Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Михайло Левицький: «Я вдячний долі за те, що маю можливість працювати в Товаристві глухих»

  21/11/2019     279      Paul    

Левицького Михайла Мусійовича не доводиться особливо представляти читачам нашої газети, як, врешті, і всього Українського товариства глухих.

Втративши в 20 років слух, він всю свою трудову діяльність пов’язує з УТОГ. З 1969 по 1985 рік він працював в КДВП «Контакт» УТОГ. Заочно у 1982 році закінчив Ленінградський відновлювальний центр Всеросійського товариства глухих та отримав кваліфікацію юриста.

11 грудня 1985 р. на пленумі правління Київського обласного відділу УТОГ його обрано головою обласного відділу. Вже з 13 грудня 1985 р. він офіційно очолює столичну організацію УТОГ. Має звання «Почесний член УТОГ», нагороджений багатьма відзнаками Товариства глухих, органів влади столиці та Київщини. У 2007 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник соціальної сфери України».

За вагомий внесок у розвиток та зміцнення України ім’я Левицького М.М. внесено до видання «Ювіляри України». Події та особистості XXI століття Інституту Біографічних Досліджень (випуск п’ятий, 2011 р.) та Довідниково-біографічного видання «Почесні імена України – еліта держави» (том 3, 2015 р.) як громадського діяча України.


Надаємо слово М.М. Левицькому:

«Добре пам’ятаю 11 грудня 1985 року, коли в приміщенні Київського облвідділу УТОГ по вул. Кустанайській, 2 відбувся позачерговий пленум правління, на якому голова ЦП УТОГ Шпак П.П. повідомив, що голова облвідділу Мережко Г.М. переходить на посаду першого заступника голови Центрального правління УТОГ та запропонував мою кандидатуру на посаду голови обласного відділу УТОГ. Отож, після звільнення з КДВП «Контакт» УТОГ з 13 грудня 1985 р. я офіційно приступив до виконання своїх обов’язків.

Я вдячний долі за те, що маю можливість працювати в Товаристві глухих. Тут проходило моє становлення як особистості, громадянина. А першими моїми наставниками на цьому шляху були відомі в нашому Товаристві люди: Криволапов І.Т., Трохимець О.О., колишні голови облвідділу; Губкін С.М. голова Київського міського відділу; Меркатун П.М., директор КДВП «Контакт» УТОГ.

Доброго слова і щирої подяки заслуговують ветерани УТОГ, з якими я працював тривалий час, а також вони входили до складу президії правління нашої організації, це Мережко Г.М., Овчаренко В.П. – тоді директор НВЦ УТОГ, Рибальченко М.П. – у колишній вчитель школи-інтернату № 6, Скурчинська В.З. – колись голова Київської ТО УТОГ, а зараз – голова Київської ради ветеранів УТОГ, Максименко Г.С. – колишня заст. директора СПКТБ УТОГ, Євтушенко Л.Й. – колишня голова Богуславської ТО УТОГ, Малютіна Н.М. – директор Білоцерківського БК УТОГ, Синельников В.З. – колишній директор СПКТБ УТОГ, Асріян А.М. – колишній директор Білоцерківського УВП УТОГ.

Особливу подяку хочу висловити Іванюшевій Н.В., Почесному члену УТОГ, з якою працював тривалий час. Завдяки цим людям та іншим наставникам я зрозумів глибоку істину: учитель не той, хто навчає, а той, у кого вчаться. І сам прагнув керуватись цією мудрістю.

За 30 років мені довелося працювати в різних умовах, які пов’язані саме з процесами державоутворення та розвитком нашого Товариства. Давайте згадаємо: спочатку була планова радянська система, потім перебудова, ринкова економіка, а зараз «маємо те, що маємо».

Київська організація УТОГ на етапах свого розвитку робила і робить все можливе для виконання статутних завдань Товариства.

Особлива увага приділяється вирішенню соціально-побутових проблем нечуючих членів УТОГ, їх працевлаштування, навчання. Саме в столиці були започатковані групи студентів з порушеннями слуху в супроводі перекладача жестової мови у професійно-технічних училищах та вишах. Вперше вирішили питання щодо забезпечення нечуючих технічними засобами реабілітації: факсами, мобільними телефонами, а пізніше і смартфонами.

Завдяки спільній співпраці з Київською, а згодом з обласною державними адміністраціями ми започаткували розробку та застосування програми «Турбота», яка сприяла вирішенню багатьох проблем осіб з порушеннями слуху та роботи підприємств УТОГ м. Києва та Київщини.

Я пишаюся нинішніми керівниками як: Гончаренко В.М., директор КЦ УТОГ; Тюхта Л.М., директор Білоцерківського ВП «Весна» УТОГ; Захарченко Т.Ю., директор СПКТБ УТОГ; Сумовська А.К., директор Білоцерківського БК УТОГ; Глазкова Л.В., голова Білоцерківської ТО УТОГ; Котова Т.І., голова Києво-Святошинської ТО УТОГ; Корнейчук О.К., голова Київської ТО УТОГ; Величко Н.М., голова Бориспільської ТО УТОГ, які разом з іншими працівниками УТОГ послідовно зміцнюють авторитет не тільки Київської організації, а й Товариства в цілому.

Можна було б наводити багато прикладів, що свідчать про високу організованість та активну громадську діяльність керівників підприємств та організацій УТОГ, учбових закладів і установ столиці та Київщини.

Також розумію, що не все було зроблено на «відмінно», та сам факт такої тривалої роботи багато про що говорить. Повірте, в умовах сьогодення працювати не легко та завдяки нашій спільній співпраці ми долаємо і долатимемо наявні проблеми.





Ірина СКОЛОТОВА



газета Наше Життя

Михайло Левицький: «Я вдячний долі за те, що маю можливість працювати в Товаристві глухих»

2019-11-21
Святковий настрій https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2019-11/1574330479_dsc_5880_.jpg  Левицького Михайла Мусійовича не доводиться особливо представляти читачам нашої газети, як, врешті, і всього Українського товариства глухих.
газета Наше Життя