Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Кам’янському ПОГ «ПАРУС-МЕТИЗ» УТОГ» –– 85 років

Кожне підприємство в системі УТОГ має свою історію та віхи розвитку. Але головним залишається вклад робітників цих підприємств, котрі, попри безліч перешкод і бар’єрів, працювали та продовжують працювати на благо своїх рідних підприємств.


У 2020 році Кам’янському ПОГ «ПАРУС-МЕТИЗ» УТОГ» виповнилося 85 років з дня заснування. В далекому 1935 році постановою Центрального правління УТОГ № 2 від 15 січня було зареєстровано учбово-виробничий комбінат УТОГ (наше місто тоді мало назву Кам’янське). Метою створення підприємства було сприяння працевлаштуванню громадян з порушеннями слуху та мовлення, навчання їх професії, надання допомоги в професійній, трудовій і соціальній реабілітації, підвищення ними свого загальноосвітнього, професійного і культурного рівня, отримання максимуму інформації, сприяння розширенню їх світогляду та духовного світу.

Починалося підприємство зі скромного сарайчика на краю міста, де розташувалася майстерня з ремонту побутового інвентарю й де працювали особи з інвалідністю зі слуху, здебільшого –– приїжджі з сільської місцевості. На базі цієї майстерні був створений Кам’янський (Дніпродзержинський) учбово-виробничий комбінат УТОГ, першим директором якого було призначено нечуючу Раїсу Степанівну Ривкінд. Спочатку колектив нараховував близько 30 осіб.

У 1936 році за рішенням Міністерства соціального забезпечення УРСР старе підприємство було ліквідовано і натомість організовано виробництво цвяхів. Як сировина використовувалися відходи дроту й електродів. Знаряддям виробництва були ручні ножиці для різки дроту на мірні відрізки, шматки рейок, призначені для вправлення дроту.

У 1937 році, також майже вручну, силами робітників було побудовано нове приміщення дільниці — це дозволило розширити виробництво цвяхів кустарним способом. І лише в 1940 році підприємство отримало два півавтомати для висаджування цвяхів, з’явився й кустарний волочильний стан. Директорами підприємства в ці роки були Р.С. Ривкінд (1936–1941 рр.) і К.В. Сидоров (1941 р.). У ті ж роки підприємство одержало нову земельну ділянку, де й розташовується досі.


У роки Великої Вітчизняної війни, в період окупації, працівникам вдалося зберегти частину обладнання підприємства.

В перші роки після звільнення міста від окупантів підприємством керували В.Ф. Сиротенко (1943–1944 рр.), К.Г. Задорожний (1944–1945 рр.), Ф.Л. Ширкін, М.С. Фрісман, а з 1947 року директором Дніпродзержинського УВП УТОГ став Н.Н. Одінцов. У період його роботи з 1962 р. почалося будівництво навчально-виробничого комбінату: побудовано дільницю металевих виробів, кріпильну та механічну дільниці, адміністративно-побутовий корпус, майстерні, склади, котельню, гуртожиток на 50 місць, житловий будинок на 60 квартир. Обіймаючи посаду майже 30 років, Н.Н. Одінцов домігся перетворити невелику артіль у досить розвинуте на той час підприємство.

З 1977 року посаду директора обіймав В.В. Суббота. На підприємстві продовжувалося технічне переозброєння виробництва –– встановлено 40 цвяхових автоматів, 7 нових волочильних станів німецького виробництва.

На початку 90-х років відбулося освоєння нових видів продукції — шиферних цвяхів, побудовано склади готової продукції, склад обладнання, гараж, випалювальне відділення. У 2000-х роках керівництвом підприємства було знайдено рішення для розвитку — відмова від податкової пільги, вихід на зовнішні ринки збуту. Внаслідок цього підприємство отримало новий поштовх до свого економічного розвитку.

З квітня 2005 року та дотепер підприємство очолює О.В. Суббота, син В.В. Суботи. За цей період підприємство зберегло здобутки попередніх поколінь і продовжує свої традиції: було побудовано власний магазин «ПАРУС», склад зберігання тари й обладнання, відремонтовано гаражі, перекрито дахи підприємства та гуртожитку, виконано ремонти побутових приміщень, освоєно нові види продукції — сітку рабицю, єршоні та гвинтові цвяхи, дріт малих діаметрів.


На підприємстві відмовилися від щавлення катанки та перейшли до технології ламання циндри — і це дало велику економію коштів. На звільнених площах власними силами побудовано випалювальні печі. Придбано новий американський верстат для шліфування фільєрів (волоків), встановлено два нових котли для опалення адміністративно-побутових приміщень, механічної та кріпильної дільниць, повністю замінено асфальтне покриття території на бетонне, забетоновано підлогу в основних цехах, придбано вилкові навантажувачі — підприємство розвивається далі.

У 2005–2007 роках випуск готової продукції рідко був меншим за 1500 тонн на місяць, а інколи сягав до 2000 тонн (за проєктної потужності 1000 тонн на місяць). Експортували цвяхи та дріт у Грузію, Азербайджан, Туреччину, Росію, Білорусь, Литву, Польщу, Угорщину, Румунію, Молдову, Болгарію, було відправлення навіть у Танзанію.

Сьогодні, попри всі економічні труднощі як в галузі металевих виробів, так і в країні в цілому, керівництво та робітники підприємства на чолі з директором О.В. Субботою й надалі роблять усе для збереження та розвитку підприємства –– це й оптимізація витрат, і пошуки шляхів виходу з кризи, і нова продукція, й нові проєкти. Підприємство завжди буде домівкою, куди глуха людина може прийти по допомогу, будь то працевлаштування, місце в гуртожитку чи порада — тут вона завжди отримає захист.

Щиросердо вітаємо всіх працівників і ветеранів, котрі працювали та працюють на підприємстві, з ювілейною датою — 85-річчям з дня його заснування. Ми вдячні їм за тяжку та сумлінну працю, відданість підприємству та розуміння. З надією дивимося у світле майбутнє та зичимо всім міцного здоров’я, успіхів у трудовій царині.




Ігор РЕВЕНКО,
заступник директора з кадрів і соціальних питань
Кам’янського ПОГ «ПАРУС-МЕТИЗ» УТОГ»



газета Наше Життя

Кам’янському ПОГ «ПАРУС-МЕТИЗ» УТОГ» –– 85 років

2020-07-22
УТОГ / На підприємствах УТОГ https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2020-07/1595334329_h-_temp_prohdna-uvp.jpg
Кожне підприємство в системі УТОГ має свою історію та віхи розвитку. Але головним залишається вклад робітників цих підприємств, котрі, попри безліч перешкод і бар’єрів, працювали та продовжують працювати на благо своїх рідних підприємств.
газета Наше Життя