Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Пробуйте, боріться, навчайтесь!

Питання про те, чи потрібно здобувати середню спеціальну або вищу освіту, для багатьох молодих людей в нашій країні залишається суперечливим. Мабуть через те, що інколи люди, які мають вищу освіту, не можуть працевлаштуватися або отримують малу зарплату, частина випускників приходить до думки, що продов­жувати навчання не варто. Але, незважаючи на це, кількість молодих людей, що прагнуть здобути вищу освіту, зростає. І цей факт спростовує всі сумніви стосовно того, чи потрібна освіта молодій людині сьогодні.

 

Початок шляху до вишу починається у школі, де закладаються знання, вміння та навички. Проте освіта молоді з особливими потребами має свою специфіку і проблеми, на які вище освітянське керівництво не звертає, на мою думку, достатньої уваги. Незважаючи на те, що широко пропагується інклюзивна освіта і батьки підтримують її впровадження, не можна сказати, що тут все так просто. Можна зрозуміти батьків, які хочуть, щоб їхня дитина була в загальноосвітній школі, але хто б мені що не говорив про рівність можливостей, як педагог із стажем прямо скажу, що діти-інваліди потребують спеціально створених умов. Тому, інтегруючи їх у суспільство, треба це пам’ятати і зберегти по максимуму заклади спеціального типу, можливо, змінивши форму організації цих закладів, виходячи з того, що ця форма створювалась давно.

Для того, щоб після закінчення нав­чального закладу здобувати освіту далі, випускники з особливими потребами повинні продемонструвати такі ж знання, як і випускники масових шкіл, пройшовши зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО). І тут доцільно буде нагадати, що навіть випускники загальноосвітніх шкіл для вступу у вузи звертаються за допомогою до репетиторів. Тобто виникає питання якості знань. Це питання не будемо обговорювати зараз, бо це окрема і дуже широка тема і проблема. Але ніде правду діти: для молоді з особливими потребами, з обмеженими можливостями, здобувати якісні й міцні знання ще важче. Ті школи-інтернати, які працюють за програмами загальноосвітніх шкіл, на мою думку, все ж повинні мати скореговані програми, пристосовані до потреб учнів. Не забуду свою розмову з учителькою світової літератури, яка скаржилась, як важко дітям з порушеннями слуху вивчити масштабні літературні твори — такі , наприклад, як «Война и мир» Л. Толстого. Щоб вивчити цей твір за програмою загальноосвітньої школи, нечуючим дітям потрібно набагато більше навчального часу. А якщо говорити про вечірню школу, то тут окремих програм взагалі немає, їх пристосовують до програми масової школи. Про окремі програми вечірніх шкіл для молоді з особливими потребами ми тільки мріємо. Я працюю у вечірній (змінній) спеціальній школі № 27 десять років, а про створення програм для таких шкіл, як наша, говорилось задовго до мого приходу в цю школу. Багаторазові реформи в школі стосуються переважно терміну навчання, а підручники, програми постійно дістають нарікання педагогів, учнів та їхніх батьків. Даруйте, але халтура в освіті — це страшно!

Та повернемось до наших учнів. Пов­торюся, що діти з особливими потребами не мають часто навіть матеріальної можливості здобути достатні знання, щоб виконати завдання ЗНО. Випуск­ники нашої школи навчаються в училищах або працюють. Частина з них добре навчаються, проявляючи старанність (наприклад, учень 10-Б класу Б. Іванчук, учениця 9-Б класу І. Васьковська). Інші випускники — О. Лівенцов та О. Абрам, добре навчаються, бо мають здібності до багатьох предметів, а А. Косицька — дівчина і розумна, і старанна.

Для того, щоб пройти тести незалежного оцінювання, треба регулярно відвідувати школу, займатись самоосвітою, постійно консультуватись з учителями, тобто виявити максимум бажання та наполегливості. І тільки тоді можна говорити про вступ у вищий навчальний заклад. Шлях цей важкий і довгий, але він упевнено веде до мети.

А що робити тим, хто не має достатньо високих знань, хто вже забув програмовий матеріал, бо давно закінчив школу? Звертаюсь з порадою до учнів та їхніх батьків — треба йти довшим, але можливим шляхом. Поки що існують технікуми та коледжі, які дають можливість після їх закінчення вступати без екзаменів до вишів такого ж профілю. Зберігається також заочна форма здобуття освіти. Отже, треба використовувати і такий шлях.

То чи потрібна освіта учням з особ­ливими потребами? Не сумнівайтесь — потрібна! Щороку кілька учнів нашої школи на початку навчального року виявляють бажання писати ЗНО. Але до кінця року таких залишаються одиниці. Чому? Здебільшого через невпевненість у своїх силах. А ще через те, що часто здається, ніби люди з освітою не мають кращих можливостей себе реалізувати. Але знайте, що люди без освіти таких можливостей мають ще менше. Тому пробуйте, боріться, навчайтесь, будьте справді рівними серед рівних.

 

І. БУРКОВСЬКА,
вчитель історії вечірньої (змінної) спеціальної школи № 27.

м. Київ.







газета Наше Життя

Пробуйте, боріться, навчайтесь!

2015-03-26
Освіта / Сурдопедагогічна сторінка https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2015-03/1426504535_burkovska-.jpg

Питання про те, чи потрібно здобувати середню спеціальну або вищу освіту, для багатьох молодих людей в нашій країні залишається суперечливим. Мабуть через те, що інколи люди, які мають вищу освіту, не можуть працевлаштуватися або отримують малу зарплату, частина випускників приходить до думки, що продов­жувати навчання не варто. Але, незважаючи на це, кількість молодих людей, що прагнуть здобути вищу освіту, зростає. І цей факт спростовує всі сумніви стосовно того, чи потрібна освіта молодій людині сьогодні.

газета Наше Життя