Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Успішні з УТОГ: Ігор Ревенко

Ми неодноразово публікували дивовижні історії успіху багатьох відомих глухих людей і продовжуватимемо й надалі такі публікації. За прикладами, які свідчать про успіхи та досягнення людей з порушеннями слуху, далеко ходити й не треба, бо багато живих прикладів є зовсім поряд, у нашому Товаристві. Тож ми розпочи­наємо ще одну серію публікацій про наших членів УТОГ, котрі досягли успіхів, ста­ли висококваліфікованими спеціалістами, здобули цікаву професію та працюють у системі Українського товариства глухих.


Сьогодні ми публікуємо нашу бесіду із заступником директора Кам’янського ПОГ «ПАРУС-МЕТИЗ» УТОГ» Ігорем Ревенко, який взяв участь в урочистостях до ювілею «НЖ» як переможець конкурсу «Моя перша зустріч з газетою».

— Ігоре, як Ви вперше прийшли в УТОГ?

— До 2003 року я навіть гадки не мав про існування УТОГ. Знав, що в Житомирі є школа-інтернат для дітей з порушеннями слуху. Мої батьки були проти мого навчан­ня в спеціалізованому закладі, тому я му­сив ходити до масової школи, добре вчи­тися та ввічливо поводитися, щоб мене не виключили з неї. Десь рік чи два був на випробувальному терміні. Так і провчився до 10-го класу. Коли постало питання мо­го майбутнього, задля подальшого безоп­латного навчання у виші батьки прийняли рішення, що я маю закінчити школу-інтер­нат та вивчити жестову мову. Тому в 2003– 2004 навчальному році я перейшов до 12 класу Березівської спецшколи для слабко­чуючих дітей в Житомирській області. Тоді й вступив до УТОГ. Хоча вступив — це гуч­но сказано, точніше, отримав членський квиток і все. Вивчати жестову мову їздив до Житомирського обласного будинку культури УТОГ. У тому ж році взяв участь у першому конкурсі «Ерудит» у Києві, де на власні очі переконався, якою потужною є Всеукраїнська громадська організація «Українське товариство глухих» і яку цікаву роботу вона проводить. Зараз трохи жал­кую, що раніше не прийшов в УТОГ.


— Сьогодні Ви працюєте на керівній посаді, але ж шлях до цього був досить тривалим…

— Так, з квітня 2017 року я працюю на по­саді заступника директора з навчально-ви­ховної роботи та соціальних питань Кам’ян­ського ПОГ «ПАРУС-МЕТИЗ» УТОГ». Мій шлях до неї почався в далекому 2009 році. Тоді я закінчив Національну металургійну академію України та отримав диплом спеці­аліста за фахом «Економічна кібернетика». В Академію до нас, п’ятикурсників, приходила колишня голова Дніпропетровської облас­ної організації УТОГ Л.Ю. Орищенко, вона й порекомендувала мені піти на співбесіду до Дніпродзержинського УВП УТОГ (зараз — ПОГ «ПАРУС-МЕТИЗ» УТОГ»). Так я потрапив на це підприємство учнем слюсаря-інстру­ментальника. За півроку мене було пере­ведено техніком з обліку метизної дільниці. На цій посаді я пропрацював 7 років, і коло обов’язків щороку розширювалося: брався за всі завдання, які ставило переді мною ке­рівництво. І ось вже 8 місяців я вирішую пи­тання як заступник директора з НВР та СП.

— Як працюється на підприємстві? Які Ваші основні завдання у роботі? З якими складнощами стикаєтесь та як їх долаєте?

— Відверто скажу, що працювати на по­саді заступника директора з НВР та СП ду­же важко, але й неймовірно цікаво. Щодня відкриваєш для себе щось нове. Намагаю­ся все послідовно вивчати, а, якщо вдаєть­ся, то й покращити. Основні мої завдання — це здійснення виховної, організацій­но-масової, культурно-масової та реабілі­таційної роботи серед робітників підпри­ємства. Основним об’єктом моєї роботи є людина. Тож маю постійно бути людяним та об’єктивним в ухваленні рішень. Люди­ну потрібно уважно вислухати, максималь­но роз’яснити можливі варіанти і запропо­нувати оптимальний для неї.

Головні труднощі, з якими я стикаюсь, це поки що відсутність досвіду. Через брак ча­су мушу робити одночасно багато справ: поки одну розібрав, вже додалося три-чо­тири нові. Як кажуть: вік живи, вік учись і вік трудись. Добре, коли пліч-о-пліч працю­ють відмінні фахівці, доброзичливі колеги, у яких можна перейняти досвід, які завжди допоможуть, дадуть слушну пораду чи осо­бисто посприяють розв’язанню питання.

— Ігоре, чим для Вас є робота в УТОГ?

— Наразі я виконую й обов’язки голови первинної організації УТОГ на нашому під­приємстві, а також є членом президії Дні­пропетровської обласної організації УТОГ. Отже, можна сказати, що робота в УТОГ для мене — це певною мірою самопожертва. Крім роботи на підприємстві доводиться приділяти багато часу на підготовку до різ­них культурно-масових та спортивних захо­дів УТОГ, брати в них активну участь. Проте я не шкодую — УТОГ став моїм світом.

— Хто з особистостей УТОГ є для Вас прикладом для наслідування і чому?

— В УТОГ дуже багато видатних особи­стостей. Виділяти нікого не буду. Наголошу тільки, що кожна особистість з порушення­ми слуху, яка реалізувала свій потенціал, вже сама по собі заслуговує на повагу та є прикладом для наслідування: будь то зви­чайний робітник, котрий відпрацював на під­приємстві УТОГ майже все своє життя, чи спортсмен — призер Дефлімпійських ігор.

— І наостанок: що для Вас значить бу­ти успішним у житті?

— Успіх можна тлумачити по-різному. Залежить від амбіцій і цілей конкретної людини. Хтось успіх асоціює з грошима, хтось — з якимись досягненнями. Особи­сто для мене бути успішним в житті — це бути в гармонії із собою та навколишнім світом, ставити перед собою цілі та долати перешкоди для їх досягнення.

— Дякуємо Вам, Ігоре, за цікаве спілку­вання! Бажаємо Вам нових досягнень та гарної й злагодженої роботи!

М. АНДРІЄНКО





газета Наше Життя

Успішні з УТОГ: Ігор Ревенко

2017-12-11
УТОГ / Люди нашого Товариства https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2017-12/medium/1512844788_revenko_1.jpg

Ми неодноразово публікували дивовижні історії успіху багатьох відомих глухих людей і продовжуватимемо й надалі такі публікації. За прикладами, які свідчать про успіхи та досягнення людей з порушеннями слуху, далеко ходити й не треба, бо багато живих прикладів є зовсім поряд, у нашому Товаристві. Тож ми розпочи­наємо ще одну серію публікацій про наших членів УТОГ, котрі досягли успіхів, ста­ли висококваліфікованими спеціалістами, здобули цікаву професію та працюють у системі Українського товариства глухих.

газета Наше Життя