Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

І.О. Соколянський в колі українських письменників 3

 

Продовження. Початок тут и тут.

 

Дружні взаємини мав Іван Соколянський і з Юрієм Смоличем, з яким мені довелося мати ділові контакти щодо створення музейної кімнати І.О. Соколянського при педінституті в Києві, де я навчався. Зокрема, під час нашого з ним листування, Юрій Смолич надіслав три мініатюрні спогади про Івана Опанасовича.

 

Юрій Смолич. Фото 1967 р.

 

Так, в листі до мене від 9 січня 1972 року, Юрій Корнійович дає чітку і стислу характеристику І.О. Соколянському. Наводжу зміст цього листа:

«Шановний Валентине Євгеновичу!

Листа Вашого одержав. Добру справу Ви робите, що створюєте музей Івана Опанасовича. Це була з усіх поглядів достойна людина: добра серцем, тонка душею і багата розумом, та що казати — це була людина рідкісна вдачею і геніальна. Вклад його в науку колосальний. Шкода, що я не фахівець і не вмію визначити обсяг та глибину його вкладу.

 

Малюнок художника Л. Гритчина до розділу «Вишня»
з книги Юрія Смолича «Розповідь про неспокій».

 

Ви просите написати для музею невеличкий спогад про Івана Опанасовича. В моїй книзі «Розповідь про неспокій» (видання 1968 року у видавництві «Радянський пи­сьменник»), у великому розділі «Вишня» (про Остапа Вишню) є великий шмат про Івана Опанасовича. Гадаю, що годиться для куточка в музеї. Написати ще щось не зможу з різних причин, поміж яких найголовніші дві: надмірне перевантаження й тяжка недуга — нещодавно виписався після кількамісячного лежання в лікарні. Фотографію з відповідним написом прикладаю до цього листа.

Щасти Вам у Вашій прекрасній справі! Ю. Смолич.»

А на звороті світлини з автографом Юрій Корнійович залишив такий напис: «Меморіальному музею І.О. Соколянського — геніального вченого, високодостойної людини, товаришувати з яким мав щастя. Ю. Смолич».

 

Юрій Корнійович Смолич (1900—1976) — український письменник, Герой Соціалістичної Праці; з 1921 по 1924 рік — актор різних театрів; 1924 р. вийшла перша його збірка оповідань «Кінець міста за базаром». Був членом «Гарту», Вільної академії пролетарської літератури. З 1934 р. — член Спілки письменників СРСР. Очолював Товариство культурних зв’язків з закордоном (1961—1976), депутат Верховної Ради УРСР (1975 р.). Автор понад 40 збірок оповідань та повістей, романів, памфлетів проти українських визвольних змагань, діячів Української Народної Республіки («Світанок над морем» (1956 р.), «Мир хатам, війна палацам» (1958 р.), «Реве та стогне Дніпр широкий» (1960 р.). Особливої популярності набули автобіографічні твори.

 

Зворушливий коротенький спогад про Івана Опанасовича Юрій Смолич залишив у вище­згаданій книзі, зокрема, у розділі «Вишня», з якого подаю:

«Соколянський! Іван Опанасович Соколянський — славнозвісний вчений, рятівник десятків і сотень сліпих, глухих і німих, колись — директор колонії сліпоглухонімих у Харкові на вулиці Трінклера, геніальний новатор, що вмів навчати сліпого розпізнавати кольори, глухого — розпізнавати гаму, німого — передавати свої думки іншим. Нині (зима сорок третього року) — професор у Московському інституті сліпоглухонімих».

На такій оптимістичній ноті звучать думки Юрія Смолича про Івана Соколянського.

 

Професор І.О. Соколянський розмовляє з вихованкою Ю. Виноградовою
в московській лабораторії сліпоглухонімих. Фото 50-х років минулого століття.

 

Далі буде.







газета Наше Життя

І.О. Соколянський в колі українських письменників 3

2014-10-19
УТОГ / Люди нашого Товариства https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2014-10/1413261585_sokolyanskiy-rozmovlyaye-z-vihovankoyu_.jpg

Дружні взаємини мав Іван Соколянський і з Юрієм Смоличем, з яким мені довелося мати ділові контакти щодо створення музейної кімнати І.О. Соколянського при педінституті в Києві, де я навчався. Зокрема, під час нашого з ним листування, Юрій Смолич надіслав три мініатюрні спогади про Івана Опанасовича.

газета Наше Життя