Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Це було і змістовно, й цікаво

Нечуючі полтавці давно мріяли побувати на могилі Тараса — поїхати до цього святого місця на прощу. І от 7 жовтня наша поїздка до могили, де вічним сном спочиває український Пророк, здійснилася. Цьому слід дякувати перекладачеві нашої обласної організації УТОГ Світлані Семенівні Баклицькій, яка доклала чимало зусиль як організатор, щоб наша мандрівка пройшла змістовно.

 

На могилi Т.Г. Шевченка в Каневі.

 

Коли ступили на територію музею Т. Шевченка, накрапав невеликий дощ. Мабуть, небо сумовито згадувало Тараса Григоровича дощовими сльозами, немов промовляючи в наш непростий час: «Нам треба голосу Тараса».

Перше, що ми побачили на території заповідника — це обсаджену чорнобривцями і дбайливо доглянуту могилу Ядловського Івана Олексійовича, який піввіку охороняв Шевченкову святиню. Далі нашу увагу привернула невеличка проста хата з ганком — це перший музей Т. Шевченка, що діяв з 1889 по 1939 рік, яким турбувався також Ядловський І.О.

 

Перший музей Т.Г. Шевченко.

 

Пройшовши ще трохи, ми побачили величну архітектурну будівлю — чудовий палац-музей, який відзначається простотою монументальних форм з поєднанням класичного та українського народного стилів. Поруч з музеєм експонуються дореволюційний пам’ятник-хрест та перший радянський пам’ятник Т.Г. Шевченку. А навкруг музею буяє заповідний парк, який приваблює відвідувачів своєю красою.

Музей повідав нам про багатогранний життєвий і творчий шлях великого сина українського народу, про історію могили Тараса Шевченка і вшанування його пам’яті. Зокрема, нашу увагу привернув виконаний у техніці інкрустації соломкою великий порт­рет Кобзаря, виконаний українським художником Саєнком Олександром Ферапонтовичем (1899—1985), членом Українського товариства глухих.

Цікаво було дізнатись, що музей Т. Шевченка є й у Китаї. Нашу увагу привернув Шевченківський «Кобзар», якого брав із собою в космос Леонід Каденюк — перший космонавт незалежної України, та багато інших цікавих експонатів, що складають золотий фонд музею.

Від музею стежка пролягла до національної святині — могили Тараса Шевченка, до котрої ми йшли тихо, урочис­то, затамувавши подих, усвідомлюючи, що це місце святе. Могила має двох’ярусний насип, заввишки 6,5 м. Над нею встановлено величний бронзовий монумент Т. Шевченку, а висота пам’ятника разом з могилою — 17,5 м.

Цей найбільший духовний храм українського народу — Шевченківський національний заповідник, до якого ми прийшли вклонитися пам’яті поета й очиститися, залишив незабутні враження.

У другій половині дня ми автобусом вирушили далі — до Переяслава-Хмельницького, де оглянули Музей народної архітектури та побуту. Тут нашу увагу привернуло розмаїття українських хат, клунь, повіток, колодязів-журавлів, вітряків, козацьких церков тощо. Оглянули на цій же території такі музеї, як «Українські рушники», «Історія народного сухопутного транспорту» (тут експонуються вози різних конструкцій, брички, карети), «Пош­това станція м. Переяслав». Цікаво було побачити й музеї «Шинок» і «Сільська управа села В’юнище Переяславського повіту», які обладнані меблями того часу та оригінальними предметами.

Ми були вражені побаченим і радимо й вам, шановні читачі «НЖ», відвідати цей унікальний музей під відкритим небом.

 

Музей «Український рушник».

 

Слід зауважити, що ці заходи були приурочені до Міжнародного дня глухих. Їм передували веселі розважальні заходи у нашому місті, котрі принесли велике задоволення кожному нечуючому полтавцю. Так, цікаво пройшов відпочинок у міському дендропарку, де відбулися захопливі ігри й змагання, в яких взяли участь 13 команд по 3 учасники. Серед цих ігор були змагання з бочче, дартсу й вікторини, у яких перемогла родинна команда у складі Олександра Палала, Марка Палала і Людмили Баран. До речі, Людмила частувала всіх присутніх рисовою кашею з овочами, приготовленою нею особисто.

 

Переможцi змагання з бочче (злiва направо): Людмила Баран, Марк Папало, Олександр Папало.

 

За перше місце в іграх учасники нагороджені грошовими преміями по 100 гривень, а за друге і третє місця — квитками на новорічне утогівське свято 2017 року. Організувала захід і провела його голова Полтавської ТО УТОГ Наталія Фалько. В іграх взяли участь і діти, й дорослі.

17 вересня відбувся конкурс рибалок, в якому взяли участь 18 хлопців і одна дівчина. Рибу ловили у ставку, що знаходиться біля села Щербані за Полтавою. Переможцями в цих змаганнях стали робітники виробничого підприємства «Універсал» УТОГ: Григорій Заліський, який наловив риби вагою 1 кг 430 г, посів перше місце; на другому — Сергій Шиш, вага його улову — 720 г, а на третьому — Григорій Скрипник, йому «упіймався» півкілограмовий улов. Кожен переможець у нагороду одержав спінінг. По закінченні змагань пригощали юшкою, яку приготували Наталія Кунак і Тетяна Шолота.

Не відставали у проведенні заходів до Міжнародного дня глухих і нечуючі пенсіонери Полтави під орудою голови Ради ветеранів Полтавської обласної організації УТОГ Світлани Лук’янової.

Ветеранський захід був насичений різноманітними дійствами: іграми, вік­торинами, забавами, тому пенсіонери не сумували. Відбувся показ фільмів про життя нечуючих України. Не обійшлося і без концерту, де ветерани своїми силами показали різноманітні пантомімічні сценки, пісні в жестовому виконанні. Цими номерами порадували глядачів Ніна Палало, Софія Литвин, Валентина Самойлик, Світлана Лук’янова. Після всього цього дійства відбулося чаювання за гостинним столом.

 

І як не згадати гастрольну поїз­дку 1 жовтня цього року самодіяльних артистів з гурту «Полтавські галушки» до нечуючих Кременчука! Вони виступили з концертною програмою, в якій брали участь: Геннадій Валюх, Іван Пономаренко, Леонід Усенко, Марина Кулиніч, Світлана і Ада Лук’янови. Особливо гаряче аплодували глядачі Іванові Пономаренку за артистичне виконання номерів клоунади. Після концерту відбувся показ фільмів про життя нечуючих.

Цей концерт проходив в одному з Будинків культури, в малому залі, який надала влада Кременчука. А потім всі перемістилися до клубу УТОГ, де, у формі «запитання — відповіді», відбулася ділова розмова на різні теми глухих Кременчука з представниками Полтавської обласної організації УТОГ — Леонідом Усенком і Світланою Лук’яновою. На закінчення кременчужани запросили гостей на чай, за ним обмінялися новинами, розповідаючи про своє життя-буття.

 

В. САКУН.

 

м. Полтава.

 

Сохранить





газета Наше Життя

Це було і змістовно, й цікаво

2016-12-10
Наш відпочинок / На дозвіллі https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2016-12/medium/1481042588_pershiy-muzey-t.jpg

Нечуючі полтавці давно мріяли побувати на могилі Тараса — поїхати до цього святого місця на прощу. І от 7 жовтня наша поїздка до могили, де вічним сном спочиває український Пророк, здійснилася. Цьому слід дякувати перекладачеві нашої обласної організації УТОГ Світлані Семенівні Баклицькій, яка доклала чимало зусиль як організатор, щоб наша мандрівка пройшла змістовно.

газета Наше Життя



Fatal error: Allowed memory size of 134217728 bytes exhausted (tried to allocate 10680768 bytes) in /home/ourlife/ourlife.in.ua/www/stat/mark_page.php on line 130