Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

І на сторожі постав слово…

 

Тамара ЖУРКОВА

 

* * *

 

«Та посійся не словами,

А розумом, ниво...»

Т. Г. Шевченко

 

Господь вподобав — дав Пророка,

Та чи навчились шанувати

Ми Господа святі уроки,

Щоб нам Апостола сприйняти?

 

Сприйняти серцем, не словами,

Що пустоцвітом повесні

Летять, намащені медами,

На наші голови сумні.

 

Тарасе! Господом нам даний,

За Україну заступись,

Щоб дав Бог розум, не майдани,

Відкрив нам очі в Божу вись.

 

І на сторожі постав Слово,

Щоб дух наш вічний не хиливсь.

 

І Господу, благаю, знову,

За Україну помолись:

 

«Злоначинающих Спини,

У пута кутії Не куй,

В степи глибокі Не муруй.

 

А доброзиждущим рукам

І Покажи, і Поможи,

Святую силу Ниспошли.

 

А чистих серцем? Коло їх

Постави ангели свої

І чистоту їх Соблюди.

 

А всім нам вкупі на землі

Єдиномисліє Подай

І братолюбіє Пошли».

 

Бодай же кожний наш поріг

Твоя молитва-оберіг

Як «Отче наш» охороняє.

 

 

* * *

 

Як сонце сяє справжня віра,

В її промінні — наш Тарас,

І слово — віще, сильне, щире

Завжди об’єднувало нас.

 

Щоб почуватись нам народом,

А не юрбою на землі,

Щоби від роду і до роду

Не гасла свічка на столі.

 

м. Київ.

 

 

 

Ольга Лобачова

 

Пам’яті Шевченка

 

Його вірші ми всі вивчаєм,

Цих строк ніхто не забува:

«Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива»…

Писав Тарас про Україну,

Про те, як люди в ній живуть:

«Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть»…

Про долю рідного народу,

Про щире серце, про любов…

Його вірші, малюнки, твори

Бентежать душу, гріють кров.

В них — щастя й сльози, біль і радість,

Родюча земле! Рідний край,

Живи! І заповіт Кобзарів

І крізь віки не забувай.

 

 

Козацька

 

Козаче, козаче, наче вольний вітер,

На коні літаєш по білому світу.

Розкажи, козаче, що то є за доля,

Нічого не мати, крім вольної волі.

 

Козаче, козаче, де твоя хатина,

Щоб у ній чекала на тебе дружина?

Не маєш хатини — така твоя доля —

Із конем гуляти у чистому полі.

 

Козаче, козаче, де твоя дружина,

Щоб тобі родила і доньку, і сина?

Не маєш дружини — така твоя доля —

Коня напувати десь у чистім полі.

 

Козаче, козаче, а де донька з сином,

Де твоя, козаче, велика родина?

Діточок не маєш — така твоя доля —

Коня годувати тай у чистім полі.

 

Козаче, козаче, а чи є країна,

У якій ти будеш за батька й за сина?

Будеш боронити її й свою волю,

Щоби не цуралась тебе твоя доля.

 

Адже є, козаче, у світі країна —

Рідна і єдина ненька Україна —

Де любов і щастя — отам твоя й доля,

Там, де червоніють маки в чистім полі.

 

 

Моя Україна

 

Ой, розквітла рута, зеленіє м’ята,

Моя Україна на пісні багата,

На пісні багата, на волю й кохання,

Заспіваймо, друзі, бодай не востаннє!

Бодай не востаннє нехай пісня л’ється

З любов’ю, щиро, від самого серця!

Від самого серця лине хай до неба,

Крім своїй країни іншої не треба!

Іншої не треба ні землі, ні долі, —

Тут цвіте калина в волошковім полі.

У полі — калина, у горах — смерека,

За собою кличе навесні лелека.

За собою кличе в вирій аж до сонця…

Росте рута й м’ята та попід віконцем.

Нехай квітне рута, зеленіє м’ята,

Буде Україна сильна і багата!

 

м. Донецьк.







газета Наше Життя

І на сторожі постав слово…

2014-03-18
Наш відпочинок / Літературна сторінка https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2014-03/1395050121_shevchenko_.jpg

Господь вподобав — дав Пророка,

Та чи навчились шанувати

Ми Господа святі уроки,

Щоб нам Апостола сприйняти?

газета Наше Життя

Реклама


Популярне

НАМ ПОДОБАЄТЬСЯ