Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Двадцять років на посаді директора школи

Інтерв’ю з Галиною Воробель

 

З нагоди наближення традиційного свята початку нового навчального року — Дня знань, пропонуємо бесіду з директором Хмельницької загальноосвітньої спеціальної школи № 33, кандидатом педагогічних наук, заслуженим працівником освіти України Г.М. ВОРОБЕЛЬ.


— Галино Миколаївно, Ви вже 20 років працюєте на посаді директора школи. Вітаємо Вас з цією значущою ювілейною датою! Чи мріяли Ви про те, щоб стати педагогом?

— Звичайно, адже це була моя мрія зі шкільних років! Після втратити слуху в 10 років мене перевели на навчання до Кам’янець-Подільської спецшколи для дітей з порушеннями слуху. Там працювала чудова людина — Капітоліна Федорівна Роздобудько, сурдопедагог та вчитель української мови. Вона ставила мені звуки й вчила читати з губ, а ще дуже гарно розповідала казки жестовою мовою.

Пізніше, у 8 класі, у нас викладав історію директор школи Костянтин Семенович Гуляс. Я дуже полюбила цей предмет, мала хороші успіхи й директор довіряв мені самостійно проводити уроки.

А коли після школи навчалася в Київському технікумі легкої промисловості, у нас був чудовий викладач історії — Ольга Дубовик. Під час іспитів з історії захворів перекладач і я допомагала їй приймати іспит у своїй групі Шс-75.

Так зародилася й зміцніла моя мрія стати вчителем, а здобула я педагогічну освіту за направленням Центрального правління УТОГ на дефектологічному факультеті Київського педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Коли працювала головою Хмельницької обласної організації УТОГ, виникла ідея про створення в нашому місті школи для дітей з порушеннями слуху (якої на той час не було). Спочатку за підтримки міського голови М.К. Чекмана ми створили клуб реабілітації глухих дітей, який знаходився на бюджеті міської ради. Я була призначена його керівником. Ми проводили оздоровлення дітей та різні цікаві розвивальні заходи.

Дітям важко було їздити на навчання до шкіл, розташованих в інших містах: Кам’янець-Подільському, Новій Ушиці, Тернополі, тому ми домовилися з перевізниками про безкоштовне перевезення дітей до школи і додому. Але це не полегшило ситуацію і, зібравши батьків на збори, ми вирішили добиватися відкриття в нашому місті своєї школи, яка, до речі, існувала тут до Другої світової війни. Батьки згуртувалися під керівництвом голови батьківського комітету нашого клубу реабілітації Г.О. Просвітлюк і звернулися до міського голови М.К. Чекмана — він цю ідею підтримав. Велику роль у відкритті школи відіграло управління освіти міста на чолі з В.Р. Козубняком та його заступником К.Д. Новченковою.

Так у 1999 році у нашому місті була створена єдина в Україні загальноосвітня школа для дітей з порушеннями слуху, де діти виховуються не в інтернаті, а в сім’ях і родина максимально залучена до навчально-виховного, реабілітаційного процесу. І це дає позитивні результати.


— Педагогічний колектив школи — унікальний, адже у його складі працює найбільша серед шкіл України кількість педагогів з порушеннями слуху.

— Колектив підбирається дуже серйозно. Першою чергою приймаються на роботу фахівці, які володіють жестовою мовою та мають спеціальну освіту. В закладі на сьогоднішній день працює 12 осіб з порушеннями слуху (з них 10 педагогів). Вимоги для педагогічного колективу — перш за все бути дітям прикладом для наслідування. Педагог повинен бути другом дитини, розуміти її потреби та проблеми, прийти на допомогу у важку хвилину.


— Вже минув рік, як у всіх школах України запроваджена програма «Нова українська школа» («НУШ»). Які результати має «НУШ» у Вашій школі, які її плюси та мінуси?

— Перш за все, хочу підкреслити плюси «НУШ», які ми у нашій школі використовуємо повною мірою:

  • автономія школи (можливість внесення змін до навчальних планів, освітніх програм та програм з навчання предмету);
  • автономія вчителя (свобода у виборі методів, прийомів та засобів навчання і виховання);
  • можливість використовувати години варіативного складника навчальних планів, що можуть іти на збільшення годин з вивчення окремих предметів, проведення консультацій та групових занять;
  • забезпечення школи за державний кошт новими меб­лями та засобами навчання.

У процесі роботи виявилися й мінуси «НУШ». На мою думку, це відсутність пілотних проєктів на базі шкіл, де навчаються діти з проблемами слуху. Ми діємо самостійно, на свій страх і ризик, не маючи рекомендацій чи певних розробок.

Як і раніше, негативно відбивається на нашій роботі відсутність спеціальних підручників, методичної літератури, а наші учні мають труднощі, навчаючись за підручниками для чуючих дітей.


— Під час проведення в очолюваній Вами школі у жовтні 2018 року Всеукраїнського науково-практичного семінару «Реалізація педагогічних новацій в освіті дітей з порушеннями слуху» педагогічний колектив презентував учасникам семінару таку цікаву розробку як бінарний урок. Це було поєднання і взаємне доповнення у викладанні двох предметів — української мови й української жестової мови. Показали також заняття з казкотерапії — теж з використанням жестової мови. Які ще новації з’явилися у Вашій школі?

— Ми продовжуємо розробляти й впроваджувати бінарні уроки з різних предметів. Впроваджуємо також принцип розвивального навчання та адаптуємо дітей в соціум. Розпочали реалізацію проєкту «Здоровий спосіб життя» — це рухливі перерви, ігри з дітьми. Ми відмовилися від формального проведення свят, а натомість запровадили різні флешмоби і квести.

— Ви особисто і Ваші колеги завжди підкреслюють, що у центрі уваги педагогів повинна бути дитина і її потреби. Як відбувається формування особистості учнів і на якому рівні їхні знання?

— Крім формування міцних знань з навчальних предметів, ми готуємо учнів до життя, вчимо їх приймати швидкі й правильні рішення в критичних ситуаціях, вести діалог. Вчимо також будувати сімейні відносини та сімейний бюджет, берегти та любити природу, з повагою ставитися до оточення.

Про рівень знань наших дітей говорить рейтинг нашого закладу серед загальноосвітніх шкіл м. Хмельницького, де серед 40 шкіл міста за результатами ЗНО наша школа посіла 16 місце, а з 7 випускників 12 класу — п’ятеро вже є студентами вишів.

До речі, 4 наших випускників попередніх років повернулися до школи вже як педагогічні працівники і ми пишаємося ними.

— Як триває подальша співпраця з батьками Ваших учнів?

— Ми активно залучаємо їх до проведення свят, спортивних змагань, квестів. Нещодавно проводили велопробіг батьків та дітей. Брали участь у змаганнях «Футбол-фест» серед шкіл міста. Зазначу, що ми ще до впровадження «НУШ» відмовилися від традиційних батьківських зборів — замість них проводимо консультації та індивідуальні бесіди.

— На Вашу думку, які освітянські проблеми потребують свого вирішення на сучасному етапі?

— Перша проблема — це курсова підготовка сурдопедагогів та педагогів спецшкіл. На жаль, Інститут післядипломної освіти не може надати освітні послуги, яких потребують саме вони, через відсутність фахівців зі спеціальних дисциплін.

Є й проблеми з направленням дітей на навчання. У нашому місті недавно створили Ресурсний центр, який займається обстеженням дітей і направленням їх до садочків і шкіл, але хотілося б мати від спеціалістів Центру більше реальної допомоги і взаємозв’язку.

Існує також проблема через поширення ідеї надання дітям з порушеннями слуху інклюзивної освіти. Серед цього контингенту дітей, особливо серед глухих, інклюзія себе не виправдала, тому що потрібен кінцевий результат, а інклюзія його не гарантує.

Турбує також те, що методичне забезпечення спецшкіл на низькому рівні. Нам доводиться займатися власними розробками, поширювати досвід наших педагогів шляхом відкритих уроків тощо.

Ще хотіла б відзначити, що існують проблеми з фінансуванням. Для її вирішення державна субвенція спецшколам має йти напряму в кожну школу.

Про проблеми можна говорити і говорити, але на те вони й існують, щоб їх вирішувати.

— Дякуємо Вам, шановна Галино Миколаївно, за цю бесіду з актуальних освітянських проблем! З нагоди початку нового навчального року щиро бажаємо Вам особисто, Вашим колегам і учням реалізації всіх планів, здійснення мрій і задумів!




Наталія КАМЕНСЬКА



газета Наше Життя

Двадцять років на посаді директора школи

2019-09-04
Шкільна сторінка / Відео https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2019-09/medium/1567414489_003.jpg

З нагоди наближення традиційного свята початку нового навчального року — Дня знань, пропонуємо бесіду з директором Хмельницької загальноосвітньої спеціальної школи № 33, кандидатом педагогічних наук, заслуженим працівником освіти України Г.М. ВОРОБЕЛЬ.

газета Наше Життя