Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Навчання в тиші

  31/03/2016     746      Paul    

Мене звуть Тетяною. Я з села Лучинчик, що у Мурованокуриловецькому районі. У Вінницькому міжрегіональному вищому професійному училищі навчаюся за професією «Оператор комп’ютерного набору. Оператор комп’ютерної верстки», у групі № 27 для учнів з порушеннями слуху.

 

Я навчалася у загальноосвітній школі, тому, коли вступила до ВМВПУ, спочатку було дуже незвично перебувати на уроці в абсолютній тиші: всі учні відповідали жестовою мовою, а їх озвучувала перекладач. Хоча я маю знижений слух, але розмовляю словесною мовою, тому батьки хвилювалися, щоб я не втратила її, коли вивчу жести. Але насправді все склалося дуже добре: мої одногрупники навчають мене жес­там, але й словесною мовою я спілкуюся, як і раніше. Адже знач­на частина моїх одногрупників можуть у деякій мірі спілкуватися голосом. Мої сумніви, страх і замкненість враз кудись зникли. Ми спілкуємося під час навчання і в гуртожитку, разом виконуємо домашні завдання та проводимо дозвілля. Ми завжди допомагаємо один одному, ми — єдина дружна команда!

Саме тут, в училищі, я познайомилася з хорошими висококваліфікованими викладачами з різних предметів. Дякую Богу, що маю таких чуйних наставників, як Н.Ю. Коломійчук — майстер виробничого навчання, О.М. Бура — класний керівник та І.О. Колодкіна — перекладач жестової мови. Вони завжди нас розуміють і намагаються вирішити проблеми таким чином, щоб усім було добре. А з позитивним настроєм і вчитися, і жити легше!

 

З дитинства люблю пізнавати все нове та захоплююче. На уроках виробничого навчання та зі спецдисциплін ми виконуємо різні цікаві завдання, які викладачі щоразу намагаються урізноманітнити, щоб у нас було ще більше бажання опановувати знання.

У позаурочний час ми беремо участь у конкурсах та виставках. Нещодавно мої фотороботи показували в училищі на моніторі. Хотілося б, щоб різні конкурси та заходи проводилися частіше.

Я добре навчаюся, тому що мені це подобається, і задоволена тим, що здобуваю знання саме тут — у Вінницькому МВПУ. Нас навчають доступно й цікаво, для освіти створено всі умови. Головне — не лінуватися, а раціонально використовувати відведений для занять час. Мрію продовжити навчання на фотографа, і поєднати дві професії, щоб працювати у фотостудії та займатись улюб­леною справою. А взагалі у мене декілька хобі: відвідую гурток танців, люблю читати, вишивати бісером, виготовляти фенєчки та інші прикраси.

 

А тепер поділюся інформацією про наше дозвілля. Нещодавно наша група побувала у зоопарку, де «познайомилася» з мавпочками та іншими кумедними тваринками. Ми сміялися та фотографувалися досхочу, дражнили наших «братів менших», а вони — нас. Після цього дехто з наших одногрупників навіть розмістив кумедні відео в YouTube.

До Дня інвалідів ми ходили на екскурсію до Вінницької кондитерської фабрики «Рошен», де нас вразили величезна за розміром автоматика та конвеєри. Нас провели по цеху, де за добу вироб­ляють понад 2 тонни цукерок «Шоколапки». А експортує фабрика свою продукцію до 70 країн світу. Раніше тут працювало понад 10 000 осіб, а зараз усього тисяча з невеликим, бо людей замінила техніка. Ось до якого прогресу ми дійшли! В цеху всього 6 лаборантів, які спостерігають за невпинним процесом. У разі якихось неполадок спрацьовують міні­світлофори, попереджаючи про збій у системі.

Ми ходили по цеху у спецспорядженні. Звісно, нам не звикати до білих халатів, адже на уроках виробничого навчання ми постійно працюємо у них. Але тут, окрім халатів, нам видали ще й бахили і кумедні чепчики. Не знаю, на кого ми були більше схожі — на медперсонал чи на білих гномиків?

 

По закінченні екскурсовод запевнила, що на «солодкій» фабриці 10—15% працівників — нечуючі та слабозорі люди. Операторів комп’ютерного набору з проблемами слуху праце­влаштовують на автоматизовані верстати з надмірним рівнем шуму. Чуюча людина не витримує такого навантаження на слухові нерви, а нечуючій ці «високодецибельні» звуки не стануть на заваді. Отже, нас з дипломами чекають сюди на роботу. Після такої екскурсії у нас підвищився стимул до навчання, адже працювати оператором на «Рошені» не лише фінансово вигідно, але й престижно, бо він­ницьку солодку продукцію полюбляють у всьому світі!

 

Державний професійно технічний навчальний заклад
«Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище»

 

Запрошує на навчання в спеціалізованих групах учнів нечуючих та зі зниженим слухом за інтегрованою професією

«Оператор комп’ютерного набору. Оператор комп’ютерної верстки».

 

Для забезпечення навчальної діяльності створені відповідні умови, кабінети оснащені сучасною комп’ютерною технікою. Висококваліфіковані викладачі та перекладачі жестової мови допоможуть отримати знання та практичні навички з професії. Учням надається стипендія, харчування в їдальні навчального закладу та безкоштовне проживання у гуртожитку.

 

Необхідні документи для вступу:

заява, автобіографія, документ про освіту, довідка про склад сім’ї, свідоцтво про народження, медична довідка (форма 086-у), медична карта ф.25, 8 фотокарток 3 х 4 (кольорових), ідентифікаційний код.

 

Термін навчання: на базі 10 та 12 кл. – 2 роки.

Наша адреса: 21009, м. Вінниця, вул. Стрілецька, 5.

Довідки за телефонами: (0432) 27-44-63 (приймальна комісія), 0674309489, 0931930750.

 

E-mail: vmvpu.vn.ua@gmail.com

Сайт: https://vmvpu.vn.ua

Т. КИРИЛІШЕНА, учениця групи № 27 Вінницького МВПУ.

 







газета Наше Життя

Навчання в тиші

2016-03-31
Освіта / Освіта глухих https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2016-03/1459064115_nhb6cyhcnom.jpg

Мене звуть Тетяною. Я з села Лучинчик, що у Мурованокуриловецькому районі. У Вінницькому міжрегіональному вищому професійному училищі навчаюся за професією «Оператор комп’ютерного набору. Оператор комп’ютерної верстки», у групі № 27 для учнів з порушеннями слуху.

газета Наше Життя