Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Народна цілителька — Ольга Василівна Гоголь-Головня - 2

Початок

Василь Якович Головня (син Ольги Василівни)

А тепер давайте звернемося до пові­сті Миколи Гоголя «Старосвітські поміщи­ки» (1835), яка перегукується з «Домашнім домостроем». Візьмемо уривок: «Пульхе­рія Іванівна для мене (М. Гоголя . — Прим. авт.) була найцікавіша тоді, коли підводила гостя до закуски.

— Оце ось, — говорила вона, виймаючи пробку з графина, — горілка, настояна на деревію та шалфею, якщо в кого болить в лопатках чи в попереку, то вона дуже по­могає. Ось це — на золототисячнику: якщо у вухах дзвенить і на лиці лишаї роблять­ся, то дуже помогає. А ось ця перегнана на персикові кісточки, от візьміть чарочку, який прекрасний запах. Коли якось, вста­ючи з ліжка, заб’ється хто об ріжок шафи чи об стіл і набіжить на лобі гуля, то досить тільки одну чарочку випити перед обідом, і все як рукою зніме.

Напоївши гостя всією цією аптекою, вона підводила його до безлічі усяких тарілок.

— Ось це грибки з чебрецем! Це з гвоз­дикою та волоськими горіхами. Ось це грибки зі смородиновим листом та муш­катним горіхом. А ось це великі трав’яни­ки: я їх... маринувала... дубовим листом, потім посипала перцем... поклала не­чуй-вітра цвіт. Це пиріжки з вурдою (тов­чене насіння коноплі або маку, яким начи­няли вареники чи пиріжки. — Прим. авт.), а це з капустою і гречаною кашею. Приго­щали гостей декохтом (декохт — густий відвар з лікувальних трав. — Прим. авт.). В коморі Пульхерії Іванівни було всякого зілля, вона ж переганяла горілку на персико­ве листя, на черемховий цвіт, на вишневі кісточки».

Дослідник В. А. Чаговець, коментуючи спогади Ольги Василівни Гоголь-Головні, веде мову про твір «Старосвітські поміщи­ки» і додає, що «Домашний домострой» ні­би-то складений із порад Пульхерії Іванів­ни. В наведеному невеличкому уривку з повісті М. Гоголя нараховується при уваж­ному прочитанні 19 лікарських рослин, 4 різновиди маринованих грибів, 3 різно­види пиріжків, 5 назв хвороб, які лікують 8 настоянками на горілці — і все це взято з «Домашнього домостроя» Гоголів-Янов­ських.


Ольга Василівна Гоголь-Головня м. Полтава, 1865 р.

Уривок з повісті М. Гоголя в якійсь мірі перегукується з мемуарами Ольги Васи­лівни «Из семейной хроники Гоголей», де також на сторінках згаданого видання ве­деться розмова між Миколою і Ольгою про приготування різних настоянок на лікар­ських травах. Та й часто Микола Васильо­вич просив сестру зробити настоянку на горілці на тій чи іншій траві, коли перебу­вав у Василівці. Особливо цінував насто­янку на білій нехворощі, говорив, що вона корисна.

Реальні справи цілительки Ольги Васи­лівни чимось схожі з діями літературного образу — Пульхерії Іванівни. Якщо перша особа лікувала своїх земляків настоянка­ми на лікарських травах, то друга — приго­щала гостей настоянками на горілці і тра­вах і говорила, які хвороби вони лікують. Порівнюючи літературний образ і реальну особистість, приходиш до висновку, що в основу всього цього дійства покладена ро­динна рукописна книга «Домашний домо­строй», куди записувались різні рецепти з лікувальною метою проти хвороб і кулі­нарні рецепти. Тож Микола Гоголь викори­став ці записи при написанні повісті «Ста­росвітські поміщики», а його сестра — у своїй лікувальній діяльності.

Багато цікавого дізнаємося і з листів, які надсилав письменник своїм рідним. Приміром, усім відома процедура загар­тування здоров’я і обливання тіла вранці холодною водою. Так от Микола Гоголь у листі від 12 червня 1844 року з Франкфур­та-на-Майні пише щодо цього в листі ма­тері, сестрам і, зокрема, Ользі. Для цікаво­сті наводимо цю пораду з листа:


Гербарій, зібраний М.В. Гоголем і О.В. Гоголь-Головнею

 
«От лени бегите, как от огня, и нечего жалеть нежность свою: можно приказать даже, если не захочется вставать с посте­ли, облить себя ведром холодной воды. Этим средством я сам излечился от лени. Облившись водою, одевшись, да потом выпивши стакана два холодной воды, я на­чинал ходить и прогуливаться около часа, после чего чувствовал весь день свежесть. А по прошествии месяца кровь само со­бою стала обращаться живее и скорее, а чрез то и во всех членах почувствовалась деятельность. Вот вам чистая правда и самая жизнь, и дело! Вы можете и теперь сказать: «Merci за наставления!»

Ользі тоді було приблизно 20 років і во­на, безумовно, цей метод пропагувала се­ред своїх односельчан для зміцнення здо­ров’я. Вона ніколи не нехтувала порадами брата.


Ольга Василівна приймає хворих

 
Коли Ольга Василівна набула практич­них навичок у лікуванні хворих, вона якось пожалілася Миколі під час перебування його у Василівці, що мати не дозволяє їй перейти в будиночок, де жила бабуся, який Ольга називала хатинкою, щоб зайнятися лікуванням хворих, бо в кімнаті тісно. Мати казала: «Непристойно відлучатися від ма­тері». У відповідь Ольга попросила: «Ме­ні нікуди діватись з травами, ліками, доз­вольте хоч шафу заказати столяру». Мати дозволила. Коли робили шафу, Ольга кож­ний день ходила до столяра і розказувала, які полиці та ящики робити, і вийшла ціла аптека, котрою Ольга Василівна користу­валася протягом усього життя.

Микола умовив матір дозволити Ользі перейти у будиночок і просив її прилашту­вати до тої кімнати й другу. Так у Ольги з’я­вилася спальня, а ще й аптека, де стояли шафа для ліків, письмовий стіл і декілька стільців.

Ольга Василівна залучала до збирання лікарських рослин сусідських дітей. Крім того, вона захоплювалася виготовлен­ням з тонкого дроту намиста і сережок для сільських дівчаток, за які вони приносили їй трави для аптеки. У приготуванні ліків з рослин брав участь маленький хлопчик, який був у неї помічником — «аптекарем», за що вона вчила його грамоті. У Ольги Ва­силівни було дві прислуги, з однією з них, котру звали Устина, вона їздила в Яворів­щину збирати трави.

М.В. Гоголь у Василівці (Яновщині) слухає лірника. На другому плані — сестра письменника Ольга Василівна. Худ. В. Волков 

Ольга Василівна глибоко засвоїла і керу­валась такою закономірністю, що людський організм — це частина природи. Сонце, по­вітря, вода, трава дають здоров’я хворій людині. Природне лікування входить у на­родну культуру. Ольга передавала знання народної мудрості односельцям через лі­кування. Розуміла, що якщо вона цього не буде робити, то загубить те, що дали їй інші люди і брат Микола. І робила свою справу, як останню в своєму житті, віддавала все, що мала, людям, любила діло, а не себе в ділі. І від цього була щасливою: її шанували скрізь і завжди, до неї йшли люди за допо­могою, за розрадою і їй вірили.

Не можна залишити поза увагою лист Ми­коли Гоголя від 18 грудня 1847 року з Неапо­ля до Москви історику літератури і критику С.П. Шевирьову (1806—1864).Він за зміс­том незвичний. Читаючи його, відчуваєш, що Микола Гоголь пишається своєю сестрою Ольгою. Він позитивно характеризує її діяль­ність на ниві народної медицини, її творчий підхід і відданість лікарській справі, про що повідомляє в листі Степанові Петровичу.

Разом з тим він благає С.П. Шевирьова дістати для Ольги книгу з анатомії людини. Словом, у листі Микола Васильович заочно знайомить С.П. Шевирьова з Ольгою. Пода­ємо уривок з цього листа мовою оригіналу:

«У меня есть одна сестра, которая воспи­талась сама собою в глуши. Языка иностран­ного не знает. Но Бог наградил ее чудным да­ром лечить и тело, и душу человека. С сем­надцатилетнего возраста она отдала себя всю Богу и бедным и умерла для всего дру­гого в жизни. Она лечит с необыкновенным успехом всякими травами, которых целеб­ные свойства открыла сама, и часто молит Бога, чтобы заболеть, затем чтобы испытать на себе самой новые придуманные ею сред­ства. Читать ей медицинских книг не следу­ет, пусть ее ведет натура. Но ей нужна такая книга, которая бы дала ей ближайшее поня­тие вообще о природе человека, как в нем движется кровь, как переваривается пища, и прочее. Пожалуйста, спроси какого-нибудь умного врача, нет ли у нас на русском языке такой книги, которая бы могла быть по этой части доступна простолюдину, а не како­му-нибудь ученому и воспитанному челове­ку, в которой была бы полная и коротенькая, понятная самому дитяти анатомия человека. Если что найдется по этой части, то, пожа­луйста, приложи к посылке, надписавши на книге: «Ольге Васильевне», чтобы она не за­мешалась с другими».

В цьому ж листі до С.П. Шевирьова Мико­ла Гоголь пише: «Затем к тебе просьба вот какая. Пошли из моих денег, выручаемых за «Мертвые души», сто рублей ассигнациями, при следуемом здесь письме, сестре Ольге, если можно, не откладывая времени...

Присоедини к этому русский перевод Гу­феланда о сохранении жизни... надпиши: Ольге Васильевне Гоголь».

Тож у Ольги серед медичних довідників бу­ла книга медика-популяризатора X.-В. Гуфе­ланда «Искусство продления человеческой жизни», перше видання якого побачило світ у 1796 році.

Одночасно М. Гоголь пише особисто Оль­зі листа цього ж 18 грудня 1847 року з Неа­поля, в якому повідомляє, що посилає їй 100 рублів асигнаціями, половина з них, тобто 50 рублів, — на потреби бідним. М. Гоголь зга­дує в цьому листі про книгу Гуфеланда про збереження життя людини, пояснюючи їй, що ця книга корисна тим, що «ознайомить тебе якнайкраще з натурою людини, що то­бі дуже потрібно знати в таких випадках, ко­ли доведеться лікувати людину». На звороті листа читаємо: «Ее высокоблагородию Оль­ге Васильевне Гоголь. В Полтаву. А оттуда в село Васильевку».

Наведені два листи, котрі писав Микола Гоголь майже 170 років тому, пронизані по­чуттям поваги до своєї глухої сестри за її ми­лосердя до простих селян, котрих вона ліку­вала протягом усього свого життя.

Про це ж милосердя йдеться у ще одному листі від 4 березня 1847 р., в якому М. Гоголь пише Ользі у Василівку, що надсилає 100 рублів, котрі належать їй. Крім того, надси­лає їй ще 50 рублів на роздачу бідним.

 

Микола Васильович Гоголь (1809—1852). Робота художника І.Ю. Рєпіна

Повертаючись до Єрусалима через Оде­су, Микола Гоголь несподівано в день сво­їх іменин прибув у рідне село 9 травня 1848 року. У Василівці в цю пору, як і в усій окрузі, лютувала епідемія холери, про що згадує се­стра Миколи і Ольги — Єлизавета Василівна: «Брат приїхав... Жахлива туга. У нас холера: п’ять чоловік померло. Дай Боже, щоб цим закінчилось».

Ольга разом з братом Миколою ходили по дворах, допомагаючи хворим (в корзи­ні сестри були ліки, заварені трави). Це хо­діння було гірким, але благодатним, про що свідчить краєзнавець М. Кордонська. Оль­га Василівна, за прикладом батька медици­ни Гіппократа, радила селянам їсти часник, щоб запобігти епідеміям, а особливо холе­рі.

«Тепер тисячами навколо хворіють і вми­рають. У Полтавській губернії лютує холера майже повсюдно, і в самій Полтаві», — пов­домляє М. Гоголь 8 червня в Москву, пись­меннику Сергію Тимофійовичу Аксакову (1791—1859).

Ольга Василівна спочатку не знала, як лі­кувати селян від цієї страшної хвороби. Їй радили давати зміцнююче і м’яту, кропивою розтирати, але цей метод лікування не до­помагав і кожен день люди помирали. Ольга була у відчаї, вона сама ходила по хатах, ін­коли брала лакея, щоб ніс корзину з ліками. Заходила до всіх хворих, на дверях стояла, щоб у її присутності їх терли кропивою — ні­чого не допомагало. На той час 36 осіб по­мерло. Потім вона здогадалася: м’яту при­брала, замість неї додала деревій, замість зміцнюючого — проносне: ревінь з магне­зією і цукром. Коли почала використовува­ти такий рецепт — хворі почали видужувати і перестали помирати. При лікуванні інших хвороб Ольга Василівна використовувала ромашку, бузиновий цвіт.

На початку 1849 року Микола Гоголь з Мо­скви надсилає їй листа: «Люб’язна сестро Ольго... Розпорядження твої відносно лі­кування добрі. Продовжуй так само, як і ра­ніше, допомагати страждущим, відвідуй їх і особливо не зневажай розмовою з ними. Посилаю тобі на ліки і на допомогу бідним 15 рублів сріблом... Не забувай повідомляти мене про лікування як успішне, так і неуспіш­не. Твій брат М. Гоголь».

Братові цікаво було бачити мої заняття, згадує Ольга. Він говорив: «Коли лікуєш хво­рих, не бери ніколи нічого від них». Я говори­ла йому: «В лікарському довіднику я знайшла ліки від такої-то хвороби, а у мене немає та­ких ліків». Він дав двадцять п’ять рублів і ска­зав: «Коли витратиш ці гроші, то напиши: я завжди буду висилати гроші на ліки».

Він дивився, чого мені ще потрібно для лі­карської справи. Одного разу приніс мені ве­ликий, з товстого скла кухоль для соди і ска­зав, щоб я купила аптечні ваги».

 

 Х.-В. Гуфеланд, автор книги «Искусство продления человеческой жизни», якою користувалася Ольга Василівна, лікуючи селян

Про аптечні ваги більш конкретно нагадує лист, який надіслав брат весною 1849 року з Москви. Ось що він пише:

«С деньгами, которые теперь у тебя в ру­ках, пожалуйста, распорядись по своєму усмотрению — что найдешь нужным, то и покупай, это тебе лучше знать, чем мне, жи­вущему далеко, поэтому купи и аптекарские весы, но только или в аптеке, или через ап­текаря, чтобы они были верны, и чтобы тебе изъяснил название всякой вещи».

В листі, адресованому матері і сестрам в кінці березня 1849 р., Микола Гоголь пові­домляє: «Посилаю 50 рублів сріблом на ко­ристь стражденним. 25 рублів сріблом на­дійдуть сестрі Ользі на відомі їй витрати».

Цікаво, що при спілкуванні Миколи Гого­ля з Ольгою йдеться про влаштування кра­щого порядку в господарстві, про засоби щодо викорінення хвороб у селян і зокрема про лікування їх тілесних хвороб, але ніколи не йдеться про літературну справу, якою за­ймався письменник.

Доречно звернутись до розповіді Михайла Олександровича Максимовича (1804—1873, український і російський учений-енциклопе­дист, з яким М. Гоголь був у дружніх стосун­ках. — Прим. авт.) про те, як у червні 1850 ро­ку Микола Гоголь повертався з Оптиної пу­стині (що біля Калуги) додому у Василівку. Коли М. Гоголю набридало сидіти або лежа­ти в бричці, він пропонував товаришеві про­йтися пішки й мимоходом збирав різні квіти, вкладаючи їх старанно у книжку і записував їх латинські і російські назви, які говорив йо­му Максимович. Як зазначав Максимович, це він робив для однієї з своїх сестер (Ольги Василівни Гоголь. — Прим. авт.), пристрасної любительки ботаніки.

У серпні 1850 року у Василівці відбулася зустріч Ольги Василівни з Михайлом Олек­сандровичем Максимовичем, котру Микола Гоголь у свій час пообіцяв влаштувати і про яку Ольга писала у своїх мемуарах. Читаю­чи їх, дізнаємося, що «коли приїхав профе­сор-ботанік Максимович, ми йому показу­вали зошит зі всіма квіточками і листям. Він розповідав: яка квітка, як називається. При­віз Максимович книги і став нам всякі трави показувати і пояснювати. З ним в лісі трави шукали і в поле ходили за травами. Ми з бра­том слухаємо професора, дивимося. Бачу, що мені і за кілька років всього не засвоїти, і кажу професору Максимовичу: «Ви ж мені тільки одні корисні для ліків, цілющі трави по­казуйте». Став він тоді тільки одні цілющі тра­ви показувати. Але не зміг пояснити медичне значення всіх рослин. І все-таки не дуже-то багато навчились ми за два тижні, коли го­стював у нас професор Максимович. Одна­че, чому навчились, тим стали користувати­ся: лікувати селян».

Коли Микола Гоголь влітку 1850 року по­бував у Василівці, він привіз сестрі Ользі лі­кувальний посібник, дві книжки з польовими квіточками, гербарій і п’ятитомник, у якому було все, що потрібно по господарству, зо­крема для лікування людей і тварин. «Це був для мене дорогоцінний подарунок. Дав мені і грошей для придбання ліків. Йому сподоба­лося, як я облаштувала аптеку», — згадувала Ольга Василівна.

В цьому ж 1850 році Микола Гоголь пода­рував сестрі екземпляр книги з такою дов­гою назвою: «О продолжении человеческой жизни, или домашний лечебник, заключаю­щий в себе средства, как достигать здоро­вой, веселой и глубокой старости, предо­хранять здоровье надежнейшими средства­ми и пользовать всякого рода с показанием причин и лекарств, почти повсюду перед глазами находящихся. Составленный из луч­ших отечественных и иностранных писате­лей князем Парфением Енгалычевым». Мо­сква, 1833 год».

В. САКУН,
краєзнавець

 

 

 







газета Наше Життя

Народна цілителька — Ольга Василівна Гоголь-Головня - 2

2017-09-29
УТОГ / Твої таланти, УТОГ https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2017-09/1505222774_gogol2-001.jpg

Ольга Василівна глибоко засвоїла і керу­валась такою закономірністю, що людський організм — це частина природи. Сонце, по­вітря, вода, трава дають здоров’я хворій людині. Природне лікування входить у на­родну культуру. Ольга передавала знання народної мудрості односельцям через лі­кування. Розуміла, що якщо вона цього не буде робити, то загубить те, що дали їй інші люди і брат Микола. І робила свою справу, як останню в своєму житті, віддавала все, що мала, людям, любила діло, а не себе в ділі. І від цього була щасливою: її шанували скрізь і завжди, до неї йшли люди за допо­могою, за розрадою і їй вірили.

газета Наше Життя