Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Важливо давати дорогу молодим

Під час підготовки цього інтерв’ю, зважаючи на нинішній «карантинний» час, ми звернулися з проханням про допомогу до виконувача обов’язків голови Івано-Франківської обласної організації УТОГ Д.О. Шенеленка. Денис Олександрович оперативно виконав наше прохання, за що ми йому дуже вдячні.


— Доброго дня, шановні читачі газети «Наше життя»! Хочу вас познайомити з шанованою людиною — ветераном нашого Товариства, Почесним членом УТОГ Марією Максимівною Пашник, яка багато років працювала в Українському товаристві глухих, має величезний досвід і досягнення в роботі. Ми всі поважаємо Марію Максимівну і завжди раді зустрітись з нею, поділитися новинами і порадитися з різних питань.

Маріє Максимівно, розкажіть, будь ласка, яким був початок Вашого життєвого шляху?

— Я народилась в Івано-Франківській області. Спочатку навчалась у масовій школі свого рідного села Надорожна Тлумацького району, а пізніше перейшла до Чернівецької спецшколи для слабкочуючих дітей. Після закінчення школи вступила до Івано-Франківського професійно-технічного училища з пошиву верхнього одягу, а потім працювала в ательє мод швачкою 6 розряду.



— А як Ви стали брати участь у діяльності Українського товариства глухих?

— У нашому ательє були глухі прасувальники, які розповіли про мене в Будинку культури УТОГ. Невдовзі директор БК Ольга Дмитрівна Фуга та глуха художня керівниця Ольга Дмитрівна Бабінова завітали до ательє та запросили мене до Будинку культури УТОГ. Так я стала членом нашого Товариства, проводила роботу в БК, брала активну участь у художній самодіяльності.

Наш колектив виступав на різних заходах, виїжджав в інші області України і до столиці. Саме в Києві на загальноукраїнських заходах я побачила, як багато в нашому Товаристві талановитих глухих людей. Це мене дуже надихало до творчості.

— Творчість — це добре. А ще Ви працювали в системі УТОГ і брали активну участь у громадському житті Товариства…

— Так, мені запропонували роботу на Івано-Франківському підприємстві УТОГ. Я була швачкою, потім — контролером ВТК, лекальницею.

У 1988 році побачила в газеті «Наше життя» оголошення про набір до спецгрупи для глухих у Київському інституті культури імені О. Корнійчука, на заочне відділення. І хоча тоді у мене вже була сім’я і двоє маленьких дітей, вирішила вступати, успішно склала іспити і з задоволенням навчалася, отримавши диплом з культурно-просвітньої роботи.

У нашій групі було 28 студентів з різних областей України, багато хто з них потім працював на різних посадах в нашому Товаристві.

Коли навчалася в інституті, мене запросили до ЦП УТОГ для розмови з головою Товариства Ю.П. Максименком і спеціалістом з питань освіти глухих Н.В. Іванюшевою, які запропонували мені перейти на роботу до Будинку культури УТОГ. Далі я набувала досвіду на посаді голови Івано-Франківської ТО УТОГ, а у серпні 1993 року на обласній звітно-виборчій конференції мене обрали головою обласної організації УТОГ.

Я вже досить добре знала цю роботу, але вагалася, чи погоджуватися на таку відповідальну й нелегку посаду. Проте перший заступник голови УТОГ Ганна Михайлівна Мережко заявила рішуче: «Нам потрібні кадри! Саме для того, щоб працювати з людьми і для людей, Центральне правління УТОГ добилося, щоб в інституті створили вашу групу». Я зрозуміла її з півслова: треба працювати.

Як новообрана голова, з хвилюванням вперше їхала на нараду голів обласних організацій до столиці. Проте переймалася даремно: мене зустріли доброзичливо, допомогли, підтримали. Допомагали в роботі і працівники нашої обласної організації. Першою чергою хочу вдячним словом згадати Зіновія Миколайовича Гуменюка, який був головою облорганізації УТОГ, а потім став заступником директора нашого підприємства.

Марія Максимівна Пашник,
директор Івано-Франківського БК УТОГ Ольга Дмитрівна Фуга
і Василь Петрович Пашник

Хочу подякувати також чудовому перекладачу жес­тової мови Валентині Василівні Кураченковій та інструктору у справах глухих Людмилі Олексіївні Горевій, які багато в чому допомогли мені в роботі.

Загалом хочу сказати, що була задоволена тим, що працювала серед людей і для людей. Хоча було нелегко — такий вже час тоді настав, і не лише на Івано-Франківщині, а й по всій Україні. Але в нас у Товаристві проводилась правильна робота з кадрами — ми відчували дружнє плече, разом шукали вихід зі скрутного становища на семінарах і нарадах. І як би важко не було, відчували підтримку і мали надію, що в майбутньому зможемо успішно працювати. І працювали.

— Що найбільше згадується з досвіду роботи головою обласної організації УТОГ?

— Я не можу виділити щось одне, вважаю, що вся робота важлива і старалась виконувати все, що було необхідно. Прагнула продовжувати справу попередників, зокрема Раїси Павлівни Дубинської, за якої наша організація була відома успіхами в різних напрямах діяльності.

З того, чим довелося мені зайнятися першочергово, хочу згадати ремонт Будинку культури УТОГ та інших приміщень. Це було на часі і вимагало багатьох зусиль.

— Як Ви оцінюєте роботу обласної організації УТОГ сьогодні?

— Я задоволена, що зараз на посаді голови працює виконувачем обов’язків Денис Олександрович Шенеленко.

Він вперше прийшов до нас 8 років тому, висловив бажання працювати в системі УТОГ і попросився на роботу до Коломийської ТО УТОГ, навчався, отримав вищу освіту, а потім прийшов до обласної організації на стажування.

Переконавшись, що Денис Олександрович успішно пройшов це випробування, я вирішила поступитись місцем. Багато моїх друзів пропонували почекати звітно-виборчої конференції, але я вирішила, що поки молода людина має бажання — треба давати їй дорогу. Чому б ні? Адже поруч робочий колектив — дружний, досвідчений, та й я завжди допоможу.


— Дякую, Маріє Максимівно, хоча Ви вже на заслуженому відпочинку, але часто приходите до Будинку культури УТОГ, переймаєтеся справами, допомагаєте порадами.

— Я хочу побажати Денису Олександровичу успіхів. Впевнена, що він з роботою справиться, у нього є свої плани на її оновлення за основними напрямами. Мене радує, що він добре знає техніку й сучасні технології. Бажаю Денису Олександровичу і всьому колективу, щоб і в подальшому вони відчували свою відповідальність перед членами УТОГ, продовжували нашу святу справу на благо нашого Товариства!

— Спасибі Вам, Маріє Максимівно, за теплі слова і побажання, а також за участь в інтерв’ю.

А всім читачам щиро зичу, щоб ми й надалі всі разом розвивались, прямували тільки вперед, попри всі перешкоди і труднощі. Разом ми — сила! А з нами живе і буде жити УТОГ!




Денис ШЕНЕЛЕНКО



газета Наше Життя

Важливо давати дорогу молодим

2020-08-28
Люди нашого Товариства / Відео https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2020-08/medium/1598513356_intervju-pashnik2.jpg Під час підготовки цього інтерв’ю, зважаючи на нинішній «карантинний» час, ми звернулися з проханням про допомогу до виконувача обов’язків голови Івано-Франківської обласної організації УТОГ Д.О. Шенеленка. Денис Олександрович оперативно виконав наше прохання, за що ми йому дуже вдячні.
газета Наше Життя