Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Звернення учасників ювілейної зустрічі з нагоди 15-річчя го «Об’єднання Нечуючих Педагогів»

Президентові України П.О. Порошенку, Міністрові освіти і науки України Л.М. Гри­невич, Уповноваженому Президента України з прав дитини М.М. Кулебі, Прези­дентові Національної академії педагогічних наук України В.Г. Кременю


Учасники ювілейної зустрічі Об’єднання нечуючих педагогів, що відбулася 27 жовт­ня 2017 р. у м. Києві за участі близько 40 членів Об’єднання нечуючих педагогів — педагогічних працівників спецшкіл-інтер­натів для дітей з порушеннями слуху, інших навчальних закладів, членів ВГОІ «Україн­ське товариство глухих», звертаються до Вас, шановні Петре Олексійовичу, Ліліє Ми­хайлівно, Миколо Миколайовичу та Василю Григоровичу, з приводу вирішення наболі­лих проблем спеціальної освіти для дітей, які мають значні порушення слуху.

Учасники зустрічі висловили стурбова­ність тим, що некомпетентні дії окремих по­садових осіб на місцях можуть негативно вплинути на долю найнезахищенішої кате­горії дітей, які мають інвалідність зі слуху.

Зокрема, Розпорядженням Кабінету Мі­ністрів України від 09.08.2017р. № 526-р було схвалено Національну стратегію ре­формування системи інституційного догля­ду та виховання дітей на 2017—2026 роки, яка обговорювалася, зокрема, на засідан­ні Міжвідомчої комісії з питань охорони ди­тинства.

Мета цієї стратегії — проживання дитини в сім’ї. Вона передбачає поетапну реалізацію:

  • I етап (2017—2018 роки) — розроблення та прийняття нормативно-правових актів; підготовка та перепідготовка фахівців, які працюють з дітьми з інвалідністю.
  • ІI етап (2019—2024 роки) передбачає скорочення кількості шкіл-інтернатів та кількості дітей, які в них виховуються та на­вчаються.

На підставі цього розпорядження школи-ін­тернати для нечуючих та слабкочуючих дітей отримали вказівку деяких представників міс­цевої влади в областях з 2018 року в перший клас дітей не приймати. Чиновники вважають, що такі діти мають навчатися за інклюзивною програмою у звичайних масових школах.

Об’єднання нечуючих педагогів (ОНП) висловлює категоричну незгоду з цією позицією представників місцевої влади, які не є спеціалістами у галузі спеціаль­ної освіти і не мають ніякого права руйну­вати існуючу систему навчання та вихо­вання глухих і слабкочуючих дітей в Укра­їні, яка нараховує вже понад 200 років.

Члени ОНП, серед яких переважну біль­шість складають педагоги-практики, які са­мі свого часу навчалися у спеціальних шко­лах, а деякі — в умовах звичайних загально­освітніх шкіл (тобто інклюзивно), і на влас­ному життєвому досвіді знають всі позити­ви і негативи навчання за цими двома ме­тодами, звертається до Вас, шановні Петре Олексійовичу, Ліліє Михайлівно, Миколо Миколайовичу та Василю Григоровичу, з проханням не допустити погіршення ситуа­ції у галузі спеціальної освіти в Україні.

Вважаємо, що вкрай важливо виважено поставитися до внесення змін до існуючо­го порядку навчання дітей з порушення­ми слуху. Адже в інклюзивних класах дітям зі значною втратою слуху навчатися дуже важко, а деяким — зовсім неможливо. Крім того, серед наших учнів є діти, які, крім ін­валідності зі слуху, мають різні складні па­тології, які не дозволять їм вільно себе від­чувати серед здорових дітей.

Ситуація ускладнюється ще й тим, що відсутність слуху у таких дітей потребує особливих методик донесення усної інфор­мації, яка є для глухих дітей недоступною, на відміну від дітей з іншими вадами здо­ров’я (порушеннями зору, опорно-рухово­го апарату, розумового розвитку). На жаль, в Україні дуже мало спеціалістів зі знанням української жестової мови, яка є найкра­щим і найдоступнішим джерелом інформа­ції для нечуючої дитини, без застосування якої вона не може навчатися повноцінно.

До речі, Об’єднання нечуючих педагогів схвалює прийняття нового Закону про осві­ту, у якому зазначається, що «особам з по­рушеннями слуху забезпечується право на навчання жестовою мовою та на вивчення української жестової мови». Надалі чекає­мо прийняття Закону про українську жесто­ву мову, який наразі проходить узгодження і має усунути багато перешкод, які заважа­ють повноцінному застосуванню україн­ської жестової мови у навчальному процесі та в інших важливих ситуаціях.

Ми згодні з тим, що в сучасних складних умовах утримання інтернатів обходиться державі дуже дорого, тому на підставі влас­ного життєвого та педагогічного досвіду пропонуємо:

  • на кожен регіон залишити одну шко­лу-інтернат, в основному, для жителів сіль­ських місцевостей, маленьких містечок, для дітей з неблагополучних сімей, сиріт тощо;
  • зберегти всі інші спеціальні школи в області, змінивши їх на статус без пристав­ки «інтернат», тобто для місцевих дітей, які будуть щовечора повертатися додому, до батьків;
  • для учнів спецшкіл знайти можливість виділити спеціальні автобуси, які будуть привозити та розвозити дітей зі школи;
  • при прийнятті рішень стосовно скоро­чення і закриття закладів спеціальної освіти для дітей з порушеннями слуху залучати до обговорення цих змін такі громадські орга­нізації як ВГОІ «Українське товариство глу­хих», ГО «Об’єднання нечуючих педагогів», а також батьківський актив та педагогічний колектив спецшкіл;
  • забезпечити подальше проведен­ня роботи зі збереження системи закладів спеціальної освіти для дітей з порушення­ми слуху і надання їм кадрової, фінансової та іншої допомоги;
  • сприяти розповсюдженню у суспіль ­стві і ЗМІ, серед виконавців відповідних рі­шень, державних службовців тощо інфор­мації стосовно негативного впливу та непо­правних наслідків руйнації системи спеці­альної освіти осіб з порушеннями слуху.

Висловлюємо впевненість, що завдяки цим виваженим крокам, переважна біль­шість дітей з проблемами слуху будуть навчатися у сприятливому для їхнього розвитку середовищі, що має важливе значення для їх самосвідомості та само­реалізації, і разом з тим вони не будуть відірвані від сім’ї. Водночас, у разі, якщо родинні обставини не дозволяють нада­ти дітям з порушеннями слуху доступ до освіти, цю функцію мають, як і раніше, ви­конувати спецшколи-інтернати.

Звертаємо Вашу увагу на те, що через не­пристосованість масових навчальних закла­дів до потреб учнів з порушеннями слуху на практиці трапляються непоодинокі випадки, коли кохлеарно імплантовані діти та діти з по­рушеннями слуху після навчання у початко­вих класах масової школи приходять (повер­таються) до 5—6 класів спецшкіл із значним відставанням у розвитку та відставанням в отриманні знань, оскільки в умовах масової школи через відсутність належних умов були позбавлені повноцінного доступу до навчаль­ної інформації та вільного міжособистісного спілкування. Зайве казати, що такі педаго­гічно занедбані діти — це ганебне явище, яке свідчить про неготовність масових освітніх закладів в Україні до інклюзивно­го навчання дітей з порушеннями слуху.

Хочемо особливо наголосити, що ре­тельно вивчений нами досвід функціону­вання за кордоном закладів з інклюзив­ним навчанням для дітей з проблемами слуху (тих, хто має невелику втрату слуху) свідчить, що ефективне й якісне інклюзив­не навчання цієї категорії дітей можливе при достатній кількості спеціально навче­них педагогів, які обов’язково повинні зна­ти специфіку таких дітей та українську же­стову мову для вільного спілкування з ними.

У відповідності з наявним міжнародним досвідом, в інклюзивних класах, де навча­ються діти з проблемами слуху, мають пра­цювати також спеціально підготовлені по­мічники вчителя (тьютори), які будуть су­проводжувати цих дітей і допомагати їм у разі потреби перекладом уроків україн­ською жестовою мовою, написанням стис­лих конспектів лекцій, додатковим роз’яс­ненням незрозумілих тем тощо. Класи, де навчаються такі діти, мають бути оснащені спеціальною технікою (індукційні петлі, під­силювачі звуку тощо). Поки цього немає зі зрозумілих причин (перш за все, через від­сутність коштів), ні про яке масове інклю­зивне навчання навіть дітей з незначни­ми порушеннями слуху не може бути й мови.

Висловлюємо велику надію, що завдяки вдумливому підходу до цієї важливої проблеми вдасться уникнути непоправних по­милок у підході до реформування системи спеціальної освіти в Україні, підвищення якості її діяльності та створення умов для повноцінної інтеграції осіб з інвалідністю у суспільство.

З повагою, учасники зборів ГО «Об’єднання нечуючих педагогів»



Звернення учасників ювілейної зустрічі з нагоди 15-річчя го «Об’єднання Нечуючих Педагогів»

Освіта / Сурдопедагогічна сторінка https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2017-11/medium/1510305122_onp-podtverzhdennaya-emblema-1.jpg

Президентові України П.О. Порошенку, Міністрові освіти і науки України Л.М. Гри­невич, Уповноваженому Президента України з прав дитини М.М. Кулебі, Прези­дентові Національної академії педагогічних наук України В.Г. Кременю