На кордоні між тишею і звуком

20 травня в Українському товаристві глухих відзначався День перекладача жестової мови. Ми вітали тих, хто обрав благородну місію — допомагати людям, позбавленим слуху, почути світ звуків, що їх оточує.
За доброю традицією у ДВНЗ «Київський коледж легкої промисловості» до Дня перекладача жестової мови проводяться святкові заходи або ж конкурси, присвячені цій такій важливій професії. І це не випадково, бо у коледжі, де навчаються близько 120 студентів з порушеннями слуху, працюють 6 висококваліфікованих та досвідчених перекладачів. А ще більше у коледжі чуючих студентів, які не залишаються осторонь, а спілкуються з нечуючими однокурсниками, цікавляться жестовою мовою та вивчають її не лише на курсах ЖМ, котрі проводяться у Київському коледжі легкої промисловості, а й у безпосередньому спілкуванні зі своїми глухими ровесниками в інклюзивних групах.
Тож у перекладача ЖМ Оксани Терещенко виникла чудова ідея проведення серед чуючих студентів коледжу конкурсу знавців жестової мови, який відбувся 18 травня у актовій залі ККЛП.
У конкурсі взяли участь 2 команди, у кожній з яких було по 4 учасники. «Майбутні перекладачі» та «Юні перекладачі» змагалися за звання кращих, а складна та нелегка місія з визначення переможців була покладена на членів журі у складі: голови журі, голови Всеукраїнської ради перекладачів жестової мови УТОГ, керівника Центру української жестової мови при КЦ УТОГ Т.В. Журкової; Заслуженої артистки України, викладача Центру української жестової мови при КЦ УТОГ Н.П. Зайонц; заступника директора з навчально-методичної роботи ККЛП, викладача вищої категорії Г.А. Михайловської; заступника директора з виховної роботи ККЛП І.П. Якубовського та голови первинної організаціі УТОГ коледжу Д. Цимбалюка.

Програма конкурсу складалась з 5 завдань. Розпочалося все з «Візитки», під час якої команди у вигляді презентацій на екрані розповіли про себе жестовою мовою, назвали свої жестові імена. Друге конкурсне завдання під назвою «Зіпсований телефон» вимагало від чуючих конкурсантів більшої уваги та зосередженості, бо треба було «за ланцюжком» — від першого до останнього учасника — правильно показати та передати зміст картинки, яку жестовою мовою описував перший учасник команди… І найцікавішим було дізнатися, чи співпав зміст картини, яку у кінці показали на екрані, з тим, про що розповідав жестовою мовою останній учасник у «живому ланцюжку». Співпав, хоча й були деякі розбіжності…
Усі знають, що робота перекладача жестової мови містить не лише прямий переклад, а й зворотній. Тож у наступному конкурсному завданні «Юних перекладачів» та «Майбутніх перекладачів» перевіряли на вміння зворотнього перекладу, для якого нечуючі студентки Сніжана Литовченко (група ЛПв-16) та Діана Довгошея (група Шс-38) виконували пісні у жестовому виконанні без звукового супроводу, а командам треба було визначити, яку ж пісню та з яким саме текстом виконують дівчата. Не просто було виконати це завдання, але завдяки своїй згуртованості і, що найголовніше, бажанню вивчати ЖМ, команди справились і з цим!
Останні два конкурси були творчими, до них команди готувались заздалегідь. Завдання «Ісценування казки» говорить само за себе. «Майбутні перекладачі» показали сценку «Іван Царевич та дракон», а «Юні перекладачі» — сценку «Султан».
ПЕРЕКЛАДАЧ ЖМ — ХТО ВІН?
Ми вирішили провести невеличке опитування серед людей різних вікових категорій, професій та ступенів втрати слуху, щоб дізнатись, хто ж такі, на їхню думку, перекладачі жестової мови?Руслан, чуючий, 45 років:
«Я люблю спостерігати за перекладачами жестової мови, які працюють на соціальних заходах. Іноді мені здається, що вони немов на скрипці грають… Витончені, плавні рухи привертають до себе увагу. Це неймовірне мистецтво».
Соня, глуха, 5 рочків:
«Наші вуха!».
Анна, чуюча, 40 років:
«Унікальна професія, адже жести — це іноземна мова + артистичність».
Саша, слабкочуюча, 28 років:
«Люди благородної професії, що не шкодують себе, своїх сил для глухих».
І ось нарешті відбулося, напевне, най улюбленіше для всіх учасників завдання — «Пісня у жестовому виконанні». «Юні перекладачі» відтворили жестовою мовою пісню «Лиш вона», а «Майбутні перекладачі» — пісню «Снится сон». Ці виступи не залишили нікого з присутніх байдужими і стали прекрасним заключним акордом конкурсної програми.
Тепер настав найскладніший момент для членів журі… Адже кожна команда старалась, кожен учасник повною мірою показав своє захоплення жестовою мовою, виявив зацікавленість до її вивчення. Тож було вирішено, що в номінації «Виразність і розуміння жестової мови» переможцями стали «Майбутні перекладачі», а в номінації «Культура жестової мови» першість дісталась команді «Юні перекладачі».
Перемогли всі! Адже це був не просто конкурс, а ще один невеличкий, але такий вагомий крок у вихованні нового, небайдужого до проблем нечуючих покоління, у популяризації та розповсюдженні жестової мови.
«Першочергово метою конкурсу була не просто популяризація ЖМ, а й стирання кордонів між світом тиші та світом звуків, — говорить перекладач жестової мови Оксана Терещенко, організатор конкурсу. — Хочеться, аби чуючі люди не боялися робити кроки назустріч новій мові, світу глухих та спілкуванню з ними, а самі нечуючі, своєю чергою, побачили, що є небайдужі до них люди, котрі мають бажання не лише спілкуватися з ними, а й підтримувати їх, допомагати їм. Адже наша країна крокує вперед і великі зміни у ній починаються саме з таких маленьких справ».
«Ми дуже вдячні за цей конкурс! — наперебій діляться враженнями чуючі конкурсанти. — Нарешті ми мали можливість показати свої знання жестової мови, бо нам це цікаво і нам дуже подобається жестова мова!»
А самі нечуючі студенти коледжу, котрі навчаються поряд зі своїми чуючими однолітками, були приємно здивовані та вражені: «Ми не очікували, що наші одногрупники так добре знають і прагнуть вивчати жестову мову! Ми в захваті! І дуже вдячні нашим перекладачам жестової мови за те, що вони щодня поряд з нами, допомагають нам отримувати інформацію, навчатись, йти в люди, розвиватись. Вони щодня невтомно працюють для нас і ми цінуємо й вшановуємо їх не лише 20 травня, хоча часто забуваємо про це казати».
Тож давайте не будемо забувати про той величезний вклад, який роблять перекладачі жестової мови щодня, щогодини та дякувати їм за безцінну важливу працю задля всіх нечуючих.
Зі святом вас, наші дорогі перекладачі!
М. АНДРІЄНКО
СХОЖІ НОВИНИ





