Нарешті, після літнього затишшя, пожвавилася участь у фотоконкурсі газе­ти «Наше життя» — «Світ очима нечуючих».

Колектив театру-студії «Маska» Жито­мирського БК УТОГ під керівництвом ре­жисера-постановника та автора компози­ції М. Ткачука декілька місяців напружено готувався до участі у ювілейному, 15-му Міжнародному фестивалі «чудових театрів», який 11—15 вересня 2017 року від ­бувся у м. Тчев, Польща.

На дворі дощ, а в приміщенні Бродівської ТО УТОГ, що на Львівщині, затишно, тепло та бага­толюдно. 24 вересня тут зібрались близько 100 осіб, щоб відзначити Міжнародний день глухих.

24 вересня у Білоцерківському будинку культури УТОГ панував піднесено-гамірний настрій. З натхненням готувалися до захо­ду і дорослі, і діти, тому що в цьому році ми ще й відзначаємо ювілейну дату — 100-річ­чя Київської організації УТОГ. Напередодні велика група членів Білоцерківського ТО УТОГ їздили до міста Києва, де в Культур­ному центрі УТОГ відбувся урочистий ве­чір і святковий концерт,

Жмеринська територіальна організація УТОГ об’єднує 340 осіб. Це жителі нашого міста, Барського, Муровано-Куриловець­кого, Шаргородського, Тиврівського та Жмеринського районів Вінницької області. Виконує обов’язки голови територіальної організації Олексій Колесник.

Міжнародний день глухих у м. Києві 24 вересня проходив під гаслом «Почути кожного». Цьогоріч основними здобутками нечуючих стали:

16 сентября в столице Республики Бела­русь — Минске прошел ІІІ Международный фестиваль КВН, в котором приняло участие 7 команд из разных стран и городов, вклю­чая сборную Украины под названием «Исключение из правил».

В первом полугодии газета «Наше життя» очень порадовала меня своим интересным и богатым содержанием, в прямом смысле помогала жить и дышать. Желаю газете еще большего расцвета во втором полугодии 2017 г.!

З газетою «Наше життя» я познайомилася на початку 90­х років, дякуючи світлій пам’яті Сушко Лесі Миколаївни, яка на той час працювала бібліотекарем Луцького БК УТОГ. Від неї я дізналася, що це газета, яку видає наша громадська організація і вона єдина в Україні пише про людей з порушеннями слуху. З того часу я потоваришувала з «НЖ» і читаю її від першої і до останньої сторінки.

С возрастом человек стареет, дряхлеет и иногда просто жалко на него смотреть. А «НЖ» с начала 2017 года явилась обновленной, молодой, красивой, обворожительной, захватывающей — как 50 лет назад, когда она была новорожденной… Одним словом, «НЖ», ты — супер!