Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Світ глухих стає ближчим спільноті УКУ

Кафедра загальної та соціальної педагогіки Українського католицького університету (УКУ) у співпраці із Канадсько-українським альянсом для глухих та слабочуючих провели в кінці червня черговий 27 літній табір для глухих дітей із 5 регіонів України.

 

Власне, соціальні педагоги УКУ долучилися до участі в подібних заходах з 2010 року, коли на кафедрі почав працювати доктор Ігор Кобель, один із засновників Канадсько-українського альянсу. Канадсько-український альянс був створений канадськими і українськими фахівцями-сурдопедагогами в 2000 році і ставив за мету подолати заборону на використання української жестової мови в системі спеціальних шкіл та дошкільних закладів, в яких навчаються глухі й слабочуючі діти.

Натхненником і організатором українсько-канадської співпраці був покійний професор Університету Альберти Майкл Родда. Він переконував українських колег, що позитивні зрушення в навчанні глухих можна очікувати лише тоді, коли жестова мова, якою спілкуються глухі, знайде гідне місце не лише в системі освіти, а й в чуючому суспільстві.  А українська жестова мова в той час не була дозволена в системі навчання глухих в Україні. В кожній із 58 шкіл для глухих чи слабочуючих в Україні на вході висіли 10 правил, і головне з них стверджувало, що жестова мова є гальмом у розвитку нечуючої дитини. Майкл намагався переконати провідних українських професорів змінити ставлення до жестової мови в навчально-виховному процесі, проте всі вони притримувалась традиційних радянських поглядів.

Канадці профінансували і провели двотижневий літній табір в Артеку в 2000 році, чим започаткували багатолітню серію подібних щорічних таборів в різних містах України. Основним в Артеку було питання спілкування, і жестова мова була в центрі всіх дискусій. Звичайно, найкраще жестову мову сприймали і знали глухі учні, бо вони спілкувалися нею і вивчали один від одного. Була створена громадська організація Канадсько-український альянс для глухих та слабочуючих. Фактично, було створено дві аналогічні організації в Канаді і Україні https://www.facebook.com/groups/222751264423754/

Канадська сторона займалася фандрейзингом для фінансування літніх таборів, а українська команда забезпечувала організацію літніх програм. Школи для нечуючих також вносили свою лепту у фінансування. Це дуже добрий і ефективний механізм для плекання змін в Україні. Адже, виконавши програму табору у відпочинковій атмосфері, учасники, повернувшись додому, мали виконати певне «домашнє завдання» і прозвітувати наступного року. Рушієм змін ставали батьки, які хотіли змін і повноцінного спілкування з власними дітьми, а також гідного життя своїх дітей після закінчення школи.

Великий поштовх співпраці дав візит в Канаду в 2004 р. директора Інституту спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України, академіка Віталія Бондаря на запрошення професора Родди. Під час візиту була підписана міжнародна угода про співпрацю, в результаті якої в Інституті спеціальної педагогіки при підтримці канадських колег та за активного сприяння УТОГ була створена лабораторія жестової мови, яка під керівництвом доктора педагогічних наук Світлани Кульбіди вперше в історії сурдопедагогіки почала наукове дослідження лінгвістики української жестової мови. Значний поступ у цій сфері разом із іншими чинниками посприяв тому, що в 2009 році розпорядженням міністра освіти України Івана Вакарчука в навчальну програму шкіл для глухих в Україні був введений новий навчальний предмет – українська жестова мова. Отже, крім легалізації і повернення жестової мови в навчальне середовище, відбулася також легалізація жестової мови як об’єкта наукових досліджень. Позитивні зміни ставали незворотними.

З 2000 року до сьогоднішнього року було проведено 26 літніх та зимових таборів або інститутів, як їх називали раніше. І ось знову старі друзі зустрілися. На цей раз табір гостинно приймала Хустська загальноосвітня школа-інтернат для дітей із зниженим слухом на чолі із директором Богданом Деленком та його заступником Мирославою Вучкан, які забезпечили прекрасні умови для шестиденного перебування команд із Львова, Підкаменя, Чернівців, Кіровограда, Вінниці та Хуста.  Цьогорічний захід організували і провели старі друзі – члени альянсу: кандидат педагогічних наук із Кам’янець-Подільського університету Оксана Дмітрієва, голова правління альянсу кандидат педагогічних наук Олександр Савченко та автор цих рядків.

Особливістю цьогорічної зустрічі стало те, що більше уваги ми приділяли морально-духовному вихованню та вивченню жестової мови студентами Українського католицького університету та Вінницького педагогічного університету. Серед команди студентів із Українського католицького університету був випускник Львівської духовної семінарії УКУ Олег Плішило, який має глухих батьків і вільно володіє жестовою мовою. Олег постійно був у гущі всіх подій, постійно спілкувався з глухими дітьми та дорослими і допомагав у спілкуванні чуючих студентів та дорослих учасників із дітьми. Він проводив духовні бесіди із використанням мультимедійних засобів та унаочнення і просто розмовляв із глухими дітьми на теми, які їх цікавили. Кожна трапеза починалась і закінчувалась молитвою, як прийнято в українських християнських родинах.

 

Програма була дуже насичена. Ми і відпочивали, і вчилися, і змагалися. Запам’яталися дітям та дорослим поїздки на соляні озера в Солотвино, оздоровчі купання в термальних водах в с. Велятино, поїздки в с. Іза –центр лозоплетіння та на страусину ферму. Учасники залюбки брали участь в різноманітних конкурсах: кулінарному, природничому, орієнтуванні на місцевості та спортивних змаганнях в басейні щойно відкритого реабілітаційного центру при школі-інтернаті.

Був проведений семінар із сурдопедагогіки під керівництвом завідуючої лабораторії досліджень жестової мови Інституту спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України кандидата педагогічних наук Анни Замші та доцента Кам’янець-Подільського національного університету Оксани Дмітрієвої. Завідуючий відділом слухомовної роботи Центру слухової реабілітації «Аврора» кандидат педагогічних наук Олександр Савченко ознайомив присутніх із новітніми досягненнями у слухопротезуванні та кохлеарній імплантації від світового лідера у цій галузі – датської фірми «Отікон».

Завершальною подією стала театралізована інсталяція «Світ глухих» (СГ) – з метою ознайомлення чуючих людей із проблемами, що їх мають глухі та слабочуючі в чуючому світі. СГ – це «світ навпаки», в якому немає місця усній мові, а спілкування виключно жестовою мовою і загальними жестами (хто не володіє навичками жестового спілкування). СГ зазвичай організовується у найбільшому шкільному приміщенні (спортивному залі, актовому залі). СГ – це країна в мініатюрі. В цій країні існують власні гроші, якими розраховуються за отримані послуги на «робочих станціях» і купують товари та продукти. Тут є «державні» органи у вигляді міліції (поліції), прокурора або СБУ, тюрма. Облаштовуються так звані «робочі станції»: школа, магазин (де продаються дитячі вироби або хороші, але не потрібні власникам речі), лікарня та зубний/масажний кабінети, кафе з продажем різних страв, кондвиробів та напоїв, виготовлених власноруч, швейна/шевська майстерня, де можна придбати вироби шкільних майстерень або замовити певну послугу (наприклад, пошити блузку або підігнути спідницю/штани, вишити серветку), кіно/відео зал (де можна переглянути фільм із сурдоперекладом), перукарня/манікюр, художній салон (майстер-клас художника), поштове відділення із фірмовими конвертами альянсу і продажем газет та журналів, бібліотека тощо. До участі в станціях залучаються учні шкіл та випускники, які мають відповідний фах. Робочі станції мають бути обладнані відповідним обладнанням, інструментом, фірмовим одягом.

 

У наших літніх таборах попередніх років школи, які приймали альянс, намагались урізноманітнити сценарій і додати власного креативу. Так, були циганки-гадалки, аферисти-наперсточники, вуличні валютні міняйли, «вагітна» жінка, у якої «приймали» роди. Міліціонер ловив порушників закону і відпускав часом за хабар, інших садив у «тюрму». За міліціонером наглядало СБУ. В кафе до смаколиків завжди стояла черга, а дорослим «з-під поли» намагалися наливали алкогольні напої (робота для силовиків). В магазині продавали вироби з лози та картини (Хуст), вишивки та кераміку (Харків), дитячі швейні вироби (Львів), речі виготовлені учнями у гуртку в’язання (Одеса), влаштовувати аукціон на гарні учнівські вироби із виплатою частини гонорару авторам. У Львові справжній зубний лікар (насправді – зубний технік, глухий випускник Херсонського медичного училища) пропонував перевірку зубів і писав «скерування» на лікування. Кухарі в Харкові давали майстер-клас із випічки.

 

Богдан Деленко, директор Хустської школи, господар цьогорічного табору,

Олександр Савченко, керівник слухомовного відділу Центру слухової реабілітації «Аврора», голова правління Альянсу.

Оксана Дмітрієва, доцент Кам'янець-Подільського національного університету, співорганізатор табору.

Ігор Кобель, доцент Українського католицького університету, керівник табору.

 

Отже, 27-й літній табір для глухих в м. Хусті завершив свою роботу й залишив багато приємних вражень..

Велика вдячність директору школи Богданові Деленку та його команді, які чудово все організували, дуже смачно нас годували і оберігали наш спокій і сон!

 

І. КОБЕЛЬ, к.п.н.,

доцент Українського католицького університету,

координатор літніх програм Українсько-канадського альянсу глухих та слабочуючих.







газета Наше Життя

Світ глухих стає ближчим спільноті УКУ

2016-08-23
Освіта / Сурдопедагогічна сторінка https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2016-08/1471179988_002.jpg

Кафедра загальної та соціальної педагогіки Українського католицького університету (УКУ) у співпраці із Канадсько-українським альянсом для глухих та слабочуючих провели в кінці червня черговий 27 літній табір для глухих дітей із 5 регіонів України.

газета Наше Життя