Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Успішні з УТОГ: Тетяна Кривко

Героїнею сьогоднішнього інтерв’ю у продовженні розпочатої нещодавно теми стала Тетяна Олександрівна КРИВКО, яка наразі обіймає важливу та нелегку посаду першого заступника голови Центрального правління Українського това­риства глухих. Про її роботу в УТОГ читайте далі у нашому інтерв’ю.

— Тетяно Олександрівно, поділіться, як Ви вперше прийшли до УТОГ?

— Товариство глухих у моєму житті, не­зважаючи на те, що мама все своє трудо­ве життя працювала на УВП УТОГ, з’явило­ся завдяки настанові однієї людини, яка зу­стрілася на моєму життєвому шляху саме тоді, коли прийшов час визначатися, що ро­бити далі, куди йти, чим займатися, опісля спроби здійснити мамину мрію — бути на­рівні з чуючими людьми…

Це був психолог на прізвище Рокутов з Українського державного дослідницького інституту медико-соціальних проблем ін­валідності у місті Дніпро, куди мене напра­вили після чергового відвідування МСЕК. Його слова на той момент визначили мою подальшу долю — я прийшла в УТОГ, пере­ступивши поріг Рівненської обласної орга­нізації.

Іншими словами, я прийшла в УТОГ то­му, що хотіла працювати. Зверніть увагу: не заробляти гроші, а саме — працювати.

— Розкажіть про обійману Вами поса­ду та шлях до неї.

— Шлях до посади… Якщо Ви маєте на увазі прагнення кар’єрного росту тощо, то цього не було. Було лише бажання працю­вати та вчитися, вчитися і працювати, при­носити своєю роботою та знаннями якусь користь людям. Колись мені запали в душу такі слова: «Щоб світ став кращим, потріб­но щоб кожна маленька людина на кожному маленькому місці добре робила свою ма­леньку справу». Не було думок обійняти ке­рівну посаду, було лише прагнення — зро­бити щось краще… Вже коли стала голо­вою обласної організації, з’явився принцип: «Найголовніше в нашій роботі — це люди­на». Не можу сказати, що завжди виходило налагодити контакт з тими, хто приходив до мене або в обласну організацію. Ні, не завжди… Але завжди було щире прагнен­ня зрозуміти людину та допомогти їй, вико­ристовуючи всі наявні засоби та можливо­сті, звісно, лише в рамках закону. Можливо, саме тоді прийшло усвідомлення, що не все у світі просто і доступно людям, не кожен працівник державної установи чи організа­ції насправді хоче щиро допомогти людям… Багато чого залежить саме від нас самих.

З розуміння, що УТОГ — це не просто соціальна установа, куди можна прийти й поскаржитися, отримати допомогу у ви­рішенні своїх питань, а й просто провести свій вільний час, виникло намагання ство­рити в тій організації, яку очолювала, ком­форт та затишок, щоб глухій особі було приємно приходити в будь-який підрозділ УТОГ, а також створити належні умови ро­боти для працівників організації.

Як Вам працюється першим за­ступником голови ЦП УТОГ?

— Працювати на цій посаді непросто, це велика самовіддана праця та повна відда­ча себе певній меті та ідеї. Це готовність брати на себе відповідальність не тільки за себе, а й за цілу спільноту осіб з пору­шеннями слуху в Україні, відповідальність за кожен свій вчинок, це прагнення зміни­ти щось в нашій державі на краще, зробити більше для людей. Переконана, що наша праця у Центральному правлінні УТОГ має приносити користь на благо глухої осо­би. Це трошки схоже на популізм, але без нього, без якоїсь світлої ідеї не буде й ру­ху вперед. І ще при цьому всьому потрібно залишатися і членом своєї родини, якій я вдячна за надану мені можливість працю­вати тут.

— Тетяно Олександрівно, якими є Ва­ші основні завдання? З якими трудно­щами доводиться стикатися?

— Завдань дуже багато і всі вони мають одну мету — зробити так, щоб життя осіб з порушеннями слуху було кращим. Щоб спільнота глухих була такою складовою українського суспільства, з якою рахують­ся всі, і яка бере активну участь у розбу­дові та становленні Української держави. Може це трошки пафосно, але, якщо ми матимемо можливість сказати своє ваго­ме слово і зможемо реалізувати себе — це значить багато. Але все це залежить не від когось, а від нас самих, в залежно­сті від того, чи хочемо ми залишатися осо­бами з інвалідністю, які викликають жаль, чи ж хочемо реалізовувати себе, розвива­ти свою спільноту, робити світ доступним для нас та наших дітей… Дуже хочеться, щоб всі ми перестали звинувачувати КО­ГОСЬ у своїх проблемах, чекати, що ХТОСЬ має зробити так, щоб було добре кожному з нас, а натомість ОБ’ЄДНАЛИСЯ ЗАРАДИ НАС САМИХ.

Нині у частини глухих існує переконання: «Я — глухий, а значить мені повинні всі: по­винен УТОГ, повинна держава, повинен ро­ботодавець, повинні вчителі, повинні зреш­тою всі…» і мало хто думає «А що повинен я? Що я можу? А ще краще — «Я МОЖУ!»

В щоденній роботі доводиться займати­ся багатьма справами — від прийому чле­нів УТОГ, надання роз’яснень та консуль­тацій до реалізації досить-таки амбітних проектів, які покликані вдосконалити вико­нання тих завдань, які прописані в Статуті Українського товариства глухих. Це коор­динація роботи обласних організацій з чле­нами УТОГ на місцях, це контроль за реа­лізацією статутних завдань та виконанням планових показників. Повірте, без планів і контролю не буде якісної організації робо­ти на місцях. Основним завданням зараз, напевне, є впровадження нових цікавих проектів, які вкотре підтвердять потужний потенціал УТОГ, зроблять життя його членів більш комфортним, а суспільство — ще на один маленький крок доступнішим.

Труднощі в роботі… Мабуть, це обме­женість часу та власних фізичних можли­востей. Шкода, що я не робот та не можу працювати 24 години на добу без відпо­чинку. Крім того, як будь-яка людина, під­даюся стресам, а це теж впливає на пра­цездатність. А стреси від чого? Від того, що не вдається часом щось зробити швид­ко, що цікава думка, яка зародилася в го­лові, раптом кудись зникла, залишивши відчуття легенького натяку на щось вже невловиме, але таке потрібне… Стрес від людей, які не розуміють і навіть не хочуть розуміти потреб глухих.

— Чим для Вас є робота в УТОГ?

— Реалізацією свого потенціалу та чудо­вою можливістю зробити щось справді по­трібне для спільноти глухих в Україні.

— Хто з особистостей УТОГ є для Вас прикладом?

— Мені зараз складно відповісти на це питання. Чомусь останнім часом та й по су­ті ніколи не було прагнення бути схожим на когось. Я лише роблю те, що я можу і вмію.

— І, наостанок, що для Вас значить бути успішною людиною?

— Бути успішною людиною — це перш за все вміти брати на себе відповідальність. Це вміння приймати поразки та власні не­доліки. Це тверда позиція та перекона­ність у правильності своїх кроків. І найго­ловніше в цій справі — бути відкритим та залишатися Людиною.

— Тетяно Олександрівно, дякуємо Вам за інтерв’ю! Успіхів Вам у нових починан­нях та реалізації всього запланованого!


М. АНДРІЄНКО




газета Наше Життя

Успішні з УТОГ: Тетяна Кривко

2018-02-20
УТОГ / Люди нашого Товариства https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2018-02/medium/1518905628_dsc_2702.jpg

Героїнею сьогоднішнього інтерв’ю у продовженні розпочатої нещодавно теми стала Тетяна Олександрівна КРИВКО, яка наразі обіймає важливу та нелегку посаду першого заступника голови Центрального правління Українського това­риства глухих. Про її роботу в УТОГ читайте далі у нашому інтерв’ю.

газета Наше Життя