Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Життя — для добрих справ

  08/03/2020     59      Paul    

На конкурс «Учитель, перед іменем твоїм»


Народилася Ніна Гнатівна Секачева 31 березня 1922 року в Донецьку (Сталіно), в багатодітній родині Сезонових. У трирічному віці Ніночка захворіла і втратила слух. Вся сім’я терпляче займалася з нею, вчила її зчитувати слова з губ.

У 1929 році, коли молодший брат Вітя пішов у перший клас загальноосвітньої школи, Ніна намагалася ні в чому не відставати від нього. Вчителька, бачачи її бажання вчитися, повела її до директора школи і попросила зарахувати до себе в клас цю глуху дівчинку. Так, разом з братом Вітею, Ніна закінчила 4 класи загальноосвітньої школи.

У 1934 році батьки дізналися про існування спеціальної школи для глухих в селі Селидове Донецької області (нині це місто). Ніна з любов’ю згадувала прекрасних вчителів і вихователів цієї маленької, затишної школи з хорошими майстернями. Незабаром її перевели в старший клас Луганської школи-інтернату для глухих дітей.

У передвоєнні роки, коли у Товаристві глухих не вистачало грамотних кадрів, Ніна була вчителем у школі з ліквідації неписьменності серед глухих при Калінінському райвно м. Донецька. У той же час вона працювала учнем ретушера у портретній майстерні.

Незабаром Ніна стала студенткою Кудинівського робітфаку під Москвою. Навчалася вона з великим бажанням і будувала великі плани на майбутнє, але війна обірвала всі її мрії.

Сім’я Ніни евакуювалася до Петровська Саратовської області, де дівчина почала працювати вчителем малювання в школі для глухих дітей, а у вільний час вела активну діяльність серед людей з порушеннями слуху, які, як могли, допомагали фронту.

Там же, в Петровську, вона зустріла свого одно­курс­ника з робітфаку Сергія Секачева, який працював на військовому заводі, і незабаром стала його дружиною. У молодій сім’ї з’явилися дочка і син.

Після відступу німців з Ростова батьки Ніни вирішили переїхати до Новошахтинська Ростовської області. Слідом за ними переїхали і Секачеви з дітьми. Сергій, як хороший фахівець, був прийнятий на шахту № 7, а Ніна працювала художником клубу шахти «Західна-Капітальна».

Учні любили свою вчительку так само, як і вона їх. Вона вчила їх думати, бути терплячими в будь-яких життєвих ситуаціях, вміти розуміти і прощати людей

Незабаром, щоб бути ближче до Товариства глухих, сім’я Секачевих переїхала до Ворошиловграда (нині Луганськ). У цей важкий час, коли ще тривала війна, відчувався брак педагогічних кадрів, і Ніна Гнатівна стала вчителем у вечірній школі для нечуючої молоді, а також вела гуртки при Будинку культури УТОГ. Учні любили свою вчительку так само, як і вона їх. Вона вчила їх думати, бути терплячими в будь-яких життєвих ситуаціях, вміти розуміти і прощати людей.

У 1953 році її чоловіка перевели на роботу в Сталінський УВК (нині — Донецьке ВП «Електромагніт»), і Ніна Гнатівна почала працювати в школі № 4 для глухої робітничої молоді. Вона брала участь в роботі Товариства глухих, обиралася членом правління міського відділу УТОГ.

До самого виходу на пенсію Ніна Гнатівна працювала вчителем, потім була вихователем гуртожитку.

В кінці життя вона жила одна і, попри похилий вік, сама справлялася з домашніми справами. Ніна Гнатівна прагнула не відставати від життя: читала газети, цікавилася подіями, що відбуваються навколо. І намагалася допомогти людям, яких любила і які її любили. І, звичайно, першою чергою, її думки і турботи були про близьких, рідних людей: дітей, онуків, правнуків.




Раїса БИКОВСЬКА



газета Наше Життя

Життя — для добрих справ

2020-03-08
УТОГ / Конкурси https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2020-02/1582796583_sekacheva-nina-ignatevna_.jpg Народилася Ніна Гнатівна Секачева 31 березня 1922 року в Донецьку (Сталіно), в багатодітній родині Сезонових. У трирічному віці Ніночка захворіла і втратила слух. Вся сім’я терпляче займалася з нею, вчила її зчитувати слова з губ.
газета Наше Життя