Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Образ глухого у поезії Румі

Читаючи збірник «Лирика Востока», звернув увагу на досить цікаву притчу «Посещение глухим больного соседа», автором якої є персидський поет Румі.


Румі Джалаледдін народився у 1207 році, у містечку Балх в Афганістані, в родині видатного вченого-богослова. Користуючись заступництвом правителів Малої Азії династії Сельджуків, Румі отримав відмінну освіту.

Мав титул Маулана (араб. ‎ — покровитель, захисник) — поширений у центральній та південній Азії ісламський релігійний титул, який вживається перед власним ім’ям.

ХІІІ століття — це епоха Румі. Він — класик персько-таджицької літератури, філософ-суфій. Суфізм — містична течія в ісламі, що проповідує аскетичний спосіб життя та інтуїтивне пізнання Бога. Румі очолював велику суфійську громаду. До 50 років Румі писав тільки суфійські ліричні вірші. Зібрані у збірник «Диван», що складається з шести частин, газелі та оди вважалися вінцем суфійської містичної поезії. Вони містять у собі основні положення суфізму. Румі є автором філософського трактату «Річ у собі», написаного арабською мовою. Його творчість сильно вплинула на культуру Середньої Азії та Туреччини зокрема.

Варто навести цікавий факт з життя поета. У 1244 році він зустрів бродячого мусульманина-жебрака Шамсоддіна Мухаммада (Шамс Табрізі) з Табріза. Кілька років їх зв’язувала дружба. Коли жебрак раптово зник, приголомшений розлукою Румі, якому не вистачало духовного спілкування з другом, починає писати вірші. Він ототожнює себе із зниклим другом і підписує його іменем свої ліричні вірші, стає творцем пісень «Збірник віршів Шамса Табрізі».

Помер Румі у 1273 році, у містечку Конья, в Туреччині.


Джалаледдін РУМІ

Посещение глухим больного соседа

«Зазнался ты! — глухому говорят. —
Сосед твой болен много дней подряд!»

Глухой подумал: «Глух я, как пойму
Болящего? Что я скажу ему?

Нет выхода… не знаю, как и быть,
Но я его обязан навестить.

Пусть я глухой, но сведущ и неглуп;
Его пойму я по движенью губ.

«Как здравие?» — Спрошу его сперва.
«Мне лучше!» — воспоследуют слова.

«И слава Богу!» — я скажу в ответ. — «Что ел ты?»
Молвит: «Кашу иль шербет».

Скажу: «Ешь пищу эту! Польза в ней!
А кто к тебе приходит из врачей?»

Тут он врача мне имя назовет.
Скажу: «Благословляй его приход!

Как за тебя я радуюсь, мой друг!
Сей лекарь уврачует твой недуг».

Так подготовив дома разговор,
Глухой пришел к болящему во двор.

С улыбкой он шагнул к нему в жилье,
Спросил: «Ну друг, как здравие твое?»
«Я умираю…» — простонал больной.
«И слава Богу!» — отвечал глухой.

Похолодел больной от этих слов,
Сказал: «Он — худший из моих врагов!»

Глухой движенье губ его следил,
По-своему все понял и спросил:

«Что кушал ты?». Больной ответил: «Яд!» —
«Полезно это! Ешь побольше, брат!

Ну расскажи мне о твоих врачах». —
«Уйди, мучитель, — Азраил в дверях!»

Глухой воскликнул: «Радуйся, мой друг!
Сей лекарь уврачует твой недуг!»

Ушел глухой и весело сказал:
«Его я добрым словом поддержал.

От умиленья плакал человек:
Он будет благодарен мне весь век».

Больной сказал: «Он мой смертельный враг,
В его душе бездонный адский мрак!»

Вот как обрел душевный мир глухой,
Уверенный, что долг исполнил свой.




В. САКУН, м. Полтава



газета Наше Життя

Образ глухого у поезії Румі

2018-11-18
Наш відпочинок / Літературна сторінка https://ourlife.in.ua/uploads/posts/2018-11/1541759310_rum-dzhalaleddn.jpg Читаючи збірник «Лирика Востока», звернув увагу на досить цікаву притчу «Посещение глухим больного соседа», автором якої є персидський поет Румі.
газета Наше Життя