Дефлімпіада 2017: емоції, враження, спогади

Ми продовжуємо розповідь про Дефлімпійські ігри, але цього разу розповімо про те, що залишилось у пам’яті кожного, хто був присутнім на Іграх у турецькому Самсуні, — про емоції, враження та спогади.
САМСУН
Вперше ми побачили Самсун з вікон літака — і ось що запам’яталося: місто розташоване на березі Чорного моря і простяглося на велику відстань вздовж берега… До речі, Самсун є одним з важливих міст-портів у Туреччині, має вагоме адміністративно-економічне значення для країни та є одним з найбільших міст на чорноморському узбережжі. Вже з вікон автобуса було видно, яка це мальовнича місцевість: з одного боку — синє море, з іншого — гори.

З першого погляду було зрозуміло, що організатори ретельно підготувалися до Ігор: скрізь були розвішані банери, плакати, постери, навіть розміщені скульптури у вигляді спортсменів з різних видів спорту, які сповіщали про те, що саме Самсун приймає Дефлімпійські ігри!
ПАТРІОТИЗМ
Також запам’яталося й те, наскільки турки пишаються тим, що вони є громадянами Туреччини і те, як для них було важливо приймати Дефлімпійські ігри — практично скрізь майорів яскраво-червоний прапор Туреччини: не лише на змаганнях, на яких, до речі, збиралася велика кількість турецьких вболівальників, а й на дахах будинків, балконах, автівках тощо.
ЛОГОТИП ДЕФЛІМПІАДИ
Творці логотипу Дефлімпійських ігор гарно попрацювали, створивши такий символ, що увібрав у себе стільки цікавих значень! Якщо розглядати малюнок руки з вказівним пальцем, то вона символізує глухих, які мають зв’язок між собою через жестову мову. Між пальцями стиснутий листяний прут, який являє собою оливкову гілку. Кольори листя відповідають кольорам олімпійських кілець. Ця гілка символізує союз народів, що живуть у мирі й дружбі під час Ігор. Зображення руки у формі полум’я символізує Олімпійський вогонь.
Також цей малюнок руки розглядається, як зображення квітки у формі тюльпана, що є національним символом у турецькій культурі з епохи Османської імперії.
А ще логотип можна розглядати як символ птаха — фазана, який є символом Самсуна.
Ще один цікавий факт: у жестовій мові назва Самсуна має сленг — «тютюн».
ТАЛІСМАН — ЧАКИР
Саме так назвали талісман ХХІІІ Дефлімпійских ігор — ляльку в традиційному чоловічому чорно-білому одязі місцевого регіону. Цей талісман було обрано шляхом голосування на офіційному веб-сайті Ігор. Привертало увагу до себе й число 55, що було враховане в дизайні костюму Чакира. Чому саме 55? Як виявилось — «55» — це автомобільний код міста. Ось такий тонкий штрих, що ще раз нагадував про місце проведення Дефлімпіади — Самсун.
ЯК ЖИЛОСЯ СПОРТСМЕНАМ
Місця перебування всіх спортсменів, а їх було близько 3500 з різних куточків світу, були розкидані по всьому Самсуну: в центрі міста або ж на околицях. Наші спортсмени протягом Дефлімпіади знаходилися на приємній, мальовничій околиці міста, недалеко від одного з університетів Самсуна. Це були дев’ятиповерхові готелі гуртожиткового типу, яких всього нараховувалося 4, та головний адміністративний корпус, в якому поміж адміністрації та актових залів, розміщувалися їдальня, пральня, зона відпочинку та бібліотека.
У кожній кімнаті розташовувалося по 3 особи, а самі кімнатки були невеличкими, але приємними, затишними та компактними. До речі, сусідами нашої збірної були представники Бразилії, Франції, Тайбея, Японії, Азербайджану та багатьох інших країн. І, до речі, українська делегація була одною з найчисленніших.
ХАРЧУВАННЯ
Перше, що кидалося в очі — величезні черги на вході до їдалень, бо вхід до них був суворо за перепустками. Якщо чесно, харчування могло бути й кращим… Кожного дня на шведському столі було практично одне й те ж саме, і що прикро, були відсутні гарячі супи. Ну щось подібне до супу було, та не настільки звичне для наших українських шлунків. Тому не дивно, що вже за кілька днів однотипного харчування багато хто теплим словом згадував запашний наваристий український борщик з сальцем та цибулькою… А ось фрукти — дині, кавуни та персики — розліталися немов гарячі пиріжки.
БЕЗПЕКА — ПОНАД УСЕ
Враховуючи останні політичні події, багато хто переймався безпечністю перебування у Туреччині, оскільки в новинах неодноразово звучали повідомлення щодо терактів та вибухів. Тому господарі прискіпливо підготувалися, забезпечивши повний контроль усіх заходів. На вході до готелів, в яких розміщувалася наша збірна, була охорона з металошукачами, наче в аеропорту, а прохід на територію готелю здійснювався виключно за електронними перепустками, які можна було отримати лише в акредитаційному центрі. Подібні ситуації були й при входах до спортивних майданчиків чи стадіонів.
ЗМАГАЛЬНІ МАЙДАНЧИКИ
Всією територією Самсуна під час проведення Дефлімпіади курсували великі автобуси з логотипом «ДІ». Вони призначені були для того, щоб відвозити-привозити спортсменів та тренерів до необхідних їм пунктів. Чому ж так? Тому що спортивні майданчики та стадіони були розміщені далеко один від одного. Як от, наприклад, від готелю, де мешкали наші спортсмени, до головної арени, де відбувалося відкриття змагань, їхати автобусом треба було близько години. А що вже казати про тих, у кого був змагальний день? Спортсменам доводилося іноді прокидатись рано-вранці, аби вчасно доїхати до спортивного майданчика.

ПЕРША ПЕРЕМОГА
У перший змагальний день першу медаль, перше золото нашій збірній приніс стрілок Олександр Костик. І ця перемога була знаковою та важливою для всіх наших спортсменів — адже це було свого роду знамення вдачі та гарного початку! І справді, інші наші перемоги не змусили себе довго чекати — кожного дня на п’єдестал переможців ставали наші спортсмени, здіймався синьо-жовтий прапор нашої країни…
«ВАША ПІДТРИМКА — НАША ПЕРЕМОГА»
Саме з таким гаслом невпинно працював штаб нашої збірної під керівництвом Валерія Михайловича Сушкевича. Не знаючи відпочинку, працівники штабу кожного дня проводили велику роботу, яка зазвичай є непомітною, але охоплює почуття великої вдячності, коли розумієш, скільки всього їм доводилося робити задля того, щоб наша збірна могла отримати підтримку держави, взяти участь у змаганнях, поїхати на збори, бути забезпеченою одягом, екіпіровкою, вчасно отримувати премії та заохочення тощо. І приємним стимулом для всіх спортсменів було те, що біля штабу висів великий прапор України з підписами та найкращими побажаннями від керівників нашої держави — зокрема від Президента країни Петра Порошенка, а також щодня, з приводу кожної здобутої нагороди прикріплювались на спеціальній дощці привітальні листи від вищих керівників нашої країни, які кожен міг бачити кожного дня, таким чином відчуваючи підтримку з рідної землі.
ЗАГАЛЬНОМЕДАЛЬНІ ПІДСУМКИ
21 раз гучно лунав переможний Гімн України, коли наші золоті переможці здобували найвищі нагороди. Цього року Україна посіла 2 місце у загальнокомандному підсумку, залишивши позаду себе багатьох суперників.
НЕВТОМНІ МЕДИКИ
Напевне, неможливо уявити собі досягнення спортсменів без підтримки медичного штабу, який теж розміщувався на одному з поверхів готелю, у якому мешкали українці. Лікарі Анна Алфьорова, Олена Максимова, Олег Сурков, Андрій Шмуригін, масажисти Валентин Кузьменко, Юрій Засенко, Роман Мельник, Вікторія Олійник, Тарас Паюк, Олексій Обуховський, Олександр Саєвський, Олег Гейко — це імена тих людей, які завжди допомагали спортсменам у будь-яких ситуаціях, повертали сили та рятували від втоми, виснаження та крепатури. Щира та безмежна подяка їм!
ЕМОЦІЇ
І неможливо було стримати сліз, коли наш прапор вкотре переможно здіймався над іншими… Неможливо було спокійно дивитись на те, з якими силами, якою витримкою та жагою до перемог наші спортсмени йшли до фінішів, долаючи свої хвилювання, переживання, страх, упередженість суддів, сильних суперників, доводячи, що українські спортсмени — найсильніші та найкращі.
Переможних моментів було багато… Ось один з таких у жіночому командному дзюдо. Фінал з Росією. П’ять українок проти п’яти росіянок. Рахунок — 2:2. Вирішальний бій Оксани Кравченко з російською спортсменкою. Часу залишалося все менше й менше і ось нарешті наша Оксана поклала на лопатки суперницю, і здавалося б, ось вона — наша перемога, та прискіпливі судді не зараховували очки. Бій продовжувався. Оксана знову взяла верх над росіянкою, та знову судді не оголосили нашої перемоги. Не пасуючи перед складнощами, не зважаючи на велику втому та борючись з останніх сил, Оксана і втретє поборола суперницю, чим остаточно та беззаперечно підтвердила блискучу перемогу України.
Такі моменти, такі перемоги були не просто особистими перемогами спортсменів — це перемоги всієї України, всіх українців, що вдома вболівали, хвилювались та чекали з перемогою.
ХВИЛЮВАННЯ ЗА РІДНИХ ТА БЛИЗЬКИХ
А ви знаєте, що серед спортсменів багато таких, що пов’язані між собою рідними, кровними, сімейними узами? І уявляєте собі, скільки хвилювань та переживань за своїх близьких, коли вони виходять на змагання? Яскравим прикладом була Інна Мажара, котра не приховувала сліз та емоцій в той час, коли її рідна сестра Віта Гаврілова змагалася у фіналі. Так, у такі моменти за дорогих людей хвилюєшся більше, ніж за самого себе. І кожен спортсмен знав, що вдома за них хвилювалися, переживали, вболівали їхні батьки, чоловіки-дружини, діти, брати й сестри… І ця підтримка відчувалася, попри всі відстані!
ВРАЖАЮЧІ МОМЕНТИ
У підсумку варто сказати, що кожен з спортсменів на цій Дефлімпіаді в певній мірі був переможцем, навіть якщо й не пощастило здобути медалі. Бо це була перемога в першу чергу над собою, над своїми сумнівами, переживаннями, хвилюваннями, невпевненістю… Це важливі змагання в житті кожного спортсмена, бо вони подарували не тільки радість перемог, здійснення мрій та незабутні, вражаючі моменти, а й розуміння того, що все найкраще у кожного з нас попереду, що був подоланий ще один нелегкий етап спортивних змагань і що попереду — ще більше роботи над собою, тренувань, підготовки до нових змагань та до нових перемог. Бо все лише тільки починається!

ТРОХИ ЦІКАВОГО ПРО ТУРЕЧЧИНУ
Турецька республіка — країна, що лежить в Азії між Чорним і Середземним морями, межує на сході з Вірменією, Грузією й Іраном, на південному сході — з Іраком і Сирією, на заході — з Грецією й Егейським морем, на північному заході — з Болгарією.
Девіз — «Yurtta Sulh, Cihanda Sulh», що в перекладі означає «Мир батьківщині, мир всьому світові».
Прапор Туреччини являє собою червоне полотнище з білим півмісяцем і зіркою на ньому. В народі його називають Ай Їлдиз (Ay Yildiz). Червоний колір турецького прапора бере початок від Умара, правителя Арабського халіфату в 634—644 роках і завойовника Палестини, Єгипту та Месопотамії. У XIV столітті червоний колір став кольором Османської імперії. Півмісяць із зіркою — символ ісламу. До моменту свого розпаду в 1918 році Османська імперія мала прапор, де на червоному полотнищі тричі повторювалося священне зображення білих півмісяця і п’ятикутної зірки. 1923 року запропоновано теперішній прапор Турецької Республіки, а 29 травня 1936 року його затверджено офіційно Законом про Прапор.
Площа країни — 783 562 км.
Офіційна мова — турецька.
Столиця — Анкара.
Найбільше місто — Стамбул.
Валюта — турецькі ліри.
У Туреччині діє велика кількість мечетей — 78 000. Крім того, зареєстровано 321 громаду різних християнських вірувань і напрямків зі своїми церквами, діють 36 юдейських синагог, а також численні історичні культові споруди, які вважаються культурною спадщиною країни.
Перлиною турецької кухні крім м’ясних страв є солодощі, які обов’язково має спробувати кожен, хто подорожує Туреччиною — пахлава (або як кажуть місцеві — бахлава), ханимбегеї (цукати з каштанів), халва та відомий усьому світові лукум.
Туреччина користується величезною популярністю серед українських туристів. У цій країні є чудові пляжі, тепле море, прекрасні готелі, безліч цікавих пам’яток і розвинена туристична інфраструктура. До того ж, для громадян України діють спрощені правила в’їзду.
Місце | Країна | Золото | Срібло | Бронза | Всього |
1 | Росія | 85 | 53 | 61 | 199 |
2 | Україна | 21 | 42 | 36 | 99 |
3 | Корея | 18 | 20 | 14 | 52 |
4 | Туреччина | 17 | 7 | 22 | 46 |
5 | Китай | 14 | 9 | 11 | 34 |
6 | Японія | 6 | 9 | 12 | 27 |
7 | Іран | 5 | 9 | 20 | 34 |
8 | Венесуела | 5 | 5 | 8 | 18 |
9 | Кенія | 5 | 5 | 6 | 16 |
10 | США | 5 | 3 | 8 | 16 |
М. АНДРІЄНКО
СХОЖІ НОВИНИ





