Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Сторінки історії навчання дітей з порушеннями слуху

  27/01/2019     670      Paul    

Українській сурдопедагогіці цього року виповнилось 213 років. Вона пройшла тривалий і непростий шлях становлення, розвитку та визнання. На ньому були злети і падіння. По-різному складалася доля спеціальних закладів для дітей з порушеннями слуху: протягом цього часу вони з’являлись та зникали. Але беззаперечним фактом є те, що всі ці навчальні заклади зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняної сурдопедагогіки.


Минає 2018 рік. Різним він був для спеціальних закладів, у яких навчаються діти з порушеннями слуху. Ми не маємо права про них забувати, адже вони роблять благородну справу. Серед них хочемо виокремити і згадати про ті заклади, які цього року відзначили ювілейні дати: 175 років виповнилося Одеській спеціальній загальноосвітній школі-інтернату № 91 I—III ступенів, 150 років — Харківському спеціальному навчально-виховному комплексу, 115 років — Запорізькій спеціальній загальноосвітній школі-інтернату «Джерело», 110 років — Чернівецькому обласному навчально-реабілітаційному центру № 1, 85 років — Білоцерківському багатопрофільному навчально-реабілітаційному центру Київської області, Маріупольській спеціальній загальноосвітній школі-інтернату I–III ступенів для слабкочуючих дітей Донецької області та Миколаївській спеціальній загальноосвітній школі-інтернату І—ІІІ ст. № 6, 80 років — Піщанській спеціальній загальноосвітній школі-інтернату Вінницької області, 70 років — Миргородській спеціальній загальноосвітній школі-інтернату І—ІІІ ст. Полтавської області, 65 років — Жовківському навчально-реабілітаційному центру І—ІІІ ст. «Злагода» Львівської області та Чернівецькій спеціальній загальноосвітній школі-інтернату № 2, 55 років — спеціальній школі-інтернату І—ІІІ ступенів № 9 у м. Києві та Харківській спеціальній загальноосвітній школі-інтернату I—III ст. № 6, 50 років — Дніпропетровському навчально-реабілітаційному центру № 10, 45 років — багатопрофільному навчально-реабілітаційному ресурсно-методичному центру корекційної роботи та інклюзивного навчання у м. Дніп­рі, 25 років (з часу відкриття перших класів для навчання дітей з порушеннями слуху) — Херсонській спеціальній школі-садку-інтернату І ступеня № 29.

Окремо зупинимося на певних історичних моментах Харківського спеціального навчально-виховного комплексу та Чернівецького обласного навчально-реабілітаційного центру № 1.

Відповідно до історичних даних, Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс був відкритий 1896 року як Харківська школа (училище) для глухонімих дітей. Цей заклад був найбільшим серед подібних спеціальних закладів у ХІХ ст. на теренах України. Його відкрив 15 листопада 1896 р. при Пантелеймонівському храмі священик Василь Михайлович Вєтухов, який ним і опікувався до 1917 року.

Цього року Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс святкував своє 122-річчя, але не все так однозначно в його історії. Варто наголосити на одному важливому моменті.

Перша спроба організувати спеціальну школу для глухонімих дітей у місті Харкові була зроблена 1868 року. Ініціатори цієї справи: глухонімі Андрій Федорович Бахметьєв та Олександр Григорович Прозоров, які закінчили Петербурзьке училище для глухонімих. А. Бахметьєв був уродженцем Харківської губернії і постійно цікавився її життям. Дізнавшись про будівництво залізниці через Харків та відкриття судових установ, він з О. Прозоровим вирішує переїхати до Харкова і відкрити школу для глухонімих.

27 листопада 1868 року, з дозволу опікуна Харківського навчального округу Воскресенського, приватна школа для глухонімих у місті Харкові почала офіційно функціонувати і розташовувалася за адресою — Вознесенський провулок, буд. № 16. Спочатку в ній налічувалося 11 дітей, яких дактильно-жестовим методом навчали А.Ф. Бахметьєв та О.Г. Прозоров.

На жаль, велика справа не мала необхідного розвитку. Заклад утримувався винятково на кошти засновників, а їх виявилося недостатньо. Через це у квітні 1875 року, пропрацювавши 7 років, засновники були змушені закрити школу. З цього часу постать О.Г. Прозорова губиться, а А.Ф. Бахметьєв з 1876 до 1896 року, тобто протягом 20 років, займався приватним індивідуальним навчанням глухонімих дітей Харкова, переходячи від однієї родини до іншої.

Не дивлячись на такий результат, а для ХІХ ст. це було звичним явищем, фундамент в організоване навчання дітей з порушеннями слуху в Харкові вже був закладений. Тому Харківська школа (училище) для глухонімих дітей своєю появою має завдячувати глухонімим А.Ф. Бахметьєву та О.Г. Прозорову. Те, що не вдалося їм зробити через фінансові негаразди, згодом втілив у життя протоієрей Пантелеймонівської церкви Василь Михайлович Вєтухов.

Проте, В.М. Вєтухов зробив ще один визначальний крок, який міцніше пов’язав ці заклади між собою. Він відразу повернув до роботи в училищі досвідченого глухонімого вчителя А.Ф. Бахметьєва, який працював у ньому до кінця життя.

Історичні дані свідчать, що до 10-річчя закладу 1906 року, вчителю-мімісту А.Ф. Бахметьєву, який 40 років свого життя віддав справі навчання глухонімих, Рада відділу опікунства про глухонімих надала одноразову допомогу в сумі 100 руб. і забезпечила до кінця днів квартирою та харчуванням при училищі.

Важливо зауважити, що в історичній науці та історіографії завжди за початковий відлік береться перша згадка про якусь подію, особу тощо. У нашому випадку це була не просто згадка, а повноцінно діючий спеціально організований заклад для навчання дітей з порушеннями слуху, один із засновників якого до кінця життя працював у Харківській школі (училищі) для глухонімих дітей. Відповідно до цього, Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс 2018 року має повне право святкувати 150 років.

Особливість Чернівецького обласного навчально-реабілітаційного центру № 1 не лише в тому, що йому виповнилося 110 років. Він має два цікавих історичних моменти. По-перше, цей заклад від початку своєї роботи знаходиться у власному приміщенні, побудованому саме для нього. По-друге, під час Другої світової війни заклад не припиняв своєї роботи, у ньому діяла румунська адміністрація. 1944 року, коли радянські війська наступали, директор, зібравши всі документи та цінні речі, з деякими вчителями і дорослими учнями виїхав до Румунії. В містечку Вікову де Сус (Vicovu de Sus) він відкрив спеціальну школу для глухих дітей, яка працює і до сьогодні та має назву «Спеціальний технологічний ліцей Біволаріє».

Історично склалося так, що Чернівецький обласний навчально-реабілітаційний центр № 1 має своє відгалуження в Румунії, а спеціальний технологічний ліцей Біволаріє бере свій початок з Чернівців і тому цього року також відсвяткував 110 років (на верхньому фото — українська делегація в ліцеї Біволаріє).

Таким чином, ми повинні пам’ятати про славні сторінки нашої історії. Вони ще раз підтверджують, що спеціальні заклади для навчання дітей з порушеннями слуху зробили і продовжують робити значний внесок у розвиток вітчизняної сурдопедагогіки.


На завершення зазначимо, що 2019 рік буде ювілейним для наступних закладів: Ужгородська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І—ІІІ ступенів — 115 років, Житомирська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат — 90 років, Сосницький навчально-реабілітаційний центр Чернігівської області — 85 років, Криворізький багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр «Сузір’я» Дніпропетровської області, Новоушицька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Хмельницької області та Острозька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І—ІІІ ступенів Рівненської області — 80 років, Кам’янець-Подільський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр Хмельницької області — 75 років, Одеська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 97 I—II ступенів — 70 років, Сватівська обласна спеціальна загальноосвітня школа–інтернат Луганської області — 55 років, Косівщинська спеціальна ЗОШ-інтернат Сумської області — 30 років, Хмельницька спеціальна загальноосвітня школа № 33 — 20 років.




В. ШЕВЧЕНКО, докторант Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України



газета Наше Життя

Сторінки історії навчання дітей з порушеннями слуху

2019-01-27
Освіта / Освіта глухих https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2019-01/medium/1548344973_viber-image.jpg Українській сурдопедагогіці цього року виповнилось 213 років. Вона пройшла тривалий і непростий шлях становлення, розвитку та визнання. На ньому були злети і падіння. По-різному складалася доля спеціальних закладів для дітей з порушеннями слуху: протягом цього часу вони з’являлись та зникали. Але беззаперечним фактом є те, що всі ці навчальні заклади зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняної сурдопедагогіки.
газета Наше Життя