Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Людина, яка створює себе сама

  26/02/2019     1 298      Paul    

Олександр Олійник, попри свій молодий вік, може поділитися досвідом успішної реалізації планів і задумів. Наполегливості у досягненні мети йому не позичати. Робота у престижному ресторанному бізнесі, виступи у художній самодіяльності Культурного центру УТОГ і ще багато інших справ — на все вистачає у нього сил, часу й натхнення.

У американців є популярний вислів «self-made man» — людина, яка створила себе сама. І Олександр саме так може сказати про себе — він створює себе сам.


— Олександре, коли Ви вирішили стати професіоналом у своїй справі?

— Київську спецшколу № 9 я закінчив 12 років тому, але не одразу визначився, чим буду займатися у житті. Це сталося зовсім випадково. Десь 10 років тому влаштувався пакувальником у відділ випічки мережі гіпермаркетів «Ашан». Працюючи там, спостерігав за роботою пекарів і подумав, а чому б і мені не спробувати. Однак мені відмовили через те, що погано чую.

Тоді я вирішив спробувати влаштуватись на роботу в інший супермаркет — «Новус». На співбесіді «збрехав заради порятунку», сказавши, що до цього працював в «Ашані» пекарем. Нова робота — новий досвід. Але у маркетах робота зазвичай монотонна і це швидко набридає. Через пару місяців мені стало скучно і я вирішив перейти на посаду кондитера, де пропрацював ще один місяць.

Після «Новусу» знайшов вакансію у гостинно-ресторанному комплексі, плануючи стати кухарем. На співбесіді розповів, як працював пекарем і кондитером у «Новусі», показав фото своїх робіт, але, чесно кажучи, був впевнений, що мене не візьмуть. Адже робота в ресторані принципово відрізняється від штампованої продукції супермаркетів — тут різноманітні блюда, та й підхід зовсім інший. Проте був приємно здивований, коли шеф-повар, вислухавши мене, погодився і сказав: «Я тебе навчу». Звуть його Олександр Ткаченко, наразі він живе в Криму.

— Ви отримали спеціальну кулінарну освіту чи цієї справи можна навчатися працюючи?

— Коли я прийшов до готельно-ресторанного комплексу, шеф-кухар мені сказав: «Щоб зробити кар’єру, тобі необхідна освіта за фахом» і я почав шукати, де є спеціальні групи. Виявилось, що у Києві їх не було, а в Київській організації УТОГ підказали, що найближче, де можна навчитися кулінарії — це в Житомирі. Пощастило, що в Житомирі у мене є родичі і я вступив на денне навчання. Але я не збирався залишати роботу і вирішив, що буду поєднувати її з навчанням. Так я отримав диплом і став просуватися у кулінарній кар’єрі, поки не піднявся до звання бренд-шефа.



— Але потяг саме до кулінарної справи у Вас не випадковий…

— Так, це у нас сімейне — мій батько і більшість його родичів мають кулінарні здібності, люблять «чаклувати» над створенням оригінальних страв. Тож, виходить, і мені передався цей хист.

— Вам легко виконувати роботу в команді — з чуючими колегами?

— Після роботи з Олександром Ткаченком у готельно-ресторанному комплексі я працював у престижному французькому ресторані, а потім перейшов до кулінарної школи Даші Малахової «Картата Потата». Було дуже важко, бо мій слух почав погіршуватися, а навколо були всі чуючі. Єдина людина, з ким мені справді було комфортно спілкуватись, це колега Христина.

Щоб уникнути проблем у спілкуванні з колегами, я почав активно користуватись мобільним додатком «Перекладач жестової мови». Цікаво, що оточення не розуміло, що я там постійно дивлюсь в телефоні, вони думали, що я переглядаю якесь шоу.





У «Картата Потата» я пропрацював 3 роки. Було складно, адже на одне заняття з майстер-класу приходило 30–35 дітей.

На той час я працював дуже багато — на двох роботах, майже без вихідних — все задля того, щоб досягти мети. Потім звільнився з кулінарної школи. Пішов на свою улюблену роботу, в даний момент працюю креативний шеф на французький кондитерську.

— Для кухаря що важливіше — великий досвід чи талант?

— Я вважаю, що талант — це 90% успіху. Але досвід так само потрібен. Існує багато дрібниць, які не можна знати, не навчившись, наприклад, як і де зберігати продукти, яка має бути температура тощо. Вчитися треба постійно.

— Яка Ваша улюблена фірмова страва?

— Моя улюблена страва — чізкейк. Готувати його треба довго і технологічно це доволі складно. Чізкейк готується на водяній бані при температурі 120 градусів і за часом займає майже весь робочий день. (Пару рецептів від Олександра Олійника читайте ниже).

— Кияни знають Вас також як активного учасника художньої самодіяльності.

— Зараз я не маю можливості приділяти цьому багато часу. Але мені справді дуже подобається виступати на сцені. У художній самодіяльності я — десь з 13 років. Ще у молодших класах короткий час навіть займався балетом. Потім виступав разом з чуючими аматорами сцени: одна дівчина співала голосом, а я — жестами.

Цей досвід став при нагоді, коли почав відвідувати гурток художньої самодіяльності при Культурному центрі УТОГ. Мої вчителі на сцені — Є.П. Задніпровська та О.В. Чубко. Виступав і з жестовою піснею, і з танцями, і в спектаклях. Особливо запам’яталась участь у спектаклі за п’єсою В. Соллогуба «Біда від ніжного серця».

У грудні 2015 року відбувся мій бенефіс у КЦ УТОГ. З теплом у серці згадую друзів, які разом зі мною виступили тоді: Мар’яну Люханову, Григорія Гука, Ігоря Маліка і чуючого співака Артура Боссо, з яким теж товаришую.

Вважаю, що цікавим був мій досвід участі в обласному конкурсі «Містер Київ УТОГ–2016».

Минулого року разом з Григорієм Гуком та Ігорем Маліком знявся у ролику, разом з ними виконуючи жестами пісню «Ты так красива».

— Для багатьох стала несподіванкою Ваша участь у форумі «Без обмежень» у грудні минулого року.

— Повинен сказати, що спочатку я не планував брати в ньому участь, а вдома дивився в інтернеті відеорепортаж В. Кириченко та Н. Ткач, як проходить цей форум. Проте коли побачив, як люди, що не мають ніякого відношення до УТОГ, поливають його брудом і грубо втручаються у справи нашої організації, не витримав — викликав таксі і поїхав на форум.

У розмовах з людьми, які виступали з претензіями до УТОГ, намагався довести свою точку зору: УТОГ для глухих — не нянька, а громадська організація, яка відстоює їх інтереси. Проте перекладати на УТОГ провину за те, що у когось немає квартири і роботи, бракує грошей, ображає начальство — це зовсім не той підхід. Адже ми дорослі люди і повинні розуміти, що потрібно брати відповідальність за свою долю на себе, а не шукати винних.

На власному прикладі намагаюся довести, що завдяки наполегливості, праці й підтримці друзів і УТОГ можу реалізувати свої здібності і досягти своєї мети.

— А про що Ви мрієте, якщо не секрет?

— У мене є мрії, але багато залежить від фінансових можливостей. Я хотів би ініціювати проект, в якому люди з ментальними порушеннями, наприклад, аутисти, могли б працювати. Також, можливо, працюватиму у соціальній пекарні на ВДНГ.

Хотів відкрити власні майстер-класи для глухих, але охочих виявилось аж двоє, а це виходить занадто дорого, якщо ділити витрати на дві людини. Щоб такий проект був рентабельним, потрібна повноцінна група відвідувачів, бо ціна за заняття складається з суми від оренди площі, витрат на електроенергію, продуктів і плати за викладання.

— Дякую за інтерв’ю! Що б Ви побажали нашим читачам у трьох словах?

— Успіхів! Реалізації! Любові!



Рецепты от Александра Олейника


Брауни

Ингредиенты:

  • сливочное масло — 200 г (только 82%);
  • шоколад черный — 2 плитки (только 70–72%);
  • сахар — 1 стакан;
  • яйцо — 3 шт.;
  • кофе молотый — щепотка;
  • соль — щепотка;
  • грецкие орехи — 1 ст. л.;
  • кедровые орехи — горсть;
  • мука — 3 ст. л. с горкой;

Приготовление:

1. В первой емкости: растопить сливочное масло, затем добавить в горячее масло шоколад, тщательно все перемешать до однородной массы.

2. Во второй емкости: яйцо и сахар хорошо взбить ручным венчиком, добавить муку, соль и кофе.

3. Смешать содержимое двух емкостей до однородной массы, добавляя грецкие орехи, выложить равномерно на глубокий противень, сверху посыпать кедровыми орехами. Запекать 15 минут в духовке при температуре 165 градусов.


Цыпленок в молоке

Ингредиенты:

  • цыпленок — 1 шт. (весом 0,5 кг);
  • молоко — 500 г;
  • корица — 1 палочка;
  • соль — щепотка;
  • свежемолотый черный перец — щепотка;
  • васаби — 1 ч. л.;
  • мед — 2 ст. л.;
  • карри — щепотка;
  • паприка — щепотка;
  • веточка тимьяна;
  • цедра 1 лимона;
  • чеснок — 2 зубчика.

Приготовление:

Тушку цыпленка поперчить. Смешать мед с васаби и смазать тушку сверху и внутри. Выложить в форму для выпечки, залить молоком, добавить оставшиеся ингредиенты и выпекать при температуре 170 градусов 40–50 минут, периодически поливая тушку сверху молоком, в котором тушится цыпленок.




Іванна НАЗАРОВА, Тетяна КОРНІЄНКО



газета Наше Життя

Людина, яка створює себе сама

2019-02-26
Твої таланти, УТОГ / Відео https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2019-02/1550586346_img_0366.jpg Олександр Олійник, попри свій молодий вік, може поділитися досвідом успішної реалізації планів і задумів. Наполегливості у досягненні мети йому не позичати. Робота у престижному ресторанному бізнесі, виступи у художній самодіяльності Культурного центру УТОГ і ще багато інших справ — на все вистачає у нього сил, часу й натхнення. У американців є популярний вислів «self-made man» — людина, яка створила себе сама. І Олександр саме так може сказати про себе — він створює себе сам.
газета Наше Життя