Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Що є найважчим у перекладі брифінгів?

З впровадженням карантинних заходів в Україні особлива увага приділяється інформуванню населення стосовно санітарно-епідеміологічної ситуації в країні, поширення коронавірусної хвороби та інфікування нею населення, вжиття запобіжних заходів тощо. Особливо гостро постала ця потреба у щоденному донесенні інформації на початку введення карантину, коли у людей виникло безліч запитань і проблем.

В умовах інформаційної ізоляції осіб з порушеннями слуху під час пандемії коронавірусу велике значення має переклад жестовою мовою виступів представників центральної та місцевої влади.

З перших днів введення карантину вдалося налагодити тісну співпрацю пресслужб відповідних міністерств і відомств з перекладачами жестової мови, які працюють в УТОГ.

Швидку й дієву допомогу надав нашому Товариству Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич, який багато зробив для здійснення своєчасного впровадження перекладу виступів Президента України Володимира Зеленського у супроводі перекладача жестової мови Анастасії Зуєвої. Користуючись нагодою, висловлюємо від імені членів УТОГ велику подяку Валерію Михайловичу за розуміння, допомогу і підтримку.

За два місяці карантину вже стали звичними брифінги у супроводі перекладачів жестової мови, які проводять пресслужби Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров’я України, Київської міської державної адміністрації і місцевої влади інших регіонів.

Ми звернулися до перекладачів жестової мови, які працюють на цих інформаційних заходах і попросили їх відповісти на 4 коротких запитання нашого бліцінтерв’ю:

1. Чи легко пішли можновладці на контакт у Вашому випадку?

2. Як Ви під час перекладу підбирали жести до не вживаних раніше термінів «коронавірус», «пандемія», «апарат штучної вентиляції легенів» тощо?

3. Що є найважчим у здійсненні перекладу посадових осіб у прямому ефірі?

4. Можете пригадати якийсь випадок на кшталт «позаштатної ситуації» під час здійснення перекладу брифінгів?



Тетяна РАДЧЕНКО:

1. Час змінився і за нинішніх умов я не вважаю, що люди з порушеннями слуху знаходяться в умовах інформаційної ізоляції.

Маємо переклади новин жестовою мовою на загальнонаціональних каналах, безліч інтернетресурсів, розвинену мережу культурних осередків УТОГ по всій Україні. Тому, за бажання, людина з порушеннями слуху має можливість отримувати інформацію швидко і з першоджерел. А от як люди цю можливість використовують, то інша справа.

Сьогодні адаптація інформації для людей з порушеннями слуху — це питання рівня соціального розвитку нашого суспільства. Тому здебільшого нині пресслужби самі ініціюють ці адаптації шляхом титрування відеоконтенту або супроводжують їх перекладом жестовою мовою.

Зокрема, один з останніх прикладів — щоденні брифінги від МОЗ, це ініціатива пресслужби Міністерства. Я, як перекладач, просто передала їм звернення ВФГ з рекомендаціями щодо формату цієї адаптації.

Наразі для нас, перекладачів, це волонтерська діяльність, ну а далі буде видно, наскільки довго це триватиме.

2. Як підбираємо жести? Є сторінка у Фейсбуці «Шукаю жест» — це наша перекладацька «швидка допомога». Створила її Лада Соколюк.

Когось з перекладачів, свідомих Глухих запросили до цієї групи, хтось сам долучився. (Від редакції: саме так, слово «Глухих» з великої літери, як осіб, які є носіями жестової мови і культури глухих. Вони сприймають себе як представників особливої соціокультурної меншості).

Ось там, у групі, і знаходимо у спільних обговореннях жестову лексику для новітніх слів, які виникають у нашому житті. Особливість синхронного перекладу ЖМ в тому, що перекладач не має часу пояснювати тлумачення нетипового в щоденному використанні слова. Так, ми його можемо продактилювати, проте ж ми не Google і значення всього знати не можемо. А глухим в більшості, щоб розуміти значення слова, потрібен жест, а не продактильоване слово.

3. Що є найважчим в перекладі?

Немає значення, кого ти перекладаєш — публічних осіб, представників державних органів чи пересічну людину — ніколи, ніколи під час перекладу перекладач не може давати цьому свою оцінку — чи то поглядом, чи то виразом обличчя. Ми транслюємо глядачу те, що говорить людина і з якою інтонацією вона це говорить.

От це буває складно. Ви перекладаєте якісь трагічні події, інтерв’ю з місця події, слова потерпілих… Уже сама готова розревітися, а мусиш робити те, що маєш.

4. На завершення відійду від запропонованого запитання і розповім про наболіле.

Перекладач — це не механізм для синхронного перекладу. У кожного перекладача свій стиль, своя базова жестова лексика, яка залежить від багатьох складових: з якої він родини, хто був його вчителем, в якому мовному середовищі перебуває перекладач, чи має практику спілкування з Глухими, його вік і в якому емоційному стані перебуває, яка якість звуку під час перекладу, акустика, дикція того, кого він перекладає...

І попри все, Глухі люблять дивитися жестовий переклад, хоча більшість інформації є у вільному доступі. Чому? Бо це є авторська ручна робота, яка передає живі емоції.

З найважчими випадками я стикнулася саме зараз, коли перекладаю «Всеукраїнську школу онлайн», тому що ці уроки, по-перше, не адаптовані до сприйняття НАШИХ дітей, а по-друге, для більшості уроків з точних наук напрацьованої стандартної жестової термінології не існує. Я можу використати жести, напрацьовані викладачами навчального закладу, в якому я працюю, проте чи зрозуміють його учні інших шкіл?..



Ігор ШАВРО:

1. Я став перекладати брифінги МОЗ вже на четвертому тижні впровадження перекладу жестовою мовою, тому особливого дискомфорту в спілкуванні з високопосадовцями не відчув — вони вже звикли на той час до присутності перекладача ліворуч від них. Втім, це не скасовує того факту, що від початку і дотепер це робиться на волонтерських засадах — перекладачі за свою роботу грошей не отримують, їм лише компенсують витрати на таксі туди й назад.

2. «Підбирати» жести — прерогатива не перекладача, а глухої людини. Загальновідомий факт — допоки самі носії жестової мови не почнуть користуватися певним жестовим відповідником до якогось терміну чи неологізму, вигадувати його немає сенсу, адже він буде невідомим переважній більшості та, як наслідок, незрозумілим. Тому, першою чергою, я звертався за підказкою до глухих — моїх постійних консультантів Наталії Адамюк та Вікторії Кириченко. Бо як послухати деяких колег, то мізки скипають від «фаховості» та «аргументованості» пропозицій.

3. Коли ти перебуваєш в інформаційному просторі постійно та розумієшся на більшості тем та процесів, що відбуваються в нашій країні й у світі, то найважчим у перекладі чиновників є стримування власних емоцій під час перекладу популістичних, маніпулятивних, подекуди й «фейкових» повідомлень, які вводять в оману суспільство. Але розуміння цього факту не має впливати на інтерпретацію інформації перекладачем і віддається на розсуд глядачів — саме вони, як отримувачі інформації, мають аналізувати повідомлення спікера, використовуючи критичне мислення.

А ще дуже нудить від «канцеляристики» — це коли можновладці використовують у своєму мовленні складні, незрозумілі більшості людей терміни, подають інформацію так, наче їхньою цільовою аудиторією є не прості українці, а вузькі спеціалісти. За моїми спостереженнями, чим некомпетентніший чиновник, тим розумнішим він намагається здаватися і тим складніше він формулює свої висловлювання.

4. Та ні, таких випадків не було.



Леся ПЕТРІВСЬКА:

1. Для забезпечення перекладом жестовою мовою пресбрифінгів мера столиці Віталія Кличка щодо ситуації в Києві в умовах запроваджених протиепідемічних заходів та обмежень питання вирішилося за клопотанням керівництва ЦП УТОГ. У мерії відповідальні особи відразу пішли назустріч й організували робоче місце для перекладача жестової мови.

2. Щодо нових слів та не вживаних раніше жестів завжди раджусь з колегами-перекладачами та запитую думку носіїв ЖМ, який краще жест підібрати, щоб для них було зрозуміліше.

3. Найголовніше — перекласти все правдиво та так, щоб тебе зрозуміла цільова аудиторія.

4. Так, була «нештатна ситуація», про яку розголошувати не можу, але можу сказати, що хвилювалася, переживала, чи вірно вчинила в тій ситуації. І цікаво, що 8 з 10 колег підтримали та сказали, що зробили б так само, думки осіб з інвалідністю зі слуху також розділилися 70/30 — 70% підтримали, а 30% сказали «ай-яй-яй»))) І найцікавішою та найприємнішою була реакція працівників КМДА та самого Віталія Володимировича — це найкращий та найсучасніший високопосадовець, з яким мені доводилось працювати. Дякую керівництву УТОГ та команді КМДА за співпрацю!



Людмила РУДЕНКО:

1. У моєму випадку пресслужба МОЗ сама запропонувала переклад брифінгів жестовою мовою. Це була їх ініціатива і це чудово. В МОЗ наразі молоді співробітники пресслужби, які розуміють необхідність донесення актуальної інформації до нечуючих людей в нинішніх умовах.

2. Пошук жестових відповідників до нових, раніше не вживаних слів — це колегіальна робота всіх перекладачів. Колеги пропонували варіанти в групі у ФБ, обговорювали і знаходили максимально прийнятний та зрозумілий жест. Я, наприклад, у таких випадках виходжу зі значення та способу використання самого терміну. Наприклад, «апарат штучної вентиляції легенів» — апарат, що допомагає дихати, це його основна функція. «Пандемія» — жест «світ» + поширення хвороби.

3. Як на мене, будь-який синхронний переклад вимагає точності передачі думки особи, яку ти перекладаєш. Не додавати нічого «від себе», але водночас намагатись донести іноді синтаксично складні форми максимально доступно для нашої аудиторії.

4. На другому тижні карантину брифінги на якийсь час перенесли з МОЗ до Кабміну. Перший випуск, ми готові, чекаємо на початок. Заходить Головний санітарний лікар, починається брифінг. Пан Ляшко доповідає про стан речей, відповідає на запитання журналістів. Все чудово, камери працюють. Ми завершуємо. І тут апаратна доповідає, що весь брифінг, окрім останніх 3 хвилин, йшов в ефір без звуку! А я подумала, що принаймні моя аудиторія всю інформацію отримала і нічого не пропустила ;)



Наталія КРАВЦОВА:

1. Я не домовлялась особисто, тому не можу нічого сказати.

2. Жести підбирались, враховуючи пояснення слів, дивлячись як показують нечуючі та після обговорення з колегами.

3. Все залежить від людини, що виступає.

4. Нічого такого не можу пригадати.



Світлана БАКЛИЦЬКА:

1. З початком введення карантинного режиму Полтавська обласна організація УТОГ звернулася до обл­держадміністрації з листом про нагальну потребу висвітлення ситуації з коронавірусом на Полтавщині для осіб з порушеннями слуху та забезпечення професійного перекладу цієї інформації жестовою мовою. Полтавська ОДА наступного дня зв’язалася з головою облорганізації Л.В. Усенком та узгодила питання присутності перекладача ЖМ на щоденних брифінгах голови ОДА.

2. Постійне спілкування з глухими весь час поповнює жестівниковий запас у перекладачів, на брифінгах перекладають професійні перекладачі ЖМ вищої категорії, тому проблем з такими словами не виникає. До того ж, при виникненні складних політичних термінів ми співпрацюємо з фахівцями з лабораторії ЖМ Інституту спеціальної педагогіки.

3. Наразі посадові особи під час виступу перебувають в масках чи респіраторах. Коли вони говорять, то їх не дуже добре чути. Це є найважче, коли перекладач не чітко чує інформацію, бо має відповідальність за правдивий переклад.

4. У перший день, щоб не порушувати карантинні вимоги, перекладачу було запропоновано перекладати в масці, але голова Полтавської облорганізації УТОГ відстояв право перекладача працювати без маски, доводячи, що під час перекладу важливе залучення не тільки жестів, а й міміки та артикуляції. Для мене як перекладача таке було справді вперше і можна назвати це «позаштатною ситуацією». Подяка посадовцям за розуміння — врешті було прийнято рішення, що всі посадовці під час виступу будуть в масках, крім перекладача.




Інформація «НЖ»



газета Наше Життя

Що є найважчим у перекладі брифінгів?

2020-05-20
УТОГ / Професія - перекладач https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2020-05/1589898218_brifing-perevodchik-karantin.jpg З впровадженням карантинних заходів в Україні особлива увага приділяється інформуванню населення стосовно санітарно-епідеміологічної ситуації в країні, поширення коронавірусної хвороби та інфікування нею населення, вжиття запобіжних заходів тощо. Особливо гостро постала ця потреба у щоденному донесенні інформації на початку введення карантину, коли у людей виникло безліч запитань і проблем.
газета Наше Життя