Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

«Мабуть Естер». знакова презентація

  11/07/2018     425      Admin    


Катя Петровська (в центрi в чорнiй сукнi) серед нечуючих Полтави

У Полтавському краєзнавчому музеї за програмою Міжнародного поетичного фестивалю «Meridian Poltava» 8—10 черв­ня 2018 року відбулася презентація книги відомої письменниці Каті Петровської — «Мабуть Естер».

Мало знайдеться письменників, які б на сторінках своїх книг могли так повно і гли­боко описати життя і випробування глухих дітей і сурдопедагогів ХІХ—ХХ століття.

Авторці книги допомагав вести презен­тацію український письменник, видавець Сергій Жадан. В актовій залі ніде було яблу­ку впасти, присутні з великим зацікавлен­ням слухали про династію сурдопедагогів, про життя глухих дітей. Але найбільше пані Петровська була розчулена тим, що на за­хід прийшло майже 30 нечуючих полтавців.

Презентуючи своє видання, авторка зо­середила увагу на своєму далекому роді, на родинних зв’язках своїх предків, які ста­ли сурдопедагогами і все своє життя при­святили навчанню і вихованню глухих ді­тей: «Сім поколінь, 200 років вони навчали глухонімих дітей…». Мама Каті Петровської казала: «Її сестра, її мама, її дідусь і всі ді­дусеві брати і сестри, його батько і батько його батька навчали глухонімих дітей, за­сновували школи та сиротинці й жили з ци­ми дітьми під одним дахом, все з ними ді­лили… Наші предки розійшлися по всій Єв­ропі й засновували школи для глухонімих в Австро-Угорщині, Франції та Польщі».

Титул суперобкладинки книги

Далі Катя Петровська продовжила: «Перший, кого ми знали на ім’я, звався Шимон Геллер, російською Симон Гел­лер… мій Симон заснував школу для глу­хонімих дітей у Відні, в першій половині ХІХ століття. Він навчав дітей говорити, аби їх почули, інакше його глухонімих і далі б вважали душевнохворими, бо розум і ро­зуміння, так тоді вважали, міститься в роз­мовній мові. Хто почутий, той прийнятий».

Згадала авторка під час презентації і сво­го прадідуся, життя якого було тісно пов’я­зане з єврейською школою глухонімих у Києві, яка проіснувала з 1915 до 1935 ро­ку. «Озієль Кржевін, батько моєї бабусі Ро­зи, був учителем, директором невелико­го інтернату для глухонімих дітей у Варша­ві. Більшість тих діток були сиротами. Його вважали цілителем, хоча він був лише вчи­телем… А тоді прийшла війна... 1915 року Озієль Кржевін покинув Варшаву, переїхав­ши до Києва з усією сім’єю, а також деся­тьма глухонімими сиротами з його школи».

У Києві Озієль заснував першу школу для глухонімих дітей. Починалася вона з деся­тьох варшавських вихованців, жили вони всі разом в одному домі, як завжди. Шко­ла розросталася, приймали не тільки глу­хонімих від народження. Озієль помер на початку жовтня 1939 року. Донька Роза за­ступила його на посаді директора. До речі, Озієль Кржевін у 1895 році був одружений на глухонімій Естер Патт. І назва книги при­свячена цій жінці.

Про ці та інші цікаві факти дізналися не­чуючі Полтави, які знайшли час відвідати презентацію книги. Їм також випала чудо­ва нагода придбати видання «Мабуть Ес­тер» з автографом автора.

Придбайте і ви книгу «Мабуть Естер», прочитайте її, і перед вами постане велич­на династія гуманістів, представником якої є Катя Петровська, авторка цього унікаль­ного видання.


В. САКУН,
сурдопедагог



газета Наше Життя

«Мабуть Естер». знакова презентація

2018-07-11
На дозвіллі / Відео https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2018-07/medium/1531033173_katya_petrovs.jpg

У Полтавському краєзнавчому музеї за програмою Міжнародного поетичного фестивалю «Meridian Poltava» 8—10 черв­ня 2018 року відбулася презентація книги відомої письменниці Каті Петровської — «Мабуть Естер». Мало знайдеться письменників, які б на сторінках своїх книг могли так повно і гли­боко описати життя і випробування глухих дітей і сурдопедагогів ХІХ—ХХ століття.

газета Наше Життя