Авторизація

     Забули пароль?


Реєстрація

   
Наше життя

Злий князь (За одноіменною казкою Г.Х. Андерсена)

(За одноіменною казкою Г.Х. Андерсена)

 

Історія спішить по колу:

Тиранів злих скида додолу.

 

Давно колись в часи старі

Жив князь на Божій цій землі,

Проте забув, чия земля

І правив сам без вівтаря.

 

Зарозумілий, злий занадто,

Був для народу просто катом,

На всіх сусідів нападав,

Вогнем й мечем їх підкоряв.

 

Все награбоване добро

Недовго тішило його,

Хотілось поклоніння й слави,

Знов йшов війною на держави.

 

Його ім’я — синонім жаху,

Боялись згадувать під дахом,

Радів мерзенний, що той страх

Летів по селах і містах.

 

«Хай знають всі, що Я — ВЕЛИКИЙ,

Що, Я — один тільки навіки»!

Свої скульптури золоті

Звелів возвести на хресті.

 

«Я — вище Бога! Я! Я! Я!» —

І захотів своє ім’я

На небі скласти між зірок,

Та дав Господь йому урок.

 

На велетенській колісниці

Злетів той князь подібно птиці,

І вже до Бога долітав,

Аж янгол перед ним повстав.

 

Звелів князь в янгола стріляти,

Ті кулі стали відлітати

Від білосніжного крила,

Краплинка крові лиш була.

 

Мала, мов ягідка калини,

Скотилася до ніг людини

Бундючної, химерно злої,

Що тішилась з своєї зброї.

 

Від тої крапельки одної

Іржавою ставала зброя

І розсипалася, як прах,

Лягала пилом на полях.

 

Миттєво княжа колісниця,

Як зраненая хижа птиця,

Сторчма зірвалась до землі,

В ній з переляку князь зомлів.

 

Він зачепився в верховітті,

Щоб ще пожить на білім світі,

Але сумління князь не мав,

Спасіння Боже не сприйняв.

 

Уперто і несамовито

Втіляв свій задум гордовитий:

«Хай знають всі, що на війні

Немає рівного мені!»

 

«Візьму я небо силоміць!» —

І армію із колісниць

Він згартував, щоби злетіти,

Шалений задум свій здійснити.

 

Мав стартувати за хвилину,

Аж рій з’явився комариний, —

Так того князя обліпив,

Що князь від болю скиглив, вив...

 

Почав мечем махать, рубати –

Хіба ж той рій мечем здолати?

Не захистило і забрало:

Комар встромив у вухо жало.

 

Отрута мозок отруїла,

Все тіло і пекло, й свербіло,

Князь все із себе поскидав,

І голяка качатись став.

 

Геть розум втративши від болю,

Він, жалюгідний, бігав полем, —

Сміялось військо незліченне...

Малий комар здолав нікчему.

Т. ЖУЙКОВА.







газета Наше Життя

Злий князь (За одноіменною казкою Г.Х. Андерсена)

2014-12-13
Наш відпочинок / Літературна сторінка /templates/Adapt/dleimages/no_image.jpg

Історія спішить по колу:

Тиранів злих скида додолу.

 

Давно колись в часи старі

Жив князь на Божій цій землі,

Проте забув, чия земля

І правив сам без вівтаря.

газета Наше Життя