Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Тільки вітер знає, де я гуляю по світу (Продовження)

 

Продовження. Початок тут.

 

 

Чернігівка

 

Це селище розташоване в долині річки Токмак та її притоки Сисикулак. Заснували Чернігівку в 1783 році переселенці з Чернігівського воєводства.

У райцентрі ми зробили зупинку біля магазину, щоб купити продукти. Захотілося вгамувати спрагу гарячими напоями: я купив собі каву, а Коля — чай (він каву взагалі не п’є).

По селищу було легше їхати, бо будинки захищали від вітру. Виїхавши з Чернігівки, взяли курс на південний схід. Стало ще важче. Такого вітру я ще не зустрічав. Мусили весь час іти пішки. Так пройшли 10 км і прибули у село Могиляни.

На перехресті Микола працював з навігатором, а я, не гаючи часу, здолав довгий підйом і чекав на нього. Побачив, що до Колі підійшов якийсь чоловік і вони про щось розмовляють. Коля подав мені знак, щоб я повернувся. Виявилось, що у розмові з місцевим жителем Микола уточнив, що треба їхати назад, до роздоріжжя, і триматись з правої сторони до траси Чернігівка — Куйбишеве. Ми це роздоріжжя не помітили, тож мусили вертатись. Тепер допомагав попутний вітер.

Доїхавши до траси, Микола знову працював з навігатором. Прилад показував, що слід їхати на захід, до села Трудове Чернігівського району. Чому ж? Адже науково­дослідний інститут геодезії і картографії зазначав, що найвища точка Запорізької області знаходиться у селі Трудове Куйбишевського району. А координати показують, що найвища точка знаходиться саме у Чернігівському району. Ну що ж, вирішили їхати на захід. Вітер був попутний, тому летіли, наче на крилах. Приїхали знову у Чернігівку. У селищі на роздоріжжі зробили зупинку. Микола знову дістав мапу і навігатор, а я взяв пляшки, щоб наповнити їх водичкою.

Микола сховався за деревом від пекучого сонця і не помітив автомобіль, який зупинився біля нього. Два чоловіки в машині поцікавились, чим вони можуть йому допомогти. Розповів суть велопробігу і проблему, яку намагаємось вирішити зараз. Виявилось, що один з чоловіків — голова Чернігівської райради, а другий — його заступник. Вони нам детально роз’яснили, що нам слід прямувати назад, на схід, на Трудове Куйбишевського району. Ми щиро їм подякували за допомогу і знову взялися пішки долати сильний опір вітру... Пройшовши 10 км, у селі Верхній Токмак, у одного чоловіка наповнили пляшки водичкою. Він ще нам дав яблук. Це нас дуже виручило, бо спека була неймовірна і ми ледве стримувались, щоб не випити всю воду. Особливо важко було мені.

Пройшовши пішки ще 15 км, у населеному пункті Смирнове зробили зупинку біля магазину недалеко від траси Кінські Роздори — Бердянськ, де купили продукти і пообідали.

Я розпитався у продавця магазину, що до найвищої точки Запоріжжя зовсім близько. Вона роз’яснила, як туди добиратись. Микола знову взявся працювати з навігатором. Дійсно, до найвищої точки у Куйбишевському районі ще 9 км. Завт­ра точно будемо там. Значить, проблема у смартфоні: у ньому виник збій, який не дав нам дістатися до місця сьогодні...

Почало смеркатись. Знайшли за селом місце для ночівлі. Дізнавшись, що ми сьогодні протопали аж 71 км, я за голову схопився. Швидко поставив намет і ліг спати. Каюсь, знову про свій «лісапет» забув...

На третій день нашої веломандрівки прокинулись о 6­й годині. Микола насилу мене добудився.

Ранок розпочинався натяком на те, що знову буде спекотно. Швидко склали намети і — на «лісапети». Попрямували на схід. У прагненні якнайшвидше дістатись до мети навіть не відчували опору вітру.

 

 

Бельмак­-Могила

 

Виїхали на автомагістраль Донецьк — Запоріжжя і попрямували уздовж селища Трудов, а потім уздовж Трудівського кар’єрного добування. Далі йшли пішки. Здалеку побачили вежу — це й є найвища точка Запорізької області. Зупинилися біля великої квад­ратної гранітної плити, на якій червоною фарбою було зазначено, що це за точка і що висота її — 324 м над рівнем моря. Внизу ще був надпис, що це місце охороняється законом. Сфотографував та зняв на відео. Залишилось до самої точки добратись наверх ще 100 метрів. Останні 50 метрів довелось нес­ти велосипеди з речами на руках.

І ось ми, нарешті, дісталися до мети! На Миколиному шляху це одинадцята найвища географічна точка! Це вершина Запорізької області — курган Бельмак­Могила, що знаходиться на заході Приазовської височини, у верхів’ї балки Бельманка (притока ріки Берда). Бельмак­Могила — найвища точка Приазов’я і, звичайно, найвища географічна точка Запорізької області.

 

 

На верхівці цього останцю в давнину насипано курган над одним або декількома похованнями. Він конусоподібний за формою, висотою 8 м, діамет­ром — до 100 м. На його вершині встановлено топографічну вежу.

Під насипом «довгого кургану» поблизу Бельмак­Могили археологами вивчене дуже рідкісне святилище доби пізньої бронзи (ХV—ХVІІ ст. до н.е.), в якому відтворено індоєвропейський міф про створення світу за участю Змія, Вогню та Світового Яйця.

Зважаючи на те, що це місце є найвищою точкою Приазов’я, де бере початок більше десятка степових річок, цей культовий центр виконував важливу роль в історії населення Приазов’я — Лукомор’я.

Нині тут діє гранітний кар’єр. Понад шістдесят років десятки тонн вибухівки щомісяця «будять» курган. Це робітники кар’єрного добування закладають по 18—25 тонн вибухівки, а було і по 80! За півстоліття тут вибрано понад двадцять мільйонів кубомет­рів породи. Граніт з­під Більмак­Могили «перебазувався» під швидкісну магістраль між Києвом і Дніпропетровськом, а потім «Укрзалізниця» прокладала свої колії між Дніпропетровськом і Сімферополем, а також з Києва до Тернополя. Іде навіть до того, що курган­могильник стоятиме острівцем у глибокому кар’єрі. Зникнення з археологічної мапи Європи одного з найдревніших степових курганів світу, ровесника пірамід, «гарантує» саме таке ставлення до нього...

Пан Микола надіслав есемески з повідомленням про підкорення ще однієї вершини, у тому числі й запорізькому колезі — Віктору Дюжеву. Далі ми взяли курс на північний захід — на найвищу точку Дніп­ропетровщини. Знову дошкуляла спека. Проїхавши 8 км, дісталися до районного центру Куйбишеве.

 

 

Куйбишеве

 

Селище засноване у 1782 році. В той час переселенці з Полтавської губернії на березі річки Кам’янка заснували казенну слободу і за назвою річки най­менували Кам’янкою. На карті Новоросійського краю, виданій у першій половині ХІХ століття, село позначене під назвою Бельманка (від Бельмак­Могили), пізніше його перейменували на Царекостянтинівку, а у 1935 році — на Куйбишеве.

Виїхавши із селища, взяли курс на захід, на Пологи. Там, у Пологах, мені потрібно сісти на потяг Бердянськ — Москва, адже мені конче треба дістатися до Запоріжжя, на роботу. Ми додаємо зусилля. Спека нам на заваді. Проїхавши 33 км, дісталися до міста Пологи.

 

 

Пологи

 

Пологи розташовані на лівому березі річки Конка. Виникло поселення в кінці ХІХ століття, у 1887 році, як грабарський пункт під час спорудження залізниці, яка з’єднувала морський порт Бердянськ з Донбасом і Харковом. Потім селище отримало назву від розташованої за 3 км слободи Нові Пологи, заселеної вихідцями із сіл Пологи­Вергуни, Пологи­Яненки Київської губернії.

Ми швидко приїхали на залізничний та автобусний вокзали, які розташовані поруч. Спочатку я спробував взяти квиток на автобус, але водії не хотіли брати з «лісапетом». Нарешті, дістав квиток на потяг. Тепло попрощались з Миколою. Удвох було цікавіше. Побажав йому гарної погоди та щасливої дороги. Настирливий велокозак прямуватиме далі на Гуляйполе, на найвищу точку Дніпропетровської області.

Після приїзду до Запоріжжя, я вирушив зі іншими учасниками на VI­й Всеукраїнський конкурс УТОГ «Ігри патріотів—2013», де ділився враженнями про велопробіг з Миколою Адамчуком. Ще довго буду згадувати про цю манд­рівку!

З радістю дізнався, що Микола побував на всіх найвищих географічних точках України. Він наїздив аж 6500 км за 83 дні! Це його третій рекорд до Книги рекордів України. Лише треба допомогти йому в реєстрації. Сподіваюсь, що найближчим часом запис про його досягнення з’явиться на її сторінках!

Хочу висловити щиру подяку голові Запорізької облорганізації УТОГ В.Ю. Дюжеву за те, що відпустив мене в робочі дні здійснити разом з паном Миколою велопробіг. І щира подяка нашому «велокозакові» за цікаву мандрівку, за випробування сили волі, подолання важких перешкод та споглядання краси Запорізького краю. Мрію здійснити веломандрівку по всіх районних центрах мого Запорізького краю.

 

Д. ПЕТЕЛІН, директор Запорізького БК УТОГ.







газета Наше Життя

Тільки вітер знає, де я гуляю по світу (Продовження)

2015-10-18
Наш відпочинок / На дозвіллі https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2015-10/1444309207_image003.jpg

Це селище розташоване в долині річки Токмак та її притоки Сисикулак. Заснували Чернігівку в 1783 році переселенці з Чернігівського воєводства.

У райцентрі ми зробили зупинку біля магазину, щоб купити продукти. Захотілося вгамувати спрагу гарячими напоями: я купив собі каву, а Коля — чай (він каву взагалі не п’є).

 

газета Наше Життя