19 февраля – годовщина трагической и героической гибели призера Дефлимпийских игр 19-летнего Дмитрия Максимова. Студент столичного финансово-экономического колледжа, серебряный и бронзовый призер чемпионата мира по дзюдо среди спортсменов с нарушениями слуха, серебряный и бронзовый призер Дефлимпийских игр 2013 года в Софии, кавалер ордена «За заслуги» третьей степени Дима Максимов ходил на

На столі, на вишитому рушнику — велике фото Галини Савівни Швець і Миколи Павловича Нирова. Добрі, лагідні, мудрі очі цієї подружньої пари навіть зі світлини випромінюють тепло.

Юність — це юність: зібралася дівчина до школи, а тут розбитна подружка нашіптує, що сьогодні йде дуже хороша кінокартина. Пропустиш — чекай, коли вона ще з’явиться. А школа нікуди не дінеться... Їй 18 чи 20. І є в неї товариш. Найкращий. Самий-самий. Ображається, що вона для нього ніколи не має часу: все школа та школа, щоб її..! Вагається дівчина: туди йти чи сюди? І вирішує, як підказує

Перш ніж навести уривок з листа І.О. Соколянського, подам історичну довідку про «Буквар» Т.Г. Шевченка. У 1858—1960 роках на Україні почався рух за просвіту широких мас населення. В ряді міст було організовано недільні школи. Виникла велика потреба у навчальній літературі, особливо українською мовою. Тому Тарас Шевченко восени 1860 року в Петербурзі уклав «Букварь Южнорусскій»...

Задумана форма роботи з педагогами мала стати початком операції по видаленню злоякісної пухлини з організму колективу. Вона ж мала й обезболити цю операцію. — Ці уроки, я думаю, будемо проводити в середу, в учительський день. Перший урок проведу я. Тему уроку повідомляти не буду: вчителі повинні знати свій предмет не гірше за учнів, а урок розрахований на учнів. Наступний урок — ваш. Тему можете

Як не згадати таку цікаву особистість, як Пет­ро Панч! Дізнавшись, що Іван Соколянський товаришував з українським письменником Петром Йосиповичем Панчем, я звернувся до нього листом, щоб він чимось допоміг у створенні музейної кімнати І.О. Соколянського. На що письменник відгукнувся, написавши:...

Надя часто мріяла про свій перший урок. Уява малювала подробиці й картини — милі й дорогі. В тих мріях бачила себе подібною до своїх колишніх улюблених вчителів — сміливою, впевненою, уважною до кожного учня. Горіла бажанням якнайшвидше передати їм усе, що знала сама. Але найголовніше залишилося поза її мріями: як саме вона передаватиме своїм учням знання? Та й як могла мріяти про те, чого ще не

21 сентября 2014 года Бондаренко Галине Александровне — первому директору Артёмовского УПП УТОГ, исполнилось бы 100 лет. Это была единственная среди неслышащих Украины женщина, которая не только основала предприятие УТОГ, но и проработала в должности его директора 33 года.

Дружні взаємини мав Іван Соколянський і з Юрієм Смоличем, з яким мені довелося мати ділові контакти щодо створення музейної кімнати І.О. Соколянського при педінституті в Києві, де я навчався. Зокрема, під час нашого з ним листування, Юрій Смолич надіслав три мініатюрні спогади про Івана Опанасовича.

Вінниця полюбилася Надії з першого по­­г­ляду. Місто тонуло в зелені. Не вулиці — алеї парку. Дівчатами-чепурушками сором’язливо виглядали з садків невеликі охайні будиночки. В порівнянні з Харковом Вінниця здалася Надії великим гарним селом, полонила душу дивним затишком своїх вулиць і скверів.