Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

На кордоні між тишею і звуком

20 травня в Українському товаристві глухих відзначався День перекладача же­стової мови. Ми вітали тих, хто обрав благородну місію — допомагати людям, позбавленим слуху, почути світ звуків, що їх оточує.


За доброю традицією у ДВНЗ «Київ­ський коледж легкої промисловості» до Дня перекладача жестової мови прово­дяться святкові заходи або ж конкурси, присвячені цій такій важливій професії. І це не випадково, бо у коледжі, де навча­ються близько 120 студентів з порушен­нями слуху, працюють 6 висококваліфіко­ваних та досвідчених перекладачів. А ще більше у коледжі чуючих студентів, які не залишаються осторонь, а спілкуються з нечуючими однокурсниками, цікавляться жестовою мовою та вивчають її не лише на курсах ЖМ, котрі проводяться у Київ­ському коледжі легкої промисловості, а й у безпосередньому спілкуванні зі сво­їми глухими ровесниками в інклюзивних групах.

Тож у перекладача ЖМ Оксани Терещен­ко виникла чудова ідея проведення серед чуючих студентів коледжу конкурсу знавців жестової мови, який відбувся 18 травня у актовій залі ККЛП.

У конкурсі взяли участь 2 команди, у кожній з яких було по 4 учасники. «Майбут­ні перекладачі» та «Юні перекладачі» зма­галися за звання кращих, а складна та не­легка місія з визначення переможців була покладена на членів журі у складі: голови журі, голови Всеукраїнської ради перекла­дачів жестової мови УТОГ, керівника Центру української жестової мови при КЦ УТОГ Т.В. Журкової; Заслуженої артистки Украї­ни, викладача Центру української жестової мови при КЦ УТОГ Н.П. Зайонц; заступни­ка директора з навчально-методичної ро­боти ККЛП, викладача вищої категорії Г.А. Михайловської; заступника директора з виховної роботи ККЛП І.П. Якубовського та голови первинної організаціі УТОГ коледжу Д. Цимбалюка.

Програма конкурсу складалась з 5 завдань. Розпочалося все з «Візитки», під час якої команди у вигляді презентацій на екрані розповіли про себе жестовою мо­вою, назвали свої жестові імена. Друге конкурсне завдання під назвою «Зіпсова­ний телефон» вимагало від чуючих конкур­сантів більшої уваги та зосередженості, бо треба було «за ланцюжком» — від першо­го до останнього учасника — правильно показати та передати зміст картинки, яку жестовою мовою описував перший учас­ник команди… І найцікавішим було дізна­тися, чи співпав зміст картини, яку у кінці показали на екрані, з тим, про що розпо­відав жестовою мовою останній учасник у «живому ланцюжку». Співпав, хоча й були деякі розбіжності…

Усі знають, що робота перекладача жестової мови містить не лише прямий пере­клад, а й зворотній. Тож у наступному кон­курсному завданні «Юних перекладачів» та «Майбутніх перекладачів» перевіряли на вміння зворотнього перекладу, для яко­го нечуючі студентки Сніжана Литовченко (група ЛПв-16) та Діана Довгошея (група Шс-38) виконували пісні у жестовому ви­конанні без звукового супроводу, а коман­дам треба було визначити, яку ж пісню та з яким саме текстом виконують дівчата. Не просто було виконати це завдання, але завдяки своїй згуртованості і, що найго­ловніше, бажанню вивчати ЖМ, команди справились і з цим!

Останні два конкурси були творчими, до них команди готувались заздалегідь. Завдання «Ісценування казки» говорить само за себе. «Майбутні перекладачі» по­казали сценку «Іван Царевич та дракон», а «Юні перекладачі» — сценку «Султан».


ПЕРЕКЛАДАЧ ЖМ — ХТО ВІН?

Ми вирішили провести невеличке опитування серед людей різних вікових ка­тегорій, професій та ступенів втрати слуху, щоб дізнатись, хто ж такі, на їхню думку, перекладачі жестової мови?

Руслан, чуючий, 45 років:
«Я люблю спостерігати за перекладачами жестової мови, які працюють на соці­альних заходах. Іноді мені здається, що вони немов на скрипці грають… Витончені, плавні рухи привертають до себе увагу. Це неймовірне мистецтво».

Соня, глуха, 5 рочків:
«Наші вуха!».

Анна, чуюча, 40 років:
«Унікальна професія, адже жести — це іноземна мова + артистичність».

Саша, слабкочуюча, 28 років:
«Люди благородної професії, що не шкодують себе, своїх сил для глухих».


І ось нарешті відбулося, напевне, най ­улюбленіше для всіх учасників завдання — «Пісня у жестовому виконанні». «Юні пере­кладачі» відтворили жестовою мовою піс­ню «Лиш вона», а «Майбутні перекладачі» — пісню «Снится сон». Ці виступи не зали­шили нікого з присутніх байдужими і стали прекрасним заключним акордом конкурс­ної програми.

Тепер настав найскладніший момент для членів журі… Адже кожна команда ста­ралась, кожен учасник повною мірою по­казав своє захоплення жестовою мовою, виявив зацікавленість до її вивчення. Тож було вирішено, що в номінації «Виразність і розуміння жестової мови» переможцями стали «Майбутні перекладачі», а в номіна­ції «Культура жестової мови» першість діс­талась команді «Юні перекладачі».

Перемогли всі! Адже це був не просто конкурс, а ще один невеличкий, але такий вагомий крок у вихованні нового, небай­дужого до проблем нечуючих покоління, у популяризації та розповсюдженні жесто­вої мови.

«Першочергово метою конкурсу була не просто популяризація ЖМ, а й стиран­ня кордонів між світом тиші та світом зву­ків, — говорить перекладач жестової мо­ви Оксана Терещенко, організатор кон­курсу. — Хочеться, аби чуючі люди не бо­ялися робити кроки назустріч новій мові, світу глухих та спілкуванню з ними, а са­мі нечуючі, своєю чергою, побачили, що є небайдужі до них люди, котрі мають ба­жання не лише спілкуватися з ними, а й підтримувати їх, допомагати їм. Адже на­ша країна крокує вперед і великі зміни у ній починаються саме з таких маленьких справ».

«Ми дуже вдячні за цей конкурс! — напе­ребій діляться враженнями чуючі конкур­санти. — Нарешті ми мали можливість по­казати свої знання жестової мови, бо нам це цікаво і нам дуже подобається жестова мова!»

А самі нечуючі студенти коледжу, котрі навчаються поряд зі своїми чуючими од­нолітками, були приємно здивовані та вра­жені: «Ми не очікували, що наші одногруп­ники так добре знають і прагнуть вивчати жестову мову! Ми в захваті! І дуже вдяч­ні нашим перекладачам жестової мови за те, що вони щодня поряд з нами, допома­гають нам отримувати інформацію, навча­тись, йти в люди, розвиватись. Вони що­дня невтомно працюють для нас і ми цінує­мо й вшановуємо їх не лише 20 травня, хо­ча часто забуваємо про це казати».

Тож давайте не будемо забувати про той величезний вклад, який роблять перекла­дачі жестової мови щодня, щогодини та дякувати їм за безцінну важливу працю за­для всіх нечуючих.

Зі святом вас, наші дорогі перекладачі!


М. АНДРІЄНКО




газета Наше Життя

На кордоні між тишею і звуком

2018-05-31
УТОГ / Професія - перекладач https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2018-05/medium/1527576052_img_2568.jpg

20 травня в Українському товаристві глухих відзначався День перекладача жестової мови. Ми вітали тих, хто обрав благородну місію — допомагати людям, позбавленим слуху, почути світ звуків, що їх оточує.

газета Наше Життя