Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Омріяна мандрівка полтавчан до Львова

  15/11/2014     1 522      Paul    

23 жовтня учні Полтавської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату вирушили до Львова. Попереду на них чекала далека дорога, адже відстань між Полтавою та Львовом — 879 км. Читайте розповідь про цю незабутню подорож.

 

Стадіон Арена Львів.

 

День перший. 24 жовтня ми прибули до Львова. Це місто з багатовіковою історією, місто, в якому переплелися культури різних народів.

Тому ми не стали гаяти часу і, пообідавши, відразу пішли на екскурсію. Розпочалася наша мандрівка з Львівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Марії Пок­рови для глухих дітей. Гід Наталія розповіла нам цікаву історію одного з найдавніших закладів цього типу в Україні.

 

Біля університету Львівська політехніка.

 

Відвідали ми ще один навчальний заклад, відомий далеко за межами Галичини — Університет «Львівська політехніка». Це найстаріший вищий технічний навчальний заклад України та Східної Європи.

 

 

Собор Святого Юра.

 

Наступна зупинка нашої екскурсії — греко-католицький архикафедральний собор Святого Юра. Величний ансамбль XVIII століття справив на нас незабутнє враження.

Потім учні пройшлися чудовим парком імені І. Франка — одним із найстаріших центральних парків Львова, розташованим перед головним корпусом Університету імені Івана Франка. Університет заснований у 1661 році і є одним із найстаріших у Східній Європі та Україні. Навпроти будівлі Університету споруджено пам’ятник видатному українському поету, письменнику і громадському діячу Івану Франку.

 

Памятник Франка.

 

Під час мандрівки учні безперервно фотографувалися біля пам’ятників та споруд надзвичайної краси.

Привернув їхню увагу й пам’ятник міліціонерам — охоронцям української державності на площі генерала Григоренка.

Далі ми підійшли до пам’ятника Т.Г. Шевченку, який знаходиться на проспекті Свободи, в центрі міста. Ліворуч пам’ятника Кобзареві височить «Хвиля національного відродження» — 12-метрова символічна стела з фігурними барельєфами.

Закінчився перший екскурсійний день. Сповнені надзвичайно приємних вражень, ми повернулися ввечері до місця ночівлі у школі-інтернаті та довго обговорювали побачене за день.

 

День другий. 25 жовтня з ранього ранку за вікном яскраво світило сонце, хоча надворі було морозно. Привітне сонечко зігрівало нас під час пішохідної прогулянки по Львову.

Площа Митна. Тут ми побачили одну з найбільш давніх забудов доби пізнього ренесансу у Львові — Глинянську вежу, яка зводилася як оборонна споруда у комплексі Бернардинського монастиря. Тут знаходиться й костел Святого Андрія — ще одна з надзвичайних споруд стародавнього Львова.

Величезну цікавість учнів викликав вирізьб­лений з дерева автомобіль ЗАЗ, що стояв на території Бернардинського монастиря.

Міський арсенал — фортифікаційна споруда, в якій розміщується музей зброї. У музеї представлено численні зразки різноманітної зброї. Ця екскурсія була досить пізнавальною та цікавою для нас.

Далі були: каплиця Трьох Святителів, яка є частиною ансамблю Успенської церкви, Домініканський собор та монастир — один із значних пам’ятників архітектури бароко в місті.

 

 

 

На площі Ринок учні побували в королівських палатах, які охоплюють чотири зали. При вході в королівські палати нам запропонували одягнути величезних розмірів тапки, щоб не пошкодити в кімнатах підлогу, яка складається з 14 порід дерева. Експозиція відділу «Історичні коштовності» була надзвичайно гарною, особливо меблі доби Середньовіччя та епохи Ренесансу. Ці меблі мали величезну кількість ящичків та схованок.

Мандруючи містом, учні з задоволенням сфотографувалися біля Львівської міської ради.

 

Львівська міська рада.

 

Коли ми прямували до Високого замку, наш шлях проліг через Майстерню карамелі. Діти не були б дітьми, якби не купили собі купу різноманітних цукерок, які виготовляли прямо у нас на очах. Поруч були прянична майстерня «Юрашки» та магазин «Чоколядка», де продавали різноманітні вироби з шоколаду. Отже, до Високого замку учні попрямували, завантажені пакетами з солодощами.

На перший погляд здавалося, що підніматися недовго, але коли ми почали своє сходження спіральною пішохідною доріжкою на вершину, більшість з нас захекалася. Та все-таки ми не здалися і піднялися на найвищу точку міста на висоті 413 м. З оглядового майданчика ми побачили неймовірної краси краєвид: все місто було, як на долоні. До речі, рухаючись наверх спіральною доріжкою, ми побачили залишки Високого замку.

 

На оглядовому майданчику Високого замку.

 

Спустившись з Замкової гори, ми попрямували до Львівської копальні кави та на власні очі побачили шахту, де, за легендою, в темних довжелезних коридорах видобували каву, яку потім постачали в кав’ярні та магазини.

Повітря тут немов наповнене ароматом цього неповторного напою. Ми знайшли затишну кав’ярню, де замовили собі філіжанку кави з тістечком.

Після вечері ми вирушили до Староєврейської вулиці, де стоїть таємничий та загадковий будинок, який відкриває завісу древніх легенд старого міста. Будинок називається «Дім легенд», а його перший поверх прикрашає цікава конструкція з імітацією маленького трамвайчика, який рухається з одного місця в інший. Вище нього вмонтований великий годинник, а ще вище — химерний дракон, з якого кожного дня о 21 годині 24 хвилини вилітають іскри.

Дах цього будинку викликав здивування учнів тим, що там стояв крилатий автомобіль. Як же він потрапив на дах, невже справді прилетів?

З оглядового майданчика на даху чудово було видно місто. Учні з задоволенням кидали монетки в капелюх сажотруса, який сидів на даху (це найвищий пам’ятник у Львові).

Так закінчився другий день. Ми повернулися до школи-інтернату стомлені, але сповнені надзвичайних вражень.

 

День третій. 26 жовтня ми вирушили до Личаківського цвинтаря. Це кладовище — музей під відкритим небом та найбільший некрополь міста. Архітектурне різноманіття та ландшафт­не планування вражає своєю довершеністю. На території кладовища є поховання відомих діячів: С. Крушельницької, І. Крип’якевича, С. Людкевича, М. Шашкевича, В. Івасюка, І. Франка.

 

Могила Франка на Личаківському кладовищі.

 

Після відвідання цвинтаря ми знову попрямували до центру міста, щоб оглянути відомий Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької. Вестибюль, фойє та зала для глядачів просто вражали своєю ошатністю.

 

 

Стадіон Арена Львів.

 

І, нарешті, після обіду, ми вирушили на таку довгоочікувану, особливо для хлопчаків, автобусну екскурсію на стадіон «Арена — Львів». Хлопці були просто в захваті від величі цієї спортивної споруди. Нас водили між поверхами в роздягальні, зали, розповідали про команди, які побували на полі, про гравців, які грали на цьому стадіоні.

Це була остання екскурсія, після якої наш автобус попрямував на залізничний вокзал. Ми були раді повернутися додому, в рідне місто, а Львів справив на нас незабутнє враження та зародив сподівання ще раз приїхати сюди та пройтися його чарівними вулицями.

Учні та викладачі школи висловлюють щиру подяку гідові Наталії Гербеді, яка всі 3 дні була з ними, розповіла та показала так багато цікавого у Львові, також дякуємо адміністрації Львівської спецшколи-інтернату Марії Покрови за теплий прийом та гостинність.

 

Інформація Полтавської спецшколи-інтернату.







газета Наше Життя

Омріяна мандрівка полтавчан до Львова

2014-11-15
Освіта / Шкільна сторінка https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2014-11/1415683321_dsc04566.jpg

23 жовтня учні Полтавської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату вирушили до Львова. Попереду на них чекала далека дорога, адже відстань між Полтавою та Львовом — 879 км. Читайте розповідь про цю незабутню подорож.

День перший. 24 жовтня ми прибули до Львова. Це місто з багатовіковою історією, місто, в якому переплелися культури різних народів.

газета Наше Життя