Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

На землі Поділля

Поїздка до Хмельницького для перевірки постановки роботи обласної Ради ветеранів УТОГ планувалася кілька разів, але з об’єктивних причин відкладалася.

 

І ось 18 жовтня цього року нас з С.А. Вишневською о 4 годині ранку на вокзалі у Хмельницькому зустрів голова облорганізації УТОГ Микола Степанович Адамчук. А о 10 годині ми вже були біля Будинку культури УТОГ, де під одним дахом розташовані всі місцеві підрозділи нашого Товариства: офіс облорганізації, Хмельницька ТО, ДК і обласна Рада ветеранів.

Будівля Будинку культури невелика і кімнат у ній мало. Але, щоб якось виживати, тут ще й частину з них здають в оренду. Самі ж працівники облорганізації та БК працюють у тісноті: кабінет голови облорганізації — це кімнатка 5—6 кв. м; голова ТО УТОГ, директор ДК і перекладач працюють в одній кімнаті, бухгалтерія та оргвідділ — в іншій, а кабінет художнього керівника І.А. Длужинської схожий на кабінет Каті Пушкарьової із серіалу «Не родись вродливою...».

Але, попри це, всі приміщення справляють гарне враження. Щоправда, зал для глядачів, кімната відпочинку і фасад ДК вже просять косметичного ремонту, але коштів на це немає…

Нас порадувала згуртованість колективу: співробітники не ділять роботу на твоє — моє. Тут все спільне, працюють без відмови, допомагаючи один одному.

Перекладачі, голова ТО УТОГ, голова місцевої Ради ветеранів та інс­труктор по роботі з глухими — Раїса Іванівна Адамчук — це люди, які допомагають ветеранам, звертаючись з ними з різних питань до інших організацій, поліклінік, відділів соціального забезпечення тощо.

Щосереди в ДК УТОГ і всіх структурах, що знаходяться під його дахом, — день ветеранів, коли проводяться заходи для них і приділяється основна увага саме людям поважного віку.

Всього ветеранів по області — 469 чол., у тому числі інвалідів І групи — 19 осіб (з них 7 сліпоглухих), інвалідів ІІ групи — 63 особи, одиноких — 50. Крім того, один нечуючий чоловік перебуває у будинку­інтернаті.

Як і в інших Радах ветеранів, робота з людьми похилого віку проводиться за затвердженим планом.

Багато питань вирішується під час особистого прийому головою обласної Ради ветеранів УТОГ Раїсою Іванівною Адамчук. Її люблять і поважають всі глухі за те, що вона спокійно й безвідмовно допомагає їм, захищає їхні  інтереси.

Разом з Раїсою Іванівною працюють 7 членів обласної Ради ветеранів УТОГ. Вони теж люди небайдужі й також надають допомогу ветеранам. Скарг на роботу облради немає.

Тепер про найактуальніше, що є зараз, — кошти. Відповідно до постанови ЦП УТОГ № 75 від 28.03.2006 року «Про фонд матеріальної підтримки діяльності облради ветеранів УТОГ», гроші на цю роботу облорганізацією виділяються: за 2015 рік це 2,298 тис. грн, а у 2016 році — 3,355 тис. грн. Проте звіт про це до ЦП УТОГ не висилали, а з головним бухгалтером обл­організації не вдалося на цю тему  поговорити — вона на лікарняному.

Матеріальна допомога ветеранам також надається: як облорганізацією, так і за кошти держадміністрації. Всього за 2 роки матеріальну допомогу отримала 31 особа.

19 та 20 жовтня проведено загальні збори ветеранів у Хмельницькій і Кам’янець­Подільській ТО УТОГ, де були присутні понад 80 ветеранів. З їхніх виступів відчувалося, що вони постійно отримують інформацію про стан справ як в облорганізації, так і в УТОГ в цілому. На всі запитання ветерани отримали вичерпні відповіді.

Так, наприклад, на зборах висловили прохання, щоб ЦП УТОГ звернулося до Верховної Ради України з клопотанням про збільшення пенсій. Просили й звернути увагу керівництва основних телеканалів стосовно збільшення букв і зняття накладок рек­лами у субтитрах. Ще одне прохання до ЦП УТОГ стосувалося виділення путівок до НВЦ УТОГ на оздоровлення ветеранів у літній період за 50 % їхньої вартості.

Привернули ветерани увагу й до проблем сліпоглухих людей, яких в області 7 осіб. Можливо, є сенс провести облік таких членів УТОГ по всій Україні й організувати курси перекладачів, які б володіли навичками спілкування зі сліпоглухими, бо обслуговувати цю категорію осіб з інвалідністю дуже важко.

 

20 жовтня ми побували в Кам’янець-Подільській ТО УТОГ і на УВП УТОГ. Територіальна організація розташована в гуртожитку цього підприємства, де займає 2 кімнати (кабінет голови й кімната відпочинку).

Приємно, що відсутність коштів у облорганізації мало позначається на роботі Кам’янець-Подільській ТО УТОГ: тут в обох кімнатах проведено євроремонт, є хороші меблі, техніка. На запитання, звідки вони кошти беруть, голова ТО УТОГ С.В. Вергелес відповіла: «Маємо свій банк» — і показала 3­літрову банку, герметично закупорену залізною кришкою, зі щілиною посередині, куди опускаються гроші. Банка загорнута в красиву кольорову обгортку і схожа на вазу, і не відразу здогадаєшся, що це той самий «банк». Добровільні пожертвування вносять як глухі відвідувачі, так і міська влада. На ці кошти проводяться «солодкі столи» в ТО УТОГ, привітання іменинників, закупівля необхідних товарів для підтримання чистоти і порядку в приміщенні. Вергелес — єдина людина в цій ТО УТОГ, яка отримує зар­плату як працівник УТОГ, а 2 перекладачі оформлені в місцевій адміністрації.

Під час проведення свят Світлана Володимирівна разом з перекладачами відвідує мера міста й багатих  бізнесменів і підприємців. Її чарівна посмішка діє безвідмовно, але бувають і казуси. Так, готуючись відзначити Міжнародний день глухих і організувати солодкий стіл у ТО, Світлана Володимирівна разом з перекладачем зайшла до багатого ресторану і звернулася до його директора з проханням виділити їм кілька тортів, на що директор з сарказмом сказав своїм підлеглим: «Дайте їм по пиріжку — і нехай ідуть». Хоча Вергелес розповідає про цей випадок з гумором, зрозуміло, як нелегко їй даються ці походи з проханнями про підтримку й допомогу. 

Оскільки офіс ТО УТОГ знаходиться у гуртожитку Кам’янець-Подільського УВП, ми побували й там. Приміщення гуртожитку — чудове, доглянуте, з хорошим капітальним ремонтом. Проживає тут 7 глухих, у тому числі один ветеран, інші кімнати заселені за договором чуючими жильцями.

Відвідали ми й підприємство, де на 1­му поверсі працює один цех, а 2­й поверх закритий через економію освітлення та опалення. У той день, коли ми відвідали підприємство, тут шили утеплені куртки. В основному цеху працюють 37 осіб з порушеннями слуху, а ще 3 глухих чоловіки — на розкрійній дільниці.

 

Хоча Кам’янець-Подільський цікавий своєю історією, за браком часу ми не встигли оглянути його древні мури й фортецю. Пізно ввечері змогли зазирнули лише до Кафедрального костелу...

Покидали цю гостинну землю ми зі спокійною душею: у ветеранських справах тут все гаразд, а глухі особи похилого віку знаходяться під опікою уважних і чуйних людей. Так тримати, подоляни!

 

Г. МЕРЕЖКО.

 

Сохранить







газета Наше Життя

На землі Поділля

2016-11-22
УТОГ / Не старіють душою ветерани https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2016-11/1478792540_20161019_115640.jpg

Поїздка до Хмельницького для перевірки постановки роботи обласної Ради ветеранів УТОГ планувалася кілька разів, але з об’єктивних причин відкладалася.

Сохранить

газета Наше Життя