиною, Тетяною Кривко та Вікторією Кириченко. Тоді зайшла мова про молодіжний форум, який планувалося організувати у вересні минулого року. Тетяна Кривко запропонувала спробувати реалізувати мою ідею на цьому форумі. Все вийшло добре і цього року провели вже більш масштабний конкурс.

Чому вирішила зробити цей конкурс окремо від «Ігор патріотів»? Це пов’язано з тим, що я сама люблю природу — гори, озера, ліси, і, на мою думку, гра має охоплювати різні природні явища і такі стихії як земля, вогонь, вода, повітря.

— Чи задоволені Ви, як організатор і головний суддя змагань, підсумками І Всеукраїнського квест-конкурсу «Deaf-ключ»? Кого особливо хотіли б відзначити?

— Якщо відверто, то у порівняні з квестом, який проходив у минулому році, в цьому році було важче. Навіть на організаційному етапі (а ми почали підготовку ще у січні 2019 року) було більше труднощів: минулого року була можливість отримати фінансування готівкою, а в цьому році закупівлі проходили лише за безготівкою. Ці обмеження постійно заважали, доводилося звертатись за допомогою до ЦП УТОГ, Київської організації УТОГ, НВЦ УТОГ. Але як не було важко, я старалась не здаватись.

Були складнощі і в проведенні квесту, адже взяло участь більше учасників, ще й в останній момент додалося ще дві команди. Але в нас був дружний суддівський колектив, волонтери і активісти, які допомагали придумувати конкурсні задачі, готували реквізит тощо.

Всі – великі молодці!

Слова особливої подяки хочу висловити першою чергою керівництву ЦП УТОГ, Київської організації УТОГ і НВЦ УТОГ, спонсорам.

Користуючись нагодою, хочу висловити велику вдячність моєму чоловікові, який мене постійно підтримував, допомагав, а також вирішував задачі квесту, які я давала йому для перевірки.

До речі, після проведення конкурсу у цьому році він почав ділитися новими ідеями, як зробити його ще кращим, і я бажаю, щоб у вас також були поруч близькі люди, які підтримують один одного та діляться ідеями для кращої реалізації.

Також щиро дякую Вікторії Кириченко та Тетяні Корнієнко за допомогу у визначенні рівня складності розв'язування завдань, які пропонувалися на квест.

— Яким Ви бачите майбутнє УТОГ? Які ще ідеї плануєте реалізувати?

— Я бачу майбутнє УТОГ кращим, квітучим, успішним. Адже вже є суттєві зміни в роботі апарату ЦП УТОГ, де почав працювати новий відділ зв'язків з громадськістю, у складі якого – молоді, ініціативні кадри. Саме тому я вважаю, що УТОГ і надалі буде розвиватись і надавати більше допомоги та підтримки глухим.

А для себе я планую удосконалити і відпрацювати свою ідею — квест «Деаф-ключ», покращити його реалізацію, зробити його набагато цікавішим. Далі – життя підкаже щось нове.


Ще хочу закликати всіх, незалежно від віку, жити активно, енергійно, цікаво — зустрічатися з друзями для спілкування та обміну думками, відвідувати клуби глухих і гуртки художньої самодіяльності. А якщо ви вважаєте, що там нецікаво, нудно й сіро — то що вам заважає взяти ініціативу до власних рук і зробити так, щоб і вам й іншим було весело і цікаво? Не чекайте, коли хтось прийде і зробить це за вас — самі почніть і люди підуть за вами!

— Дякуємо за цікаву розмову, Надіє! Успіхів Вам у реалізації планів і підтримки однодумців!




Тетяна КОРНІЄНКО, Наталія КАМЕНСЬКА



газета Наше Життя

«Deaf-ключ» Надії Бадюл

2019-07-26
УТОГ / Твої таланти, УТОГ https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2019-07/1563552965_p1150914.jpg  Є твердження, що лідерами народжуються, з дитинства проявляючи відповідний хист і здібності. Але виявити лідерські якості допомагає оточення — люди, які є поруч, які навчають і підтримують. Виявленню лідерських якостей сприяють й відповідні інновації у суспільстві, залучення до активного громадського життя, широке інформування і відвертий обмін думками. У цьому переконуєшся, коли аналізуєш, скільки активної та ініціативної молоді за останній час спонукали до дії зміни, які відбулися у нашому Товаристві.
газета Наше Життя