Ще один гарний ювілей відзна­чається цими днями: молоду, але промовисту дату — 25-річчя з дня заснування — святкує Спортивна федерація глухих України.

Поза всяким сумнівом, вплив СФГУ на життя та розвиток глухих у нашій країні й у нашому Товари­стві є вагомим, бо основним та ключовим завданням для Спорт­федерації є розвиток спорту глу­хих. І протягом усього свого існу­вання, своїми перемогами, до­сягненнями та успіхами СФГУ до­водить значущість своєї діяльно­сті, і ми впевнені, буде доводити ще не один рік.

А як все починалося? Ще у 1992 році, у буремні та нелегкі для кра­їни часи «перебудови», ентузіа­сти на чолі з Василем Павловичем Сандугеєм прийшли до важливо­го та доленосного для багатьох глухих спортсменів рішення про необхідність створення незалеж­ної загальнонаціональної органі­зації, яка повністю займатиметь­ся спортивним життям глухих… Отже, 1992 рік став роком на­родження громадської організа­ції «Спортивна федерація глухих України». Того ж року СФГУ було прийнято до Європейської спор­тивної організації глухих та Між­народного спортивного комітету глухих з правом участі у всіх між­народних змаганнях, що прово­дяться під їх егідами.

Дебютувала наша збірна на міжнародній арені на XVII Всесвіт­ніх літніх іграх глухих у 1993 році, що проходили в м. Софія (Болга­рія), та здобула 2 золота, 4 срібла і 2 бронзи, а у загальнокомандно­му заліку посіла 13 місце. Відто­ді, з кожними наступними зма­ганнями на міжнародних аренах, збірна команда під керівництвом Спортивної федерації глухих України досягала все вищих і кра­щих результатів, перемагала та встановлювала світові рекорди, поступово, крок за кроком вибо­рюючи звання однієї з найсильні­ших збірних світу. І це звання во­на з гідністю несе й по цей день!

Так, у 2001 році на Дефлімпіаді у м. Рим (Італія) наші спортсмени посіли 4 загальнокомандне міс­це серед 85 країн-учасниць, а вже наступної Дефлімпіади 2005 року, що проходила в Австралії, в містах Мельбурн та Баллараті, представ­ляючи країну лише у 8 видах спор­ту, наша збірна здобула 51 на­городу різного ґатунку, посівши перше загальнокомандне місце у світі, залишивши позаду команди сильних країн-суперниць…

Відтоді збільшилась кількість спортсменів і з’явились нові ви­ди спорту, а суперники теж стали сильнішими. Та попри все Спор­тивна федерація глухих України впевнено та цілеспрямовано веде наших спортсменів до перемог. І ось вже третю Дефлімпіаду по­спіль збірна України займає 2 за­гальнокомандне місце у світі!

А скільки було здобуто світо­вих рекордів! Деякі з них навіть до цього часу не перевершив ніхто. А скільки разів лунав гімн України на змаганнях за першість Європи чи світу, коли на п’єдестал става­ли наші спортсмени й майорів си­ньо-жовтий прапор, сповіщаючи про нові перемоги!

Л.Ф. Касіцький

В.П. Сандугей

Команда України — переможець міжнародного турніру
з футболу серед молодших команд, Німеччина, жовтень 1992 р.

На урочистому відкритті XVII Всесвітніх літніх ігор глухих, Болгарія 1993 р.

У щоденній кропіткій праці й ке­рівництва СФГУ, і спортсменів з порушеннями слуху промайнули 25 років. Здавалось би, молода дата, та все ж визначний ювілей, що говорить про стабільність, впевненість у майбутньому та гарні перспективи.

І від імені всієї спільноти Україн­ського товариства глухих прези­дія ЦП УТОГ надіслала Спортивній федерації глухих на чолі з прези­дентом СФГУ Л.Ф. Касіцьким щи­рі вітання з ювілеєм, побажала процвітання та перемог у майбут­ньому і подякувала керівництву та спеціалістам СФГУ за те, що завдяки їх напруженій роботі світ говорить про сильну і незалежну спортивну державу Україну, а не­чуючі мають змогу успішно й ре­зультативно реалізувати себе в ще одній цікавій сфері діяльності.

У истоков создания СФГУ

Вместе с В.П. Сандугеем у истоков создания СФГУ стоял Иван Петрович КУЛАКОВ. Мы обратились к нему с просьбой о не­большом интервью.

— Как возникла идея созда­ния СФГУ?

— В июле 1991 года в г. Влади­мире проходил 4-й чемпионат Ев­ропы по легкой атлетике. Глухие спортсмены Украины принимали участие в этом чемпионате в со­ставе сборной СССР. В вопросе формирования сборной команды СССР со стороны Москвы всегда был необъективный подход к дру­гим республикам СССР, в том чис­ле и Украины. Руководство Центрального правления ВОГ стара­лось больше брать в сборную ко­манду российских спортсменов.

На этот чемпионат должно бы­ло приехать руководство Евро­пейской спортивной организа­ции глухих (EDSO) и большин­ство руководителей спортивных федераций глухих Европы. Это была прекрасная возможность встретиться с ними, не выезжая за пределы СССР, и поднять во­прос об участии глухих спортсме­нов Украины в чемпионатах Евро­пы отдельной командой.

— Как все начиналось?

— При поддержке Центрально­го правления УТОГ и Украинской спортивной федерации глухих (тогда это была ведомственная ор­ганизация УТОГ) В.П. Сандугеем и мною были подготовлены письма на имя руководства EDSO с прось­бой о принятии Украины в члены этой организации. При встрече с руководством EDSO мы получили информацию о том, что с этим во­просом необходимо обратиться в Международный спортивный ко­митет глухих. Также мы получили разъяснение о процедуре вступления. Нам было сказано, что у нас нет шансов на вступление в члены Международного спортивного ко­митета глухих. Согласно их уста­ву членство дается только одной спортивной организации глухих от каждой страны. От СССР такой ор­ганизацией был Российский спор­тивный союз глухих. Тем не менее после возвращения в Киев, мы от­правили запрос в Международный спортивный комитет глухих. При этом сослались на Организацию Объединенных Наций (ООН), где Украина была полноправным чле­ном этой организации. К сожале­нию, это не помогло и мы получили отказ в членстве.

— Как вам все-таки удалось реализовать эту идею?

— В декабре 1991 года разва­лился СССР и Украина получила независимость. Мы повторно от­правили запрос в Международ­ный спортивный комитет глухих и получили позитивный ответ. Те­перь предстояла очень трудная работа: выбор делегатов, прове­дение установочной конферен­ции, утверждение Устава и выбо­ры руководства новой организа­ции. К нам присоединился Нико­лай Павлович Дмитрук. Была ока­зана помощь со стороны УТОГ, Министерства спорта Украины, профсоюзов. В короткие сроки была проведена подготовка и 13 апреля 1992 года была создана новая независимая спортивная организация — Спортивная фе­дерация глухих Украины и ее пер­вым президентом стал Василий Павлович Сандугей.

М. АНДРІЄНКО