Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Жити з усіма в любові та мирі

Літня пора завжди несе з собою безліч подорожей, зу­стрічей, гарних та цікавих вражень. Адже все цвіте, сонеч­ко пестить своїми промінчиками, природа буяє зеленню. Так і розпочалася власне наша подорож до Чернівців — з гарного настрою та відчуття приємних несподіванок.

Літнього суботнього ранку до столиці Буковини прибула потягом з Києва наша група, а саме — община нечуючих при Свято-Троїцькому Іонинському монастирі, за благо­словення духівника — отця Григорія Крижановського. Нас було небагато — десятеро, зокрема два перекладачі та ще двоє чуючих прихожан.

Буковинська земля зустріла сонечком та теплом. Сфо­тографувавшись на фоні Чернівецького залізничного вок­залу, ми продовжили знайомитись з містом. Проїхавши декілька зупинок тролейбусом, опинилися поблизу Свя­то-Духівського Кафедрального собору. Наша перекладач домовилась про екскурсію, на якій ми дізналися дуже цін­ну історичну інформацію про собор. Це було надзвичайно цікаво. Виявилось, що ним опікувався Блаженніший ми­трополит Онуфрій, оскільки проводив там своє архієрей­ське служіння.

Собор побудований за проектом, який має схожість з Ісаківським собором у Петербурзі. Ми були приголомшені його помпезністю та розписом.



Цікаво, що на багатонаціональній Буковині й архітектура відповідна. Після собору, прогулявшись містом, ми пішки дійшли до Свято-Миколаївської церкви. Тут в архітектурі є цікава особливість: її два куполи перекручені, тому їх нази­вають «п’яними». Цей храм має свою власну бібліотеку на верхньому поверсі, яку ми теж відвідали.

Далі ми вирушили до Свято-Введенського жіночого мо­настиря. Монахиня провела для нас екскурсію, ознайомив­ши з його історією. Як і більшість монастирів, які зароджу­ються на необжитому місці або відроджуються з розвалин, Свято-Введенський жіночий монастир поставав у нелегкій праці і нині з Божою поміччю радує нас своєю красою.

У середині храму, зліва від вівтаря, відтворено печеру на зразок єрусалимської. Зайшовши до неї, ми опинили­ся немов у казці: різнокольорові лампадки звисали зі стелі та мерехтіли різними кольорами, навкруги — гарні ікони та напівтемрява.

На вулиці почав накрапати невеличкий дощик, одначе нам він не зіпсував настрою. Ми мали небагато часу до наступної частини нашої подорожі, і саме в цей час, кро­куючи вулицею, прочитали на будинку напис — «УТОГ». Зустріли нечуючу чернівчанку і вона нас запросила до Бу­динку культури УТОГ. Які ж щасливі ми були поспілкувати­ся зі своїми!

Далі за нашою програмою ми вирушили до чоловічого монастиря у Банченах, що знаходиться за містом. Дістав­шись туди, ми були вражені гарною архітектурою, вели­чезною територією, чистотою та гарними насадження­ми. Дім паломника (монастирський готель) був ще одним приємним відкриттям, адже умови проживання тут дуже зручні, до того ж і харчування, і проживання — безкош­товні.

Несподіванкою стала зустріч з владикою Лонгином (Жа­ром), який власне і опікується і монастирем, і дитячим бу­динком, в якому близько 450 дітей-сиріт. Ми, трохи сором­лячись, підійшли до владики і взяли благословення.


Уже вечоріло, а нас чекала ще одна екскурсія, під час якої монах дуже захопливо розповів про життя монасти­ря, провів нас усіма храмами та територією, показав за межами монастиря їхні землі. Адже, як відомо, монастирі самі забезпечують себе всім необхідним. Якщо у нас ви­никали запитання, він з радістю відповідав на них. А ще ми встигли й на вечірню службу. Оздоблення храму було настільки дивовижним, що не хотілось нічого говорити, а тільки молитись. Незвично було чути молитовний спів ру­мунською мовою. Банчени, і власне Чернівці, знаходяться дуже близько від кордону з Румунією, тому багато місце­вих використовують румунську мову у спілкуванні.

Після служби був хресний хід. А ще нам розповіли, що в монастирі проводиться нічна служба о 3 годині ночі. Від­чайдушна частина групи відвідала й цю нічну службу. Дуже незвично було чути в поєднанні румунську, молдовську і старослов’янську мови під час Літургії.

В неділю ми з самого ранку вже відправились знову до Чернівців, оскільки поспішали на Літургію до храму. Церква, до якої ми прибули, була незвичайною і знаходилась у центрі міста. А незвичайна вона, бо створена і призначена для нечуючих людей. Службу перекладали не лише чер­нівецькі перекладачі, але й наші, київські. Ми, звісна річ, привезли подарунок — ікону наших Преподобних Печер­ських Святих. Несподіванкою стало для нас, коли в хра­мі влаштували стіл і заповнили зі всією щедрістю різними стравами. Отець Іоанн, настоятель храму, дуже зрадів на­шій зустрічі, під час якої була домашня та тепла атмосфе­ра.

Під час спілкування виявилось, що переклад Літургії жестовою мовою розпочали з Чернівців, а потім їх дос­від розповсюдився по всій Україні. Саме тут виникла ідея створити громаду і храм для нечуючих. А вже потім почали виникати такі ж громади в інших містах України. Ми обмі­нялися цікавими новинами та запросили чернівецьку гро­маду до нас у Київ.

Ще ми побували у Чернівецькому Національному уні­верситеті. Ця споруда займає таку величезну територію, що ми добре находились. Тут ми замовили екскурсію і дізналися цікаві подробиці з історії університету. На його території знаходиться власний студентський храм, який й нині діє. Архітектура його поєднує в собі декілька стилів, тому він виглядає казково.

Після Університету ми вирушили на прогулянку містом. Побачили Театральну площу, Драматичний театр, площу Філармонії та Турецьку площу. Вся прогулянка супроводжувалась цікавими розмовами, приємними емоціями та фотосесіями, а потім було наше прощання з Чернівцями й від’їзд до Києва...

Згадуючи цю поїздку, можна сказати, що зустріч з людь­ми, які рідні духом та душею, — найцінніше за будь-що ін­ше в світі. Коли ти відчуваєш, що ти не один, коли є такі ж люди, як ти — це неймовірно. Від цього відчуття хочеть­ся творити, зустрічатись, жити. Чернівчани нам показали приклад, як потрібно жити з людьми різних національнос­тей, поглядів, традицій — жити з усіма в любові та мирі.


Н. ГОНЧАРУК



газета Наше Життя

Жити з усіма в любові та мирі

2018-07-10
Наш відпочинок / На дозвіллі https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2018-07/medium/1531032457_img_20180602_074139.jpg

Літня пора завжди несе з собою безліч подорожей, зу­стрічей, гарних та цікавих вражень. Адже все цвіте, сонеч­ко пестить своїми промінчиками, природа буяє зеленню. Так і розпочалася власне наша подорож до Чернівців — з гарного настрою та відчуття приємних несподіванок.

газета Наше Життя