Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Історія та сьогодення української сурдопедагогіки

Вітчизняна сурдопедагогіка, пройшовши тривалий і непростий шлях становлення, розвитку та визнання, продовжує рухатись вперед. Цьому сприяють не лише наукові розробки, діяльність громадських організацій, досягнення осіб з порушеннями слуху тощо. Значний внесок у її розвиток забезпечують спеціальні загальноосвітні навчальні заклади. По різному складалась їх доля: були злети і падіння, з’являлись та йшли у небуття. Проте, всі навчальні заклади для дітей з порушеннями слуху зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняної сурдопедагогіки та продовжують творити історію. 


Здійснимо короткий екскурс в історію та згадаємо заклади, які минулого року відзначили ювілейні дати: Ужгородська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради – 115 років, КНЗ «Житомирська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради – 90 років, КЗ «Сосницький навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради – 85 років, Новоушицька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Хмельницької обласної ради, КЗ «Острозька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради, КЗО «Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр «Сузір'я» ДОР» – 80 років, Кам’янець-подільський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр – 75 років, Комунального закладу «Одеська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат N 97 I-II ступенів» – 70 років, Сватівська обласна спеціальна загальноосвітня школа – інтернат – 55 років, КЗСОР Косівщинської спеціальної ЗОШ-інтернату Сумського району – 30 років, Хмельницька спеціальна загальноосвітня школа № 33 – 20 років.

2020 року виповнюється 215 років українській сурдопедагогіці. Також цей рік буде ювілейним для наступних закладів (в т.ч. і деяких, які тимчасово перебувають на непідконтрольній Україні території): Львівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Марії Покрови – 190 років, Навчальний заклад І-ІІІ ступерів «Навчально-реабілітаційний центр № 6» м. Києва – 120 років, Луганська школа-інтернат – 90 років, Болградська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів, Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр, Володимир-Волинська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат – святкують 75 років, Підкамінська спеціальна школа І-ІІІ ступенів з поглибленою професійною підготовкою – 70 років, Феодосійська спеціальна школа-інтернат – 65 років, Кропивницьке Навчально-виховне об’єднання № 3 «Спеціальна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дитячий садок» – 25 років.

Найвизначнішим, з найбагатшою історією та досвідом у навчанні дітей з порушеннями слуху є Львівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Марії Покрови. Цей заклад є одним з небагатьох в Україні, який пережив буремні часи революції та воєн і вже 190 років продовжує свою роботу. Згадаємо основні історичні віхи його діяльності.

Час заснування школи сягає 1828 року, коли невідомий доброчинець надав первісний капітал – 16000 флоринів. Дослідники встановили, що анонімним доброчинцем був австрійський єпископ Ян Міхал Леонгард. 4 жовтня 1830 року відкрився Галицький приватний інститут глухонімих Св. Трійці, у якому навчалися 10 вихованців.

Першим опікуном закладу був губернатор Галичини князь Лобковіц; першим директором (1830 - 1836 рр.) – о. Ян Гоффман; першим вчителем та вихователем – випускник Празького інституту глухонімих, чех Домінік Віхітіль.

З 1833 року Галицький заклад глухонімих розташувався у власній кам’яниці. Через її невідповідність до потреб виховного закладу її «замінили» на земельну ділянку по вул. Личаківській, 35. 1841 року на ній було споруджено власний будинок, розрахований для прийому 60 вихованців. Будинок оточував чудовий парк. Парк виконував кілька функцій: декоративну (з боку вул. Личаківської та центрального входу він мав вигляд регулярного парку), навчально-виховну (як садова ділянка для навчання майбутніх садівників), розважальну (як місце відпочинку, розваг, забав та гімнастичних вправ). 1880 року будівля була реставрована, 1894 року було добудовано два крила, 1899 року з добудовою третього поверху значно збільшилася корисна площа. Із зростанням кількості вихованців зростала кількість вчителів: тоді як 1830 року був лише один вчитель, то наприкінці ХІХ ст. – вже 13. З роботою в закладі пов’язана діяльність сурдопедагогів Антонія та Елеонори Мейбаумів. З 1895 по 1916 роки А. Мейбаум був директором школи та зробив значний внесок у її діяльність. У 1919-1935 рр. керівником закладу був Францішек Шайнер, який працював у ньому від 1898 року. Йому вдалося зберегти школу, незважаючи на нелегкі умови тривалої післявоєнної кризи. В період Другої світової війни вихованці закладу були вивезені директором школи Мічеславом Кемпою спочатку до с. Гребенів Сколівського району, а потім до м. Вроцлав (Польща). Заклад відновив роботу в липні 1944 року.

Нині в приміщенні унікального навчального закладу для дітей з порушеннями слуху на вул. Личаківській, 35 функціонує Львівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Марії Покрови. Тут навчаються діти з порушеннями слуху віком від 6-7 років зі Львова та області. Окрім загальноосвітніх дисциплін, учні навчаються основам професій; заклад пишається спортивними здобутками своїх вихованців. Протягом 20 років незмінним керівником школи був Юрій Миколайович Крамар, який спільно із колективом однодумців зробив великий внесок у розвиток закладу та навчально-виховної роботи.

Отже, ми маємо пам’ятати славні сторінки нашої історії. Вони підтверджують те, що спеціальні заклади для навчання дітей з порушеннями слуху на теренах України роблять значний внесок у розвиток вітчизняної сурдопедагогіки.




Шевченко В.М.
кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник
Відділу освіти дітей з порушеннями слуху
Інституту спеціальної педагогіки і психології
імені Миколи Ярмаченка НАПН України



газета Наше Життя

Історія та сьогодення української сурдопедагогіки

2020-02-05
Освіта / Сурдопедагогічна сторінка https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2020-02/1580832855_lvvska-specalna-zagalnoosvtnja-shkola-nternat-maryi-pokrovi.jpg Вітчизняна сурдопедагогіка, пройшовши тривалий і непростий шлях становлення, розвитку та визнання, продовжує рухатись вперед. Цьому сприяють не лише наукові розробки, діяльність громадських організацій, досягнення осіб з порушеннями слуху тощо. Значний внесок у її розвиток забезпечують спеціальні загальноосвітні навчальні заклади. По різному складалась їх доля: були злети і падіння, з’являлись та йшли у небуття. Проте, всі навчальні заклади для дітей з порушеннями слуху зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняної сурдопедагогіки та продовжують творити історію.
газета Наше Життя